9 грудня о православ’ї відзначається День святого Георгія Побідоносця, а в народі – свято Юріїв день.
Покровитель України
Із писаних джерел складно дізнатися, коли Юрія було визнано святим. Десь є записано, що Папа Бенедикт ХІV (1740—1758 рр.) проголосив св. Юрія патроном англійського королівства. В історичних записках Англії є примітка, що 1222 року день смерті св. Юрія було проголошено національним святом. Він став патроном лицарства. Культ його в Середньовіччі дуже поширився, було засновано лицарські ордени його імені, і в ім’я святого Юрія при посвяченні на лицаря складали воїни свою присягу.
Культ святого Юрія перейшов до нашого козацтва, на острів Хортицю, серце Січі, бо козаки називали острів його іменем, а козацьку пісню «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають донині.
Князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я, на честь свого святого заступника 1030 року засновує місто Юр’їв. Він здвигнув церкву Св. Юрія в Києві, заклав монастир на його честь. Отак Юрій Змієборець став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу – свободу, та символом боротьби проти зла. Храми, присвячені Юрію, споруджуються у всіх землях Київської Русі. З X по XIII століття георгіївські церкви услід за Києвом і Володимиром були побудовані в Новгороді, Каневі та інших містах. Під час служб в них читали уривки з житія і чудес Святого Юрія.
Святий є покровителем України, а також столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.
Про життя Георгія-християнина
Він прийшов у світ у III ст. в Кападокії, що належала до складу Римської імперії й був сином хлібороба. Та й його ім’я Георгій у перекладі з грецької означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я зазвичай має іншу форму — Юрій.
Народжений у місті Бейруті (колись — Беліт), біля підніжжя Ліванських гір, він виріс у християнській родині: його батько помер смертю мученика за Ісуса Христа, а мати, перебравшись у Палестину, виховала сина у благочесті та християнській покорі. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою відвагу у боях був відзначений імператором Диоклетіаном і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.
Невдовзі потому Юрій став радником, незмінним супутником, наближеним імператора. Диоклетіан був талановитим правителем, але зберігав фанатичну прихильність до римських богів. Узявши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, він практикував жорстокі гоніння на християн.
Тоді було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їхні книги, руйнувати церкви, а на них самих чекали тортури. Довідавшись про це, Юрій і сам почав готуватись до смерті. Роздав гроші й майно бідним, відпустив на волю своїх рабів. Залагодивши таким чином свої справи, відважний юнак прийшов на імператорську раду до Никомідії, де тоді вирішувалася доля християн, і відкрито заявив, що він — християнин. Вражений його поведінкою, імператор став вмовляти юнака не руйнувати свого життя й за римським звичаєм принести жертву язичницьким богам. Проте Юрій відмовився зректися Христа. Із цієї хвилини розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед загрозою смерті.
Після марних умовлянь зректися Ісуса Христа імператор наказав застосувати до Юрія тортури. Його кинули за ґрати, поклали спиною на землю, ноги вклали в колодки, а груди притиснули важким каменем. Але святий стійко зносив страждання та прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали застосовувати ще жорстокіші тортур. Вони били його воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині.
Святий мученик все стерпів. Подвиги великомученика Юрія збільшили число прихильників християнства. Навіть дружина Диоклетіана цариця Олександра, бачачи дива мученика, стала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Імператор засудив її разом зі святим Юрієм. Але Олександра не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли її вели до місця страти.
Імператор на вимогу жерців наказав відтяти Юрію голову. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 6 травня 303 року. Йому не було ще й 30 років. Сильний, непоборний воїн, він зазнав страшних мук за сповідування віри в Христа й загинув від них. І за цей подвиг в ім’я віри Церква нарекла його Переможцем.
9 грудня історія свята
Православні завжди дуже шанували великомученика Георгія. Народився він в ІІІ столітті в християнській родині в Каппадокії (територія сучасної Туреччини) і був вихований в традиціях віри і благочестя. Георгій був військовим, вірою і правдою служив імператорові Диоклетіану, але той був язичником.
Коли почалися гоніння на тих, хто сповідував християнство, Георгій відкрито заявив про своє віросповідання, за що і був підданий численним тортyрам і вбuтий. За переказами, він перед смepтю перехрестився перед статуєю Аполлона, після чого всі ідоли храму зруйнувалися.
Також перекази свідчать, що Георгій убuв змія, що спустошує землі Бейрута. Це вважається дивом, так як сталося вже після його смеpті. Саме тому Георгій Побідоносець зазвичай зображується доблесним воїном зі списом в руках, який перемагає змія або дракона, якому приносили в жеpтву молодих дівчат.
Так, Георгій з’явився під час жеpтвопринесення. Він велів змію ім’ям Божим підкоритися, а жителів міста закликав не боятися і увірувати в Ісуса Христа.
У Києві Ярославом Мудрим було закладено Георгіївську церкву і освячена вона митрополитом Іларіоном між +1051 і 1054 роками. День освячення Георгіївської церкви – 26 листопада – став великим святом: в легенді говориться, що Ярослав Мудрий «заповів по всій Русі творити свято святого Георгія». У народі свято отримало назву Юріїв день.
