Православну церкву України визнала Елладська церква – одна з найбільших православних церков світу. Цьому передувала довга робота грецьких архієреїв. Вони понад півроку вивчали: чи за канонами отримала автокефалію Україна і чи не вплине поява нової церкви на міжцерковні стосунки, бо посланці з Росії буквально тримали в облозі Елладу останні місяці, але зрештою програли.
Про це повідомляє «Релігійна правда» за посиланням на ТСН.Тиждень.
«Ми визнали право Вселенського патріархату надавати автокефалію іншим церквам», – говорить речник архієрейського собору Ієрофей. І на уточнююче запитання, чи означає це, що тепер 15-та церква існує для них, відповідає: «Так, беззаперечно».
Сенсаційне та дуже важке рішення, якому передували три дні архієрейського Собору та місяці складних перемовин та дебатів.
Греція – країна, просякнута традиціями. Про це говорять навіть номери автомобілів архієреїв. Тут проходить собор, вирішуватимуть безліч питань, зокрема й українське. Знімати початок собору нагору пішов лишень оператор: дівчатам туди зась.
На початку собору нам офіційно повідомляють: у суботу архієпископ Ієронім зробить доповідь з українського питання. Зміст доповіді архієпископа з питання про визнання автокефалії Української церкви наразі невідомий нікому. Неможливо також спрогнозувати рішення собору з цього питання. Але у суботу все це – буде оприлюднене.
Гора Лікавітус, найвища точка Афін, улюблене місце туристів з фантастичними краєвидами та такою ж неймовірною історією. Колись тут був храм Зевса, потім, за часів турецької окупації, гора стояла захаращеною. Тепер тут – православний храм. Табличка біля входу повідомляє рік будівництва – 1834. Цей храм фактично є ровесником Елладської церкви. Вона отримала автокефалію після грецької революції на підставі того, що держава отримала незалежність.
Елладська церква – одна з молодих церков, що багато століть була невід’ємною частиною Константинопольського патріархату. Саме цим цій церкві дорікали: немов, визнаючи Україну, вона діє під тиском Вселенського патріарха. Але зрештою виявилось – тиснув не він.
Вранці третього дня засідання синоду просто біля воріт з`являється ціла делегація Російської православної церкви в Україні з кількома ящиками книжок. «Зворотній бік Томосу» – тут про утиски, репресії, силові захоплення, побиття та інші речі, яких насправді не було.
Книжки комусь намагаються вручити особисто, комусь ледь не силою запихають у вікна авто. Хтось бере, більшість – ввічливо відмовляється. Зрештою, в одного з архієреїв уривається терпець – він кричить на делегатів від РПЦвУ та змушує йти геть.
Після цього візиту вхід на територію обмежують. Двері тепер відкриті тільки для учасників собору та акредитованої преси. А архієреї починають говорити про речі, які раніше ніколи не коментували.
Суботній ранок. День, вирішальний для України. Це мало бути коротке засідання до 11 ранку, але тривало майже до третьої години дня. Вже за кілька хвилин ми дізнаємося: після того, як архієпископ прочитав свою доповідь, слово взяли 35 архієреїв. Жоден не висловився проти визнання автокефалії Української церкви. Семеро попросили відкласти розгляд. Більшість розповідали про те, як їх
«Нас ставили у дуже скрутне становище постійними погрозами та залякуваннями з російського боку. Нам казали: «Будьте обережні, якщо ви визнаєте автокефальність Української церкви – залишитеся самі». Але ми хочемо залишитися вільними. Тому не піддалися тиску», – розповів митрополит Яннінський Максимус.
Про який саме тиск йдеться розповіла Тетяна Деркач, релігійний оглядач, що багато років вивчає церковну кухню. Перший гачок – гроші.
«Росія дуже довго підгодовувала помісні церкви різними засобами – відбудовуючи храми, допомагаючи конкретним єпископам, але за великим рахунком росіяни трохи не розуміють грецької логіки. Греки вважають всі ці фінансові вливання банальними пожертвами. І за великим рахунком – вони нічого не винні за ці пожертви. І я думаю, що певним чином на Росію чекаю розчарування, що не будуть відробляти митрополити ці допомоги», – коментує оглядачка.
Другий гачок – залякування великою схизмою та розколом. Але і тут росіяни, очевидно, прорахувалися.
«Насправді, той процес, свідками якого ми є, коли Московська патріархія через свою категоричну позицію щодо українського питання і входження із Константинополем у цей батл, у це протистояння з приводу України, опиняється поступово все більше і більше в міжнародній ізоляції», – каже релігієзнавець Андрій Юраш.
Дата першого поминання українського митрополита Епіфанія елладським архієпископом Ієронімом вже відома – це станеться 19 жовтня. Відтоді розпочнеться офіційне міжцерковне спілкування і слід чекати на першу спільну літургію – очевидно, вона відбудеться у кафедральному соборі Афін. Далі – визнання іншими церквами. Можливо, це будуть давні патріархати, Олександрійський чи Єрусалимський, можливо – нові церкви, грузинська чи румунська, це невідомо, як невідомо і коли це станеться. Точно зрозуміло нині одне – цей процес вже невідворотній.
