Субота, 23 Листопада, 2024
Бiльше

    Епіфаній: Києво-Печерська лавра буде в ПЦУ. Цей час прийде

    Митрополит Епіфаній каже, що безвідповідально наражати парафіян на небезпеку, сам дотримується правил карантину, зняв маску лише на час запису інтерв’ю, переконавшись в безпечній дистанції. Предстоятель ПЦУ вважає, що можна пережити «одну Пасху без особистої участі в таїнствах», закликає долучатись до богослужінь онлайн і запевняє, що коли завершиться карантин, можна буде причаститись у будь-який час. Про все це, а ще про любов і страх та про те, як освятити паски вдома, митрополит Київський і всієї України Епіфаній розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

    Інна Кузнецова: ПЦУ одразу почала виконувати всі настанови держави стосовно карантину, і, на щастя, здається, інфікованих немає серед святих отців. Не знаю, як стосовно вірних. Як ви намагаєтеся прийти до Великодня? Ви сказали, що не потрібно приходити до церкви. Що будете робити для того, аби віряни змогли достойно відсвяткувати Великдень?
    – Справді ПЦУ впродовж місяця ухвалювала відповідні рішення Священним синодом. Я хочу підкреслити, що ми – єдина з українських церков, які ухвалили відповідні документи на своїх керівних органах. Не просто предстоятель закликає до певних речей, до дотримання певних норм, але загалом це все викладено документом, згідно рішення синоду ПЦУ. І перший синод відбувся приблизно місяць тому.
    Звичайно, що на початках всі ставилися до карантинних обмежень дуже легковажно. Я пригадую перше засідання Священного синоду, де архиєреї теж по-різному тлумачили, по-різному ставилися. Але моє завдання було всіх переконати в тому, що ми повинні подивитися у майбутнє, що буде через місяць. І я як предстоятель передбачав, що буде складна ситуація. А на основі чого передбачав? На основі того, що відбувалося вже, наприклад, у Європі, в інших помісних православних церквах.
    Бо ми бачимо, що зараз практично всі помісні православні церкви закриті. У деяких звершуються богослужіння без парафіян, але в більшості… Наприклад, Елладська православна церква стикнулася з такою ситуацією, що держава ухвалила рішення і заборонила взагалі звершувати богослужіння. Вселенський патріарх також призупинив богослужіння у всіх храмах. Це стосується і інших церков: і Кіпрської, і Олександрійської, і Антіохійської, також Румунської, тому що в Румунії введений надзвичайний стан, і там тільки дозволено по троє чоловік, тільки для патріарха дозволена більша кількість перебувати у храмі одночасно.
    Ми тоді передбачили і ухвалили відповідні рішення та спонукали наших парафіян бути відповідальними в цей час, не беручи безпосередньої участі у богослужіннях. Цим самим ми проявляємо також силу своєї віри, ми проявляємо свою любов до ближніх, бо ми хочемо їм добра, хочемо, щоб вони були здорові. Щоб не наражати їх на небезпеку, на хворобу. І ми бачимо, що ці превентивні рішення, заходи, які були ухвалені Священним синодом, зараз дають позитивні наслідки. Тому що в наших храмах наші вірні відгукнулися на наші прохання.

    Святкування Вербної неділі під час карантину напередодні Пасхи
    Святкування Вербної неділі під час карантину напередодні Пасхи

    І, як ми бачимо, і під час Вербної неділі було небагато парафіян, які прийшли, вони беруть участь онлайн. Кожної неділі, практично кожного дня можна долучитися до богослужінь з нашого кафедрального собору. І ми на дистанції також духовно відчуваємо нашу спільну єдність у молитві. Такий час – потрібно всім нам дослухатися до порад, які були ухвалені з боку уряду, української держави. Ми чуємо заклики від президента України, від міністрів… І повинні ставитися до цього відповідально.
    – Ви говорили про рішення синодів. Я знаю, останній точно був онлайн. Не знаю, як попередні. Як взагалі священники поставилися до цього? Це щось таке нове для церкви. Священники збираються онлайн.
