У понеділок, 20 грудня, у приміщенні агенції “Інтерфакс Україна” почесний патріарх Філарет провів свою чергову прес-конференцію, на якій намагається перевернути історію з ніг на голову.
Так, на питання журналіста Олега Томенка «чому на так званому Об’єднавчому соборі у грудні позаминулого року від Київського патріархату було висунуто саме кандидатуру Епіфанія (Думенко)» почесний патріарх Філарет відповів що «не знає чому».
«Ну я не знаю чому його висунули. Це в них треба питати», – відповів він.
Такі слова від Філарета викликають лише сміх. Адже відомо як він сам наполягав на кандидатурі митрополита Епіфанія під час другого туру голосування.
У грудні 2018 року почесний патріарх всіляко хвалив новообраного предстоятеля Православної Церкви України. «Я бачив його серед усього єпископату як найбільш здатного бути моїм наступником». Тоді Філарет назвав деякі фактори, які вплинули на рішення обрати саме митрополита Епіфанія на пост предстоятеля ПЦУ. «Освіта, непідкупність, принциповість, уміння організувати і багато інших якостей які я бачив…молодість (Епіфанія – ред.) не мала для мене ніякого значення. Я бачив постать, його здібності, які дозволяють йому бути предстоятелем. Бо я бачив це на прикладі академії Київської», – сказав почесний патріарх. Також він в якості додаткових аргументів Філарет навів державну акредитацію Київської православної богословської академії, успішну розбудову Київської єпархії без жодних скарг від духовенства і парафій.
«Навіть якби не було об’єднавчого собору, я би, на майбутнє, архієреям Київського патріархату радив мати орієнтир на нього», – підсумував Філарет.
Епіфаній супроводжував Філарета на всіх важливих зустрічах. Це легко перевірити гортаючи фото у період 2013-2018 років. Стрімкий зліт церковної кар’єри митрополита Епіфанія пов’язували із тим що він був правою рукою Філарета та його “улюбленцем”. Вже 6 січня 2008 року патріарх Філарет висвятив його у сан ієродиякона, 20 січня – ієромонаха, а 20 березня – архімандрита. Тоді ж Епіфаній став секретарем патріарха Філарета. Саме Епіфаній рішенням Архієрейського собору УПЦ КП від 28 червня 2013 р. був обраний намісником та місцеблюстителем патріарха Філарета на випадок його смерті чи хвороби. Того ж року в грудні він отримав титул митрополита.
