5 грудня екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) у Андріївській Церкві звершив Божественну літургію у співслужінні священників Леоніда Павлюка та Віктора Мартиненка.
Про це йдеться на офіційній сторінці Місія “Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні” у Фейсбук.
Розмірковуючи над рядками Священного Писання, єпископ Михаїл звернув увагу на притчу про багача, яка витвережує нас і нагадує нам, що ми є громадянами небесного Царства і є рідними Богу. Отже люди покликані пам’ятати про своє остаточне призначення і через це дякувати Богу за те, що він нам дає в цьому житті і пам’ятати, що свого часу, ми прийдемо до своїх родичів, до святих.
“Апостол Павло, сьогодні звертаючись до християн в посланні каже, що “ви співгромадяни святих, та свої Богу”. Замислимось над тим, що каже апостол. Ми співгромадяни святим. Ще перебуваючи тут на землі, ми вже маємо з вами небесне громадянство, громадянство небесної Церкви і не просто, як емігранти. Каже апостол: “Свої Богу”. Тобто – рідні. Ми є дітьми Господніми. І відповідно до цього, Євангельське сьогоднішнє читання про багача, який поступав нерозумно отвережує і нагадує нам, що часто ми забуваємо про те, ким ми є”, – розпочав проповідь екзарх Вселенського Патріарха.
“Як написано в Священному Писанні. Людина побачила, що в неї є багато врожаю і багато здобутків. І що він замислив? Сказав: “Зруйную сховища, що є, побудую більше” і не тільки для того, щоб зберігати. Звернувся до своєї душі і каже: Їж, пий веселися, бо багато в тебе добра на багато років. І тоді приходить до нього Господь у вісні й каже йому: “Безумцю, в цю ніч душу від тебе заберу. Кому ж це все залишиться?”. Так поступає той хто не в Бога багатіє”, – мовив єпископ Михаїл.
За словами архієрея, не самі собою здобутки і багатство є поганими, адже господар багато працював і Господь благословив його цим багатством. “Чому ж тоді, після того, як він намагався це зберегти, Господь каже йому: “Безумцю, нерозумний”. Тому, що саме тоді, коли він отримав нагороду за свою працю важку, він забувся про Бога. Він не до Бога звернувся із подякою, а до своєї душі. І не просто каже (душі): “Допоможи ближньому, згадай про того хто потребує, нужденних”. Він каже: “Їж, пий і веселися”. Отже, отримавши явний знак благовоління Божого в своєму житті людина забуває про Бога і починає думати про те, щоб їсти пити і веселитись, бо на багато років вже собі здобула”, – наголосив владика.
Єпископ Команський, ще раз підкреслив, що справа не в тому, що ця людина була заможна.
“Це збірний образ, який можна прикласти до будь-кого до нас із вами. І здобутки в нашому житті в кожного є свої: в когось менше, в когось більше. В когось кар’єрні здобутки, в когось фінансові чи творчі. Це все розвиток талантів, які Господь дав нам. І виникає питання: чи отримавши винагороду за розвиток своїх талантів, після важкої докладеної праці, чи не забуваємо ми про Того, Хто їх нам дав. Переживаючи великі радощі від того, що у нас получилось задумане, у нас получились добрі результати нашої кропіткої праці, чи не забуваємо ми про Бога? Чи не звертаємось і ми до своєї душі і кажемо: “Ну все, ми досягли, тепер ми величні, визнані іншими людьми, славні, можна заспокоїтись”. І саме в такі моменти приходить Господь і каже: “Безумцю, нерозумний, в цю ніч душу заберу, кому ж це все залишиться?”, – розповів екзарх.
Підсумовуючи свої роздуми, єпископ Михаїл сказав, що які б ми не здобували блага в цьому житті, ніколи не треба забувати, що ми громадяни неба.
“Все що Господь дає нам у цьому житті – воно необхідне для нашого життя, для того, щоб допомогти нашим близьким, рідним. Це можуть бути різні здобутки: творчі, фінансові. Це все дає Господь. Але ми покликані не забувати, що це лише засіб. Інструмент для нашого життя. Щоб успіхи наші, які в кого є, не відвертали нас від головної мети нашого життя — спасіння своєї душі. Щоб надихаючись і отримуючи бажане в цьому житті, ми знову ж таки, не забували, що ми громадяни неба. І щоб ми не набули тут, воно все тут і залишиться. З нами піде тільки те, наскільки ми добра зробимо в своєму житті. Піде тільки досконалість в нашому житті. Наскільки ми навчимось жити, як християни. Саме тому і це з одного боку велика втіха – те що нам сьогодні каже Священне Писання, а з іншого боку — велике витверезення. Щоб ми тверезо дивились на життя і на себе. Адже ми не знаємо, скільки ми проживемо. Можливо 1 годину, а може і сто років. І ось саме ця невизначеність повинна нагадувати нам про те, що ми завжди повинні бути готові переселитись у свою справжню батьківщину. У Царство Небесне, громадянство якого, вже у кожного з нас є”, – зауважив владика Михаїл.
Він закликав постаратись пам’ятати про своє небесне громадянство, своє життя і занадто не відволікатись на красоту тимчасового світу.
“Все, що Господь дає в цьому світі – це добре. Але коли ми забуваємо про мету свого життя і захоплюємось тільки тим, що в нас є тут, тоді вже біда. Тоді слова “нерозумний” будуть звернені до кожного з нас. Всі ми покликані пам’ятати про своє остаточне призначення і через це дякувати Богу за те що Він нам дає в цьому житті і пам’ятати, що свого часу, ми прийдемо до своїх родичів, до святих. Прийдемо в оселі де є безпосереднє спілкування з Богом і дай Бог, щоб ми виявились гідними опинитись там де ми вже є громадянами. Амінь”, – підсумував екзарх.