    – Звичайно, що це щось нове. Особливо для церкви. Бо до цього часу ми не проводили подібних засідань Священного синоду. Але на останньому засіданні Священного синоду ми ухвалили рішення навіть у постанові про те, що у майбутньому, у зв’язку з пандемією, ми будемо збиратися через засоби телекомунікації. І ми провели останнє засідання практично онлайн, спілкуючись по телефону. Але був розісланий напередодні проєкт постанови синоду. Кожен вніс свої побажання, корективи. І загалом ми отримали відповідний документ, який чітко регламентує життя ПЦУ в такий час.
    Кожен прагне безпосередньої участі в тих чи інших богослужіннях, обрядах. І тому в цей складний час ми закликаємо, щоб наші вірні поставилися з відповідальністю до ухвалених рішень і не брали безпосередньої участі у богослужіннях, не приходили масово на освячення пасок, а долучалися онлайн до богослужінь, до молитов і, навіть після молитви, яка буде звершена у храмі, людина може почути її онлайн і вдома священною водою, яку ми отримали на Йордан, освятити ті приношення.
    – Ми ставили чат для запитань до вас у мережі «Фейсбук». Одне з запитань було таке: як можна вдома освятити вміст Великодніх кошиків?
    – Загалом ми навіть ухвалили рішення Священним синодом на пропозицію деяких підприємств, пекарень, мегамаркетів і ось вже впродовж декількох днів наші священнослужителі відвідують ці заклади і освячують паски. І на пасці буде стікером написано, що паска освячена священником ПЦУ. А також, якщо людина не має змоги, а це особливо люди похилого віку, які повинні перебувати в цей час вдома, щоб не наражати себе на небезпеку, після звершення богослужінь у храмах і, долучившись до них по телевізору, чи через інші засоби, фейсбук, ютуб і так далі, мають можливість самостійно взяти освячену на Йордан воду і покропити нею паску, чи ті приношення, які ми приносимо зазвичай до храму в цей час.
    – Чи будуть священники у селах, скажімо, їхати чи проходити вулицями, освячуючи кошики?
    – У селах простіша ситуація. Чому? Ми також чітко прописали в рішенні Священного синоду те, що в сільській місцевості, у маленьких містечках (це було погоджено з Нацполіцією України), люди можуть виставити ці кошики на вулиці, священник пройде, освятить. Тобто не буде контакту, не буде спільного освячення, не буде скупчення людей. А людина має можливість отримати освячення пасок за допомогою священника безпосередньо, але це виставивши біля воріт свого дому, а чи зібравшись невеликою кількістю десь на вулиці, дотримуючись відповідно соціальної дистанції і всіх приписів, які зараз існують з боку української держави.
    – З іншого боку, освячення пасок, крашанок чи писанок більше традиція, аніж сенс Великодня. Адже сенс Великодня – воскресіння Христове. І про це теж, мабуть, треба пам’ятати.
    – Так, звичайно. Ми святкуємо найвеличніше свято у справі нашого спасіння – воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Воскресіння є основою нашої віри. Як говорить апостол Павло, якщо би Христос не воскрес, то і віра наша даремна. Тобто наріжним каменем нашої віри є саме воскресіння Христа. Христос прийшов у світ, звершив справу нашого спасіння, він подолав смерть своїм воскресінням і дає і нам надію на те, що у майбутньому ми теж тілесно воскреснемо, як і він воскрес.
    Але це свято має багато гарних обрядів. Тобто ми розписуємо крашанки, печемо паски, йдемо до храму, ми це освячуємо, куштуємо. Ми радіємо святу воскресіння Христового, але за допомогою таких видимих знаків. Тому що ми матеріальні. І кожна людина потребує якогось такого видимого знаку у ці особливі дні воскресіння Христового. Ми якраз приносимо яйце, як символ воскресіння, печемо паски, освячуємо їх. Тобто є багато таких гарних обрядів, традицій, які склалися саме у святкування воскресіння Христового. Але ми не повинні забувати основне – що ми святкуємо, що ми святкуємо не просто історичну подію, а подію, яка лягла в основу нашого спасіння.
    – До речі, здається, Елладська церква вирішила перенести святкування Великодня на місяць пізніше. Ви чули про це?
    – Я чув про це. Але ЗМІ тут трішки неправильно трактують. Неможливо перенести святкування Паски Господньої. Так склалося богослужбово, що ми, святкуючи воскресіння Христове, урочисто звершуємо богослужіння в пасхальну ніч. Але подібне богослужіння ми звершуємо також за пасхальним чином і в День віддання свята Пасхи. І тому вони постановили, що в День віддання Пасхи вони також будуть звершувати таке урочисте богослужіння вже за участю парафіян. Але виникає таке питання: чи до цього часу будуть вже скасовані норми карантину? Важко передбачити, коли держава, весь світ взагалі послабить ці карантинні норми. Тому ми не ухвалювали таких рішень, не закликали наших парафіян до того, щоб відсвяткувати разом вже День віддання свята Пасхи, бо невідомо, коли будуть загалом завершені речі, пов’язані з карантином.
    – Я пригадую ваш виступ на заходах з нагоди річниці інтронізації. Ви там говорили багато нового для церкви. І якось так воно мені перегукується з тим, що зараз відбувається. Чи Ви знали, що буде щось таке, що треба церкві змінюватися?

    Глава ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній під час виступу зі зверненням до українського суспільства. Київ, 3 лютий 2020 рік
    Глава ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній під час виступу зі зверненням до українського суспільства. Київ, 3 лютий 2020 рік

    – Загалом справді у моїй промові, в день річниці інтронізації я озвучив такі речі, які зараз є дуже актуальними. І, напевне, у мене було таке певне передчуття, що будуть відповідні зміни, зміни, які не залежать від нас. Ніхто не прагнув змін, які відбулися зараз в житті кожної людини. І тому ми покликані змінюватися, ми покликані ставати кращими, ми повинні ставати християнами не тільки за назвою, але й за духом.
    Дуже часто ми говоримо про реформи. Але ці реформи прості, тобто ми повинні жити згідно євангельського духу, ми повинні намагатися втілювати у своєму житті простий євангельський закон. В основі євангельського закону лежить єдина чеснота – чеснота любові. Якщо ми будемо мати любов до своїх ближніх, то відповідно будемо любити і Бога, якого не бачимо. В основі нашого життя повинна лежати любов. Якщо ця любов буде панувати, то ми побачимо, що в майбутньому, можливо, й таких катастроф не буде в нашому житті.
    Бо зараз є великий брак цієї любові не тільки у ставленні людини до людини, але й загалом у ставленні людини до природи, яка її оточує. Тобто ми стали просто звичайними споживачами. Ми нищимо це все. Тому такі випробування, напевне, є невипадковими.
    – До речі, ці ваші слова стосовно споживача схожі з тим, про що говорив Московський патріарх Кирило (Гундяєв), бо він говорив про те, що це така кара за епоху споживання.
    – Загалом ми всі повинні задуматися. Задуматися над своїм життям. Бо час є швидкоплинним, і ми настільки зараз стали байдужими. Що ми бачимо зараз, наприклад, в європейській цивілізації? Європейська цивілізація намагається викинути зі свого життя Бога. Тобто людина практично вважає себе Богом. Вона може творити такі великі певні справи, які ми бачимо зараз, сучасні, новітні технології і так далі. Але коли приходить горе і біда, то ми бачимо, що без Бога ми з цими випробуваннями самостійно не можемо справитися. Тобто ми повинні переосмислити все те, що відбувалося до цього часу, змінюватися, ставати кращими, каятися у своїх гріхах, і тоді Господь буде милостивим до нас.
    Але ми бачимо, що впродовж історії такі певні катаклізми вже відбувалися. І століття тому теж були пандемії, які забирали мільйони людей. Зараз, слава Богу, сучасні медичні технології дозволяють робити чудеса, тобто зберігати людські життя, лікувати їх. Але, вже не дивлячись навіть на такі новітні технології в медицині, все ж таки цей коронавірус забирає багато життів в людей. Тому ми повинні бути відповідальними, мудрими, дотримуватися норм, яких зараз просить дотримуватися не тільки українська держава, але і міжнародні інституції, для того, щоб якомога швидше вийти з цієї ситуації. Це залежить від кожного з нас.
    – До речі, церква відокремлена від держави в Україні, але чи відчули ви сильну руку держави, коли зустрічалися з президентом, з керівництвом Києва? Бо в деяких містах до священників звертаються так: не дай Боже що, світло відімкнемо, канави пориємо, аби ніхто не приходив на богослужіння.

    – Ні. Ми з самого початку як церква відгукнулися. Ми проаналізували, як я вже казав, що відбувається у світі, не тільки в Україні, і ухвалили відповідні рішення без сильної руки держави. Тобто ми відокремлені, але співпрацюємо заради нашого спільного блага.
    Я мав зустріч із президентом України. Ми обговорювали, яким чином церква може сприяти тому, щоб ми зробили все, щоб пандемія якомога швидше завершилася. Як вона може завершитися? Щоб ми всі були відповідальними – залишалися вдома, дотримувалися всіх превентивних заходів. Бо як такого лікування немає. І, не дай Боже, якщо буде певний спалах цієї хвороби, то наша медицина може не витримати такого навантаження.
    І краще самоізолюватися. А особливо в цей час, коли православні переживають Великий піст. Ми беремо на себе певний подвиг самообмеження. І ми знаємо, що історично було багато затворників, які йшли на час Великого посту у затвор чи у пустелю, тобто самообмежувалися. Тому в ці великі священні дні Великого посту ми також закликали наших вірних взяти на себе подвиг самообмеження. І бачимо, що, навіть згідно останніх соцопитувань, абсолютна більшість українців дослухалися не тільки до церкви, але й загалом до порад українського уряду – залишаються вдома. Це важко, але якщо ми будемо відповідальними, то побачимо, що з часом отримаємо успіх і знову зможемо разом збиратися, спілкуватися, обніматися і причащатися, брати участь у спільних богослужіннях. Все це залежить від нас.
    – Але це може бути довго. І доведеться багато проводити і богослужінь онлайн, і інші треби проводити онлайн.
    До речі, не секрет, що для багатьох парафій те, що вони збирали під час Великодніх днів, давало священникам можливість виживати впродовж півроку. Цього року так не буде. Чи обговорювалося, наприклад, з керівництвом держави питання фінансування, можливо, допомоги церкві?
    – Справді це питання є актуальним. Бо церква існує за рахунок приношень, за рахунок пожертв простих парафіян. І особливо це стосується невеликих парафій, які до цього часу практично виживали. І в цей період вони здобували певні прибутки, якими користувалися впродовж наступних місяців.
    Ми не зверталися до держави за допомогою. Я думаю, що благодійники, які є на місцях, будуть допомагати, сприяти, і наші вірні також будуть ставитися відповідально до того, щоб утримувати священнослужителя, парафію, храм. І я закликаю, щоб наші вірні підносили молитви за священників, які також є певною мірою на передовій. Вони звершують богослужіння без парафіян, але вони звершують ці молитви за всіх і за все.
    – Оксана Кравчук запитує: «Куди можна перераховувати пожертви на потребу української церкви? Адже цього разу будемо освячувати паски онлайн».
    ​– Кожна парафія, кожен храм залишає реквізити, на які той чи інший вірний ПЦУ має можливість пожертвувати певну суму, яку він в змозі.​

    Блаженніший Епіфаній
    Блаженніший Епіфаній

    – Наскільки священники в усіх парафіях були готові сприймати це? Чи був якийсь спротив вашим рішенням?
