Вівторок, 18 Червня, 2024
Бiльше

    Амман і обман: Як РПЦ хотіла засудити Вселенського патріарха і що з цього вийшло?

    Протягом місяця релігійні ЗМІ і різні церковні блогери пишуть на тему майбутньої зустрічі глав православних церков в Йорданії. Зустріч формально ініціював Єрусалимський патріарх, проте «вуха Московської патріархії» стирчать дуже помітно. Уже всі Помісні церкви висловили своє ставлення до даного заходу. Напередодні зустрічі якраз можна зробити висновок про спільний план РПЦ: вдався чи він чи ні? А також проаналізувати, що ж все-таки відбудеться на цій зустрічі.
    Після надання ПЦУ Томосу, Московський патріархат розірвав відносини з Константинополем. У РПЦ сподівалися, що тільки цим все і закінчиться, але через 9 місяців ПЦУ визнали Елладська та Олександрійська церкви. У Москві вже не дуже хотіли розривати відносини, але обличчя для внутрішнього споживача зберегти потрібно було. З цього обрали тактику точкових санкцій – тільки проти єрархів, які відкрито підтримали ПЦУ.
    Очевидно, що така тактика в своїй динаміці програшна – ну не може ж Москва посваритися з усіма церквами просто щоб насолити українцям. Тому вони вирішили вибрати інший метод – скликати Собор для вирішення конфлікту. Для них це дуже зручно – як то кажуть: «Хочеш не вирішити проблему – створи комісію». Та й з огляду на те, що РПЦ наполягає на таких речах як «всеправославний консенсус», будь-який загальноцерковний захід загрожує перерости в Раду Безпеки ООН з усією її недієздатністю. А як користуватися правом вето в Москві вже точно знають. Але скликати Собор самій РПЦ було б не комільфо, тоді ніхто точно не погодився б брати участь, а ось зробити це руками цілком собі нейтрального Єрусалимського патріарха – ідея цікава.

    Єрусалимські причини

    У Феофіла ІІІ, який і очолює згаданий патріархат, були свої причини погодитися на пропозицію росіян. По-перше, він виступив з ідеєю всеправославної зустрічі, перебуваючи в Москві. Там він отримав премію Фонду єдності православних народів. Точний розмір премії не відомий, але, за даними українського Інформаційного опору, розмір попередньої премії в 2018 році, становив 250 тисяч доларів США. Тобто потенційно це можна вважати хабарем, премія в обмін на проведення вигідного заходу.
    По-друге, під час цієї ж поїздки в Москву, крім усього іншого, єрусалимський патріарх привозив прохання про помилування ізраїльтянки Наама Іссасхар, яку нещодавно Кремль обміняв у Ізраїля в обмін на нерухомість в центрі Єрусалиму. Є підстави вважати, що задоволення прохань Феофіла про обмін могло включати вимоги щодо скликання всеправославної зустрічі. Цілком у дусі ФСБ.

    По-третє, ще на зустрічі в Москві Феофіл анонсував зустріч не в Ізраїлі, а в сусідній Йорданії, яка також є його канонічною територією. При цьому церковний лідер всіляко рекламував короля Йорданії Абдаллу ІІ. Останній зараз намагається створити собі репутацію «авторитарного правителя з людським обличчям». Він приділяє увагу релігійним меншинам, що не типово для мусульманської монархії. Король Абдалла трудиться над іміджем покровителя трьох авраамічних релігій. Проведення в його країні всеправославної наради – чудова ідея для підтвердження своїх покровительскіх амбіцій. Єрусалимський же патріарх, підсобивши з потрібним заходом, може розраховувати на щедрі подяки. Всього в скарбничці три мотивації.

    Склад команд

    Уже відомо, хто офіційно приїде на зустріч, а хто її проігнорує. Відмовилися від зустрічі: Вселенський, Олександрійський, Антіохійський, Болгарський та Грузинський патріархати, а також Кіпрська, Елладська, Албанська та Українська церкви.
    Серед решти, на зустріч поїдуть глави Єрусалимського, Московського і Сербського патріархатів, а також предстоятель Церкви Чеських земель і Словаччини. Крім цього в Амман приїдуть делегації від Румунської та Польської церков.
    У загальному підсумку 9 церков відмовилися брати участь повністю, ще 2 відправлять лише делегації, в той час, як їх глави відмовилися брати участь в заході. І всього лише 4 церкви будуть представлені на найвищому рівні.
    Гостей розмістять у фешенебельному готелі Fairmont в Аммані. Прибуття делегацій заплановано на 25 лютого, 26 – сама зустріч, а вже 27 – від’їзд. Крім цього для учасників зустрічі запланована аудієнція при Хашимітському королівському дворі з Абдаллою ІІ.

    Перспективи

    Фактично ще до самої зустрічі стає зрозумілим, що в цьому раунді РПЦ програла. Головна ідея – засудити Вселенського патріарха за посягання на канонічну територію Москви (а автокефалію України вони мислять саме в такій логіці) – не вийшла. Аж надто мало учасників. У кожної церкви були свої причини не їхати в Амман. Одні підтвердили ексклюзивні права Вселенського патріархату з координації церков і його право скликати подібні зустрічі. Інші не поїхали через конфлікти або з учасниками або з організаторами зустрічі.
    Слід розуміти, що не всі з «тих, що утрималися» підтримують ПЦУ. Наприклад, у архієпископа Албанського є претензії до того, як були прийняті колишні розкольники. Антіохійський патріархат взагалі заявляв, що визнає в Україні тільки церкву митрополита Онуфрія. У той самий час румуни хоча і відправили делегацію, але до ПЦУ ставляться спокійно і вважають її частиною церкви. Тобто тут немає прямолінійною залежності. Позиції церков складніша і маркер «поїхав/не поїхав» ще не говорить про підтримку або засудження ПЦУ.
    Єдине, що може зараз РПЦ – це узгодити з іншими церквами спільне комюніке. І то в дусі «глибокої стурбованості», оскільки прямолінійно засудити Константинополь інші церкви не захочуть. Наприклад, поляки на таке відкрито не підуть. По-перше, вони відповідно до свого Томосу повинні орієнтуватися на Константинополь в міжцерковних відносинах. По-друге, їх позиція по Україні вельми суперечлива і залишає зазор в інтерпретації, так що завжди є можливість відіграти назад.

    Та й судячи зі слів єпископату самої Єрусалимської патріархії, на зустрічі в Аммані вони не готові критикувати Константинополь і Варфоломія.
    Значить, в такому комюніке буде ритуальна частина про загальну стурбованість розколом, а також заклик до Варфоломія вже самому скликати нараду для розв’язання кризи. А потім можна буде через московських симпатиків в інших церквах «качати» ситуацію з метою схилити інші церкви підписати заклик до Варфоломія, щоб він скликав собор. Звичайно це малоймовірно, але це єдине, що залишилося у Москви. Вона і так вже майже все майже програла в протистоянні з Фанаром.
    Дмитро Горєвой, LB.ua

    Найсвіжіше

    Популярне