Тверда посадка – українські протиповітряні сили знищили понад 140 російських військових літаків та більше як 130 гелікоптерів. Частина екіпажів вижили і здалися в полон. Зараз це – цінні свідки та джерело важливої інформації для української розвідки.
Про це йдеться в ТСН.
Чимало путінських “соколів”, опинившись на українській землі, уже більше ніколи не злетять. На одному із відео – двоє тих, кому пощастило – Майор Олексій Головенський – кримчанин, що пішов служити до окупантів, та його російський товариш капітан Олексій Козлов зі Смоленська – обидва з полку, що базується на аеродромі у Саках, в окупованому Криму. Їхнім завданням було знищення систем української протиповітряної оборони та операції прикриття для російських військ. Зараз дуже ображені на командування, яке їм збрехало, сказавши, що в українському небі їм нічого не загрожує.
«Ніхто нічого переживав, нашим керівництвом було постійне доведення інформації, що Україна слабка у протиповітряній обороні, що все старе, все не працює, тому літайте, вторгайтесь і нічого не бійтеся», – каже Головенський.
Цей кримський майор уже встиг повоювати в Сирії. А цього разу отримав наказ напасти на землю, де живуть його власні батьки. Наказ виконав – здійснив сім бойових вильотів. На відео, де він здався в полон, його впізнала рідна матір, яка живе на Полтавщині, в Кременчуці. Жінка записала відео, в якому заявила: їй соромно за сина.
«Мене захлеснув біль і сором за свого сина. Ми неодноразово в Кременчуці чули виття сирен повітряної тривоги і мені було важко зрозуміти сина. Як можна було виконувати злочинний наказ із бомбардування України? Перепрошую перед українським народом за сина і за себе, що не змогла виростити гідну людину», – каже мати військовополоненого Олена Головенська.
Чи живі його родичі, які живуть в Україні, зокрема і в Харкові, який жорстоко бомардували його бойові товариші – росіяни, полонений майор не знає.
«На території Полтавщини у мене завжди були родичі. Після початку операції у нас забрали всі телефони. Що вони, де вони, не знаю… Більше того, моя дружина має родичів у Харкові навіть. Я не виконував таких завдань, але літають інші. Я шокований тим, як виглядає місто, як воно зачищене. Ні з ким немає зв’язку, навіть не уявляю, що там, де родичі», – каже Головенський.
А от поруч з ним – підполковник Максим Криштоп. За його словами, про вторгнення в Україну їм повідомили ще в січні. Тоді ж стали підвозити боєприпаси та почали тренування. Зізнається, він особисто розбомбив українські підрозділи під Балаклеєю, колону української військової техніки в Ізюмі. Останнє завдання, яке він виконав: бомардування житлових кварталів.
«6 березня виконував третій політ. На борту було 4 тонни фугасних авіабомб. Після отримання координат, у процесі виконання бойового завдання, я зрозумів, що метою є не військові об’єкти супротивника, а житлові будинки та мирні люди. Але злочинний наказ я здійснив. Після бомбометання було збито засобами ППО України», – каже Криштоп.
Навіть зрозумівши, що ціль – житлові масиви, підполковник скинув некеровані бомби на будинки Харкова.
«За мирними об’єктами Харкова застосовувалися авіаційні фугасні бомби, що вільно падали калібром 250 та 500 кг. Не виконувати наказу можливість є, але я виявив слабкість, малодушність… І виконав цей наказ», – розповідає Криштоп.
Ці троє демонструють каяття, та чи щире воно – невідомо. На них чекає суд, проте їхнє життя нині в безпеці. А от інші російські літуни чомусь перестали виживати після збиття. Соцмережами шириться версія: мовляв, їхні парашути тепер складають таким чином, щоби вони не розкривались. Якщо збили, смерть гарантована.
Путінський режим воліє вбити цінних фахівців, аби ж тільки вони мовчали. Чи так це, полонені росіяни не знають, але підтвердили, що льотчики не мають змоги перевірити, як складено їхній парашут.
Тим часом на Житомирщині збили черговий російський штурмовик Су-25. Пілот загинув мученицькою смертю – згорів заживо.Катапультуватись він не зміг, бо на катапульті хтось підрізав ремені.