    – Загалом, аналізуючи наші рішення, які були ухвалені Священним синодом, практично немає спротиву. Всі поставилися до цих рішень відповідально. І ми бачимо, що священники намагаються втілювати в життя те, що було ухвалено Священним синодом. І тому якогось спротиву особливого немає. Чому? Бо, як я і назвав, згідно соцопитувань, ми бачимо, що наші вірні, український народ готовий самообмежити себе на певний час задля того, щоб якомога швидше вийти з цієї ситуації. Тому всі священники, архиєреї поставилися з розумінням. Можливо, десь хтось має свою особливу думку, але ми є живим організмом.
    – Пишуть нам, що у селі Тершів Старосамбірського району на Львівщині ПЦУ закликає приходити освячувати паски, але будуть обмеження по кількості людей. Служба буде на вулиці. Цікаво, чи дійсно ця церква підпорядковується ПЦУ? Тому що священник там ходить і по хатах.
    – У нас по Україні загалом є 7 тисяч громад. І зараз мені практично неможливо сказати, чи ця парафія знаходиться у складі ПЦУ, можливо, і знаходиться. Але я думаю, що священникам зараз не потрібно закликати парафіян до того, щоб вони приходили і масово збиралися під час пасхального богослужіння, приходили освячувати паски. Тому що це наражає їх на небезпеку. І кожен такий священник буде нести не тільки моральну відповідальність. Він повинен розуміти, що на ньому лежить відповідальність за своїх же ж парафіян. Тобто він їх наражає на те, що вони можуть, зібравшись, заразитися і хворіти.
    – До речі, стосовно євхаристії чи причастя. Це те, в чому священник не може відмовити. Але, можливо, ви якось можете закликати людей до того, щоб не зверталися у цей час за причастям без особливої потреби з тим, щоб не наражати і себе, і священника на небезпеку?
    – Справді ми прожили дні Великого посту. І у ці дні кожен православний християнин повинен хоча би раз причастися. Це основа життя православного християнина. Але ми закликали і закликаємо, що коли завершиться карантин, вся ця епопея навколо світової пандемії, можна буде прийти до храму і причаститися у будь-який час. Дай Боже, що вже Трійцю ми будемо святкувати без цих обмежень. І тоді кожен зможе долучитися до таїнства євхаристії і причаститися животворчих тайн тіла і крові Господніх. Зараз на цей час, на жаль, нам потрібно утриматися і перенести це на майбутнє.
    – Якщо хтось вже надто хоче, а священник не може йому відмовити, то які є варіанти? Чи можна це робити з одноразових ложечок? Чи можна якось уникнути контакту?
    – Кожен парафіянин може прийти особисто до храму у будь-який час впродовж дня. І священик, згідно рішення Священного синоду, повинен задовільнити його духовні потреби. І він має можливість навіть у такому випадку причастити вірного, який прийшов до храму, у будь-який час. Це передбачено рішенням Священного синоду. Наприклад, якщо є небезпека смерті людини, то священник повинен виконати свій обов’язок. Він повинен прийти посповідати таку людину і причастити її. І зараз ми бачимо, що впродовж дня люди приходять, але в такий час, коли немає багато людей. Бо зараз, навіть згідно приписів Нацполіції України, одночасно можуть перебувати у храмі двоє, троє людей. Якщо є нагальна потреба, то людина має можливість прийти до храму і просити у священника причастя.
    – Деякі священники обговорюють, що якщо люди будуть помирати від коронавірусу, вони вже зараз помирають, а якщо, не дай Боже, їх буде більше, священники повинні будуть причащати людей хворих на коронавірус. Це небезпечно. Прийшовши в лікарню, священник буде змушений самоізолюватися в цій лікарні на якийсь період часу, якщо його пустять туди. І обговорюється питання, бодай якоїсь можливості передачі цих дарів. У Фейсбуці є ціла гілка для духовенства. Я не знаю, чи бачили ви. Але там святі отці обговорюють це питання. Говорять про те, що можна капсули з-під ліків використовувати. Чи обговорювалося це на синоді? Чи лише приватно серед священників?
