Після того як священик Православної Церкви України охрестив дитину але не мав змоги її причастити в цей день він порекомендував батькам причастити дитину в інших храмах де літургія служиться частіше. Родичі новохрещеної дитини натрапили на священика РПЦвУ який не признав хрещення дитини в ПЦУ і тим самим порахував це за причину яка може дати йому право не причащати малечу як нехрещену. Ще раз, дитину не причастив священик РПЦвУ через те що не визнав хрещення в Православній Церкві України.
Що тут потрібно сказати. По перше ПЦУ визнає матір церква а значить визнає її всі таїнства і всі її священнодійства. Може бути перервано міжцерковне спілкування через якісь розбіжності але не можна не причащати вже хрещену дитину.
Чому дитина є охрещеною і чому священик який відмовив їй в причасті помилився?
Тому що навіть таїнства хрещення і миропомазання в католиків Російська православна церква визнає. Тому тим більше РПЦ має визнавати такі таїнства і в Православній церкві України де розбіжності не у вченні а інтересів, політиці, поглядів на історію та церковну адміністрацію. Про це йде мова нижче.
З точки зору канонів навіть якщо дивитися на ПЦУ як це робить РПЦ це все одно не підпадає під визначення єресі… З т. з РПЦ українська церква не єресь, а самочинне зібрання, яке визнається (!) Константинопольською православною церквою а тому хрещення в ньому визнається дійсним і підстав у відлученні від причастя не було. Цікаво, що формально для Московської патріархії католики є єретиками (через різницю у віровченні), проте вони тобто РПЦ їхні Таїнства визнають, оскільки підтримка Ватикану по певних питаннях для Москви потрібна. Так, наприклад, у 1946 р. греко-католиків «прийняли» в їхніх церковних санах, і ніхто не заморочувався, що вони не хрещені в РПЦ. Ось така вона канонічна принциповість.
1 правило Василія Великого свідчить про те що навіть “ хрещення розкольників, як ще не далеких Церкви, приймати; а тих, хто перебувають у самочинних збіговиськах, виправляти пристойним покаянням і наверненням, та знову приєднувати до Церкви”. Як видно із цього правила навіть хрещення розкольників святий Василій радить приймати – тоді чому не причащає дитину священик РПЦ? Невже він не прислухається до канонів святих отців?
Тут потрібно згадати як про це каже офіційний глава Зовнішньо-церковних відносин РПЦ митрополит Іларіон (Алефеєв), а саме що він казав про хрещення в католиків: “ Прежде всего, надо отметить, что официально Православная Церковь не признавала никаким документом, декретом или определением действенность и спасительность таинств Католической Церкви. Но фактически на протяжении веков в Православии практиковался такой же чин приема католиков, который сегодня употребляется католиками в отношении православных. Это значит, что если мы принимаем в лоно Православной Церкви крещенного в Католической Церкви мирянина, мы его не крестим заново; если он прошел у католиков конфирмацию, мы его не миропомазываем; если он был католическим священником, мы его не рукополагаем в священный сан, а принимаем в сущем сане…Но что касается таинств – в случае перехода католика в Православную Церковь мы не повторяем те таинства, которые были совершены над ним в Католической Церкви.” Якщо це каже один із тих хто відповідає за міжцерковні зв’язки то чому цього не знають рядові священики?
Що їм дає право ставити немовлят чи навіть дорослих хрещених в Православній Церкві України гіршими за католиків? невже навіть католики для них є блищими по вірі ніж українські православні? чи це все ж таки політично вмотивоване рішення як і анафема на гетьмана Івана Мазепу та Патріарха Філарета? Це наводить на сумну думко, що там де починається українська нація там закінчується московське православ’я і богослів’я.
Схожий випадок був і минулого року з померлою дитиною яку не хотіли відспівувати клірики РПЦ бо вона була хрещена на їх думку в “розкольників” тобто в УПЦ КП, а отже на їх думку “нехрещена”.
Тоді провідний богослов РПЦ ієромонах Кирило (Говорун) відповідаючи на питання і про цей скандал сказав наступні слова: “Якщо говорити про богословські підстави, то тут треба проводити певні розмежування. На підставі чого було прийнято це рішення? Згідно з певними рішеннями РПЦ, які також прийняті в Українській православній церкві Московського патріархату, хрещення, що здійснюються в Київському патріархаті, вважаються недійсними. Коли ці рішення приймалися, їх супроводжували коментарі богословів, що ці рішення суперечать іншим рішенням РПЦ і взагалі іншим практикам православної церкви. Наприклад, УПЦ МП приймає хрещення в католицькій церкві. Тому в одній церкві хрещення католиків приймається, а хрещення, яке здійснюється серед православних юрисдикцій, але невизнаних, не приймається. Це є протиріччя”.
Також богослов сказав і про політичну сторону російського босгослів’я: “Але, незважаючи на протиріччя, церква його допустила. Допустила через політичні мотиви. І це рішення про невизнання хрещень Київського патріархату чи інших невизнаних юрисдикцій є не богословським, а політично мотивованим. Слід сказати, що й історично рішення про прийняття чи неприйняття хрещення, зокрема, з боку католиків завжди було політично мотивованим. Я спеціально досліджував це питання і можу сказати, що коли відбувалося політичне загострення між православними греками та латинянами, тоді греки переставали визнавати хрещення латинян. Зокрема, це було під час четвертого хрестового походу. Коли ситуація нормалізовувалася, то тоді хрещення починали приймати.”
Також дана ситуація не відповідає Євангельському духу, адже Ісус Христос каже до апостолів які забороняли пускати дітей до Ісуса: “Не забороняйте дітям приходити до мене адже таких є царство небесне (Матвія 19:14)” Тому і з точки зору Євангелія, згадана ситуація ще більше скандальна. Вона в першу чергу не відповідає Євангельському духу, але і з точки зору канону, з точки зору історії прийняття хрещень ця історія показує, що йдеться про феномен «політичного православ’я».
Також, цьому священику з російської церкви треба нагадати слова його покійного предстоятеля блаженнішого Володимира (Сабодана) де він дослівно і прямо забороняє перехрещувати людей хрещених в УАПЦ і в УПЦ КП: “людей з УПЦ КП і УАПЦ перехрещувати не потрібно”- тим самим він визнає ці таїнства дійсними. Про це йшлося ще в 2010 році… про це говорили і при скандалі із відспівуванням у 2018 році… чому ці питання і далі виникають в священства російського зразка? Невже все українське а особливо церква так їм страшна що вони готові перекреслити канони церкви, заповіді Христа, поради блаженнішого Володимира (Сабодана) ?
«Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів …» – співають в кожному храмі російської і української церкви кожної неділі. Тому слід також зазначити що, жодного офіційного документу всередині РПЦ та УПЦ МП, котрий би канонічно обґрунтовував та дозволяв повторне звершення Таїнств над православними українцями – не існує. Вже з цієї причини стає зрозумілим, що така практика «канонічним духовенством» звершується самочинно, без благословення Церкви, а отже, проти волі Божої. Натомість, подивімось, що говорять з цього приводу канони Кафоличної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. Зокрема, 47-е Апостольське правило гласить: «Якщо єпископ або пресвітер знову охрестить того, хто отримав правильне хрещення – нехай буде позбавлений сану як той, хто насміхається з Христа і смерті Господньої»! А святий апостол Павло про неповторність Таїнства Хрещення говорить так: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. 4:5).
Після цього виникає логічне запитання, чи залишається благодатність православного священика чи єпископа після того, коли він повторно «перехрещує», і аж потім допускає немовля до причастя? Хто чим би не оправдовував би цей тяжкий гріх, але відповідь на це запитання міститься в самому 47-му правилі святих Апостолів: “нехай буде позбавлений сану як той, хто насміхається з Христа і смерті Господньої”
Тому цей священик який не допустив причастя дитини і не визнав таїнства має бути позбавлений сану. Слід підкреслити що не визнає хрещення в ПЦУ і не хоче через це причащати немовля саме священик російської церкви, а не Бог. Останній це таїнство хрещення – духовне народження – визнає.
