22 січня 2020 року в День Соборності України пройшло рівно 5 років з часу боїв в районі селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Бійці АТО тоді відступили, а російські гібридні сили окупували сусіднє селище Червоний Партизан. Щоб згадати про бої і загиблих товаришів, в Верхньоторецьке приїхали бійці 20-го батальйону 93-ї бригади з Дніпра, волонтери громадської організації «Група Патріот» і військовий священик, протоієрей Дмитро Поворотний.
Священик-капелан Дмитро Поворотний став відомий завдяки відео, на якому він евакуює тіла чотирьох загиблих воїнів АТО з окупованого російськими гібридними силами селища Червоний Партизан.
Один з бойовиків російських гібридних сил каже священику: «Він би мене так не вантажив». На це капелан Дмитро Поворотний тоді сказав: «Ти не думай, що він би зробив – що ти зробиш. А ти за себе відповідати будеш: що ти зробив, а що не зробив. І за що б ти не воював, – а людиною залишатися треба».
Цю евакуацію провели через два дні після бою, 24 січня 2015 року. Олег Котенко , керівник громадської організації «Група Патріот», згадує, що в той час Дмитро Поворотний попросив допомогти евакуювати тіла. Переговори з «душманів», одним з командирів російських гібридних сил, вели і капелан, і Котенко. Транспорт для евакуації надав учасник ГО «Група Патріот» зі Слов’янська.
Олег Котенко згадує, що спочатку на місце евакуації через обстріли не пустили розвідники. Волонтери наполягли на своєму: «Як можна ?! Ми повинні забрати тіла своїх людей. Ми повинні їхати. І ми поїхали на свій страх і ризик», – згадує про ті події Котенко.
Вони їхали по відкритому полю двома машинами, по колоні почали стріляти з мінометів. Але обійшлося. А їхати треба було. Як повідомив нам Олег, вже тоді йшли переговори про обмін полоненими: «Душман» хотів забрати шістьох своїх, які потрапили в полон під Донецьким аеропортом. І в обмін пропонував вісім наших полонених. Якби ми не забрали тіла наших пацанів, ми б не могли продовжувати далі переговори про обмін. І обмін через кілька днів відбувся», – згадує Котенко.
А капелан Дмитро Поворотний розповів нам, що під час поїздки на страх часу просто не залишилося: «Тоді про це особливо не думали, просто треба було зробити цю справу, забрати хлопців, повернутися і поховати їх … там багато журналістів було від російських каналів. Ось вони це знімали, для цього це було організовано ».
«Командир відмовився здавати зброю»
На околиці Верхньоторецька Дмитро Поворотний відслужив панахиду за загиблими. А їх побратими ніби знову опинилися в той час, п’ять років тому. Ветеран АТО і учасник ГО «Група Патріот» Станіслав Слесарчук розповів, як загинули його друзі в селищі Червоний Партизан: «У них закінчився БК. Їх оточили з трьох боків, почала вибивати російська «спецура». Їх командир Андрій Колесник відмовився здавати зброю. І його там і «поклали».
А Максим Внуков , боєць 20-го батальйону, каже, що добре пам’ятає бій, хоча з радістю забув би про нього. Він був на іншій позиції в селищі Червоний Партизан: «Ми знаходилися на двох позиціях. Одна від одної на відстані 50-70 метрів. Але у нас між собою не було зв’язку. І через це була плутанина. Ми відходили, і я отримав поранення, контузію, до самого останнього моменту я навіть не знав, яка ситуація на тій позиції».
Максим згадує ті емоції, які відчув, коли подивився відео пропагандистських телеканалів про евакуацію убитих товаришів: «Відчув біль. Я зрозумів, що це втрата, дуже важко це було усвідомити. Це хлопці, з якими ти недавно їв з однієї тарілки, спав на одному ліжку, ділився з ними якимись секретами своїми. І спостерігаєш, як тіла вантажать в автомобіль».
Побратим Максима Михайло п’ять років тому захищав позиції поблизу Горлівки. Він каже, що загострення почалося ще 18 січня 2015 року. А незабаром довелося відступити: «Нам наказ прийшов зайняти кругову оборону. А потім, через три дні, туман був. І по рації приходить наказ: підірвати техніку, боєприпаси і висуватися в район Верхньоторецька».
Як згадує Михайло, деякі жителі Верхньоторецька допомагали тим хто відступав. Але не всі були раді бійцям: «Ми вулицю перекопували, ставили там важкий кулемет, а тут приходить: чого ви сюди прийшли, йдіть в поле, там і воюйте».
Священик Дмитро Поворотний каже, що збігів не буває. Смертельний бій, який відбувся на День Соборності України п’ять років тому, повинен навчити багато чому: «Соборність України – це не просто назва або абстрактне поняття. Насправді це та цінність, за яку борються, за яку віддають життя найкращі сини і дочки України ».
На околиці Верхньоторецька, біля окопу, який вирили військові, які відступали, священик відслужив панахиду по чотирьом бійцям. Це Роман Сех, Андрій Колесник, Сергій Слісаренко і Альберт Саруханян.
1 грудня 2017 року Верхньоторецьке зайняте українською армією і повернувся під контроль України.
Джерело: Радіо Свобода.