    – Я чув про ініціативи священнослужителів. Але це не обговорювалося на засіданні Священного синоду.
    Це не від нас залежить. Це залежить від тих заходів, які прийняті МОЗ чи українським урядом. І до таких хворих, напевне, не будуть допускати священнослужителів. Але якщо священик, наприклад, все ж таки прийде, йому дозволять, то після він 2 тижні повинен перебувати на самоізоляції. І тому це питання дуже складне. І зараз ми бачимо, що, слава Богу, ще немає багато хворих, немає такої великої необхідності. Якщо ця необхідність буде, то, звичайно, ми будемо розглядати це питання і будемо ухвалювати відповідні рішення.
    – Ви говорили про зустріч з президентом. Чи зустрічалися ви з керівництвом УПЦ (МП)? Тому що там складна ситуація. Дуже багато хворих. Зокрема, Києво-Печерська лавра закрита на карантин. Можливо, трохи краща ситуація, але теж не дуже хороша у Почаївській лаврі.

    – Моїх особистих зустрічей не було. Тільки в рамках Всеукраїнської ради церков спільно з Нацполіцією України обговорювалося питання. І Нацполіція, і мер Кличко також проводив зустрічі з Всеукраїнською радою церков. І там лунали прохання і заклики до всіх, щоб ми як ієрархи церкви, як духовенство закликали своїх вірних до того, щоб вони утрималися на час святкування Пасхи від відвідування храмів. Але ми бачимо, що деякі церкви не дослухаються, не дотримуються, навіть не дивлячись на те, що вже бачать, що реально є велика кількість хворих. Це і в Києво-Печерській лаврі, і в інших київських монастирях. І не тільки. Тобто вже це повинно їх спонукати до того, що ситуація є критичною.
    Поки не було хворих, наприклад, якщо ми візьмемо лютий, коли це було далеко, нас не стосувалося, то і ставилися несерйозно до цього питання. А коли хворіють священнослужителі, і навіть вже зафіксовані перші смерті, але ми бачимо, що деякі ієрархи церков знову закликають приходити на Пасху стояти на вулиці, брати участь в освяченні пасок, я як предстоятель ПЦУ закликаю всіх православних християн утриматися на цей час, бути відповідальними до своїх ближніх, проявляти до них любов. Бо ми можемо пережити одну Пасху таким чином, без особистої участі в таїнствах, без особистої участі в освяченнях. Дай Боже, у майбутньому спільно ще будемо святкувати не одну Пасху, і Господь сподобить нас збиратися разом, спілкуватися, молитися. Але зараз ми повинні бути відповідальними, щоб вийти з цієї ситуації.

    – Але ось ця відповідальність… В середу пізно ввечері з’явилася інформація від мера Чрнівців. Там дуже загрозлива ситуація в регіоні. Серед більше 70 нових осіб інфікованих на коронавірус , четверо священників. І один з них сказав, що наступного дня правитиме службу.
    – Я вважаю, що це безвідповідально так ставитися до своїх парафіян. Тобто наражати їх на небезпеку. Якщо у нього вже тестовано, що він хворий на коронавірус, він це знає, усвідомлює і йде наражати інших на небезпеку, то я вважаю , що це неправильно. Захворіють всі. Це ж твої вірні. Люди, наприклад, у більшості похилого віку. І ти наражаєш свою паству на небезпеку.
    – Ви говорили про любов, якої так замало. Але, з іншого боку, разом з коронавірусом до людей прийшла не стільки любов, як страх. Чи любов переможе страх? І чи, скажімо, страх може привести більше людей до релігії?
    – Ми бачимо зараз певною мірою паніку. Сіється паніка, страх серед людей. Справді люди перебувають у страху. Але любов перемагає страх. Якщо любов буде панувати серед людей, то ми побачимо, що поступово цей страх буде зникати. Але людина, яка має страх, повинна покладатися найперше на волю Божу. Тому що все, що відбувається в нашому житті, відбувається невипадково. Дуже часто Господь посилає певні випробування, щоб ми, пройшовши їх, стали більш духовно сильними. Ці випробування ми неодмінно пройдемо, ми подолаємо страх. І любов, я вірю, буде панувати серед усіх нас.
