Музиканти знають, що один і той самий звук іноді можна позначити по-різному: наприклад, до, сі-дієз і ре-дубль-бемоль. Хоча у всіх трьох випадках на фортепіано натискається одна і та сама клавіша, мова йде про функціонально три різні ноти. Така подібність виникає, коли ми намагаємося визначити статус, в якому займається світовою церковною політикою митрополит РПЦ МП в Україні (УПЦ МП) Онуфрій (Березовський). Це одна людина, але функцій і статусів у нього кілька. З одного боку, він предстоятель РПЦвУ, з іншого – постійний член Св. Синоду РПЦ МП. А з третього – він, безсумнівно, виступає і як приватна особа, наділена всією повнотою прав громадянина України.
Амман
Сайт Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату відверто повідомляє: «У складі офіційної делегації Російської Православної Церкви – Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій …». Зрозуміло, його туди захопив з собою начальник – патріарх Московський. Однак цей самий абзац говорить про те, що ніякої української делегації в Аммані не було, а якщо так, то в Йорданію митрополит Онуфрій поїхав не як предстоятель РПЦвУ (УПЦ МП), а виключно як член Синоду РПЦ МП.
Проте, промосковські церковні ЗМІ намагаються наділити митрополита Онуфрія максимальною суб’єктністю, щоб у читачів склалося враження, ніби він виступає як незалежна особа. Такий характер, наприклад, носить публікація на офіційному сайті РПЦвУ, що представляє собою трансляцію подій в Аммані:
11:26. СПЖ з’ясував подробиці майбутньої аудієнції при дворі короля Абдалли II. Точно відомо, що в ній візьмуть участь блаженніший митрополит Онуфрій, патріарх Кіріл та патріарх Феофіл III.
11:24. Через кілька хвилин в засіданні почнеться півгодинна перерва. До цього учасники зустрічі зачитували доповіді. Крім блаженнішого Онуфрія, виступили і представники інших Церков.
11:09. Блаженніший митрополит Онуфрій виступає на зустрічі в Аммані.
…
20:22. Блаженніший митрополит Онуфрій прилетів до Амману.
19:37. На місце зустрічі прибула делегація Російської Православної Церкви.
Події викладаються так, ніби мова йде про якогось п’ятого предстоятеля на зустрічі в Аммані, а не про другорядного члена делегації РПЦ МП.
Подгориця
Поїздка митрополита Онуфрія до Чорногорії також широко висвітлювалася в ЗМІ і навіть викликала реакцію посольства України в Чорногорії.
Все промосковські видання описують цей вояж як «візит предстоятеля» РПЦвУ (УПЦ МП) до Чорногорії. Під таким маніпулятивним заголовком вийшов матеріал, зокрема, на сайті ВЗЦЗ МП: «Предстоятель Української Православної Церкви відвідав Чорногорію». Однак чи міг митрополит Онуфрій туди поїхати саме в такій якості?
Вивчимо заяву ВЗЦЗ УПЦ МП (РПЦвУ) від 28.02.2020 р у відповідь на заяву посольства України в Чорногорії. П. 5 заяви свідчить: «»Очевидно, що Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій, як глава найбільшого православного релігійного об’єднання України, має право представляти його на всіх рівнях, в тому числі і міжнародному, а також у всіх організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування».
ВЗЦЗ УПЦ МП в такому визначенні повноважень свого предстоятеля базується на гл. V п. 11 Статуту Церкви: «Предстоятель … л) повноважно представляє Українську Православну Церкву перед органами державної влади; м) несе відповідальність за міжправославні, міжхристиянські та міжрелігійні відносини Української Православної Церкви». Як видно, ні про яке міжнародне і міжправославне представництво тут мова не йде. Більш того, в гл. IV, п. 7, представлення РПЦвУ за кордоном експліцитно віднесено до компетенції Синоду: «ї) підтримання міжконфесійних та міжрелігійних зв’язків в Україні та за її межами», а Синод, виходячи з опублікованих журналів, повноваження представляти себе в закордонних зносинах митрополиту Онуфрію не передавав. Отже, якщо мова йде про міжправославні зв’язки, то митрополит Онуфрій як в Йорданії, так і в Чорногорії діяв за межами своєї компетенції в якості предстоятеля.
Варто порівняти права митрополита РПЦвУ з Києва з правами патріарха Московського (Статут РПЦ МП, гл. IV п. 7): «к) зноситься з Предстоятелями Православних Церков на виконання постанов Соборів або Священного Синоду, а також і від свого імені».
Однак навіть якщо б Синод РПЦвУ ухвалив рішення про делегування митрополиту Онуфрію повноважень в сфері міжправославних зв’язків, то таке рішення виявилося б канонічно нікчемним, оскільки суперечить Статуту УПЦ МП, де говориться (гл. I, п. 3), що «Українська Православна Церква входить в єдність з Помісними Православним Церквами через Російську Православну Церкву». А це в перекладі з візантійської означає, що представляти українську філію може лише головна організація в особі патріарха Московського.
Також слід тримати в пам’яті п. 5 «Визначення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви 25-27 жовтня 1990 року про Українську Православну Церкву», згідно з яким митрополит Онуфрій іменуватися «Блаженнішим» за межами України не може: «Митрополиту Київському і всієї України, в межах української Православної Церкви, усвоєются титул «Блаженніший», а тому до Амману або до Подгориці він міг поїхати лише як «Високопреосвященний».
Отже, читач поставлений перед складним вибором (в якому жоден пункт не виключає інших): або промосковські церковні ЗМІ тотально некомпетентні, або зовсім байдуже ставляться до статутних документів (адже хто туди заглядає?), Або відверто брешуть, діючи не як орган мовлення, а як орган оскаженілої пропаганди. Втім, по-людськи їх можна зрозуміти: провал амманской зустрічі змушує ліпити лояльних Кірілу предстоятелів з будь-якого підручного матеріалу.
Джерело: Ілля Бей, Credo.press