    – Була інформація про те, що Благодатний вогонь, який традиційно доставляють з храму Гроба Господнього до церков по всьому світу, наприклад, російські ЗМІ писали про те, що 18 квітня його доставлять в храм Христа Спасителя у Москві, але передаватимуть в інші храми вже після завершення карантину. Чи плануєте ви брати благодатний вогонь в Єрусалимі цього року?
    – Вже склалася така благочестива традиція, що кожного року привозять благодатний вогонь з храму Воскресіння Христового, із Кувуклії, Гробу Господнього, який сходить кожного року під час богослужіння у Велику суботу. В цьому році невідомо, чи ми будемо мати благодатний вогонь. Були певні пропозиції. Але…
    – Літаки ж не літають.
    – Ми не наполягаємо на цьому. Були пропозиції, щоб найняти чартер і так далі. Але я схильний до того, що краще ті кошти, які використають на літак, використати для того, щоб закупити медикаменти чи засоби захисту для лікарів. І тому я не впевнений, що буде привезено благодатний вогонь. Але, можливо, якимось чином для всіх церков, бо ми, збираючись спілкуючись із державою, з поліцією, говорили про те, що якщо це робити, то робити всім разом. Тобто привезти благодатний вогонь для всіх церков або загалом не привозити його у цей такий відповідальний час в цьому році.
    – Як ви, до речі, вчинили з студентами-семінаристами?
    – На початку, коли було оголошено карантин, ми усіх студентів Київської православної богословської академії розпустили по домівках. Зараз на території Михайлівського золотоверхого монастиря перебуває десяток студентів, які співають в хорі і несуть певний послух, але чітко дотримуються усіх вимог карантину.
    – З мережі «Фейсбук» питання: чи порадите ви молитву для врятування малого бізнесу під час карантину?
    – Взагалі в цей час ми повинні всі молитися, навіть не якимись окремими особливими молитвами . Молитов є дуже багато. Головне – віра. Якщо в людини є віра в щось, то вона може промовити навіть прості слова молитви, і Господь почує і виконає їх. Тому не потрібно шукати якихось особливих молитов, особливих святих, до яких молитися тільки в певних потребах. Ці особливі дні Великого посту, які вже завершуються, ми можемо молитися молитвою, але потрібно мати тверду і непохитну віру. Якщо ми будемо мати таку віру, то побачимо, що ми отримаємо бажане від Бога.
    – До речі, дуже багато людей вам дякують за те, що ви впровадили карантинні заходи у церквах, всі ці заходи провели заздалегідь, за стійку позицію щодо карантину, обмеження відвідування церков. І запитують у вас (думаю, що не до вас це запитання): коли закінчаться угоди оренди приміщень Києво-Печерської та Почаївської лавр, і за яких умов їх можна розірвати в односторонньому порядку?
    – Це вже не залежить від нас. Ці дві національні святині є надбанням українського народу. І Києво-Печерська лавра, і Почаївська лавра знаходяться у віданні української держави. І я вірю в те, що Господь сподобить, що в майбутньому ми будемо всі єдині православні в Україні, будемо складати всю повноту єдиної помісної Української православної церкви. Цей прийде час.
    І ці випробування якраз показують, що ми повинні мати єдиний центр керування. Так як зараз маємо свою незалежну, визнану помісну ПЦУ, ми ухвалюємо ті рішення, які є корисні для українського народу. Ми не отримуємо якихось вказівок з-за кордону, а ми сідаємо, обговорюємо і приймаємо те, що є корисним. І те, що було ухвалено місяць тому – нас критикували певною мірою, але зараз всі побачили, що церква ухвалила правильні рішення. І це сприяє тому, що у нас зараз немає, слава Богу, захворювань.
    – Данило Горбачов запитує: «Чи планує ПЦУ запроваджувати лавки у храмах, як це практикується у церкві Еллади, у Константинопольській церкві?». Він має на увазі не бокові лавки, які вже існують в багатьох українських церквах, а саме ті лавки, які ми бачимо у грецьких церквах.
    – Церква не проти того, щоб лавки були у храмі. Але зараз, наприклад, якщо взяти місто Київ, кафедральний собор Михайлівський золотоверхий, якщо ми поставимо лавки, то втричі або у більше зменшиться кількість тих, хто зможе брати участь у богослужінні. Ми як церква не проти. Але я думаю, що потрібен час. І з часом будуть лавки у православних храмах.
    – Лідія Мельник запитує: «Чи є діалог ПЦУ з УГКЦ після скандальної заборони патріарха Філарета застерегтися вірянам УГКЦ відвідати Софію Київську?».
    – Загалом ми маємо добрі стосунки з УГКЦ. Останній час ми співпрацюємо, готуємо певну стратегію нашої майбутньої співпраці. Але зараз ми вимушені, як і всі інші, дотримуватися карантину. І тому я думаю, що вже після завершення карантину, завершення пандемії ми продовжимо нашу співпрацю.
    – Запитують, що ви думаєте стосовно бійки священників в Одесі? Відео у соцмережах розміщував храм Різдва Христового УПЦ КП. Напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим там була бійка.
    – Бачимо, що інколи існують прецеденти, де священнослужителі поводять себе неналежно, так, як це не личить священному сану. І є священнослужителі, які зараз ідентифікують себе по-іншому. Вони не належать до ПЦУ. Вони були свого часу заборонені церквою. І зараз провокують певні непорозуміння, бійки. Але я вірю, що ті, які зараз це чинять, усвідомлять, що чинять неправильно, і інцидент буде вичерпаний.
    – Ми з вами говорили про кількість парафій, що їх понад 7 тисяч. З часу нашої з вами останньої розмови чи збільшувалася (у зв’язку з коронавірусом, очевидно, не було ніяких рішень), чи були переходи, можливо, якраз збільшилося бажання після того, як в іншій церкві їх закликали наражатися на небезпеку
    – Загалом з часу останньої розмови були прецеденти, ще до карантину. Бо зараз ми намагаємося робити все, щоб не було скупчення людей. І тому на час карантину не буде переходів, не буде зібрань. Бо для того, щоб громада визначилася, потрібно провести загальні збори парафії.
    – Але таке можливо, що якщо вірні іншої церкви побачать, що їхнє здоров’я там не берегли, а ви чинили правильно…
    – Давайте не будемо передбачати. Я думаю, що наші громадяни, наші вірні є мудрими, вони все проаналізують, що відбувається зараз, і будуть ухвалювати відповідні рішення.
    – До речі, патріарх Філарет говорив, що причиною пандемії коронавірусу є одностатеві шлюби. І одна з організацій, яка займається підтримкою ЛГБТ-спільноти, подає на нього позов до Шевченківського суду (є інформація про це) з тим, щоб він спростував свої слова.

    – Загалом я не хочу коментувати слів патріарха Філарета, тому що це його особиста відповідальність за ті слова, які він озвучив під час інтерв’ю. Ми як церква виступаємо за сімейні цінності. Зараз певні готуються законопроєкти, які є неприйнятними для нашого українського суспільства. Тому що в абсолютній більшості українське суспільство є проти таких речей. Ми проти того, щоб були якісь гоніння. Але є думка українського суспільства, є думка української церкви, яка є непохитною і базується на Священному Писанні. Ми як і говорили, так і будемо говорити в майбутньому тільки правду.
    – Але, з іншого боку, таким чином ви якусь частину пастви від себе відводите.
    – Ні, ми нікого не відкидаємо. Я говорив вже неодноразово, що ми всіх приймаємо, тому що кожна людина створена за образом і подобою Божою. Але якщо людина чинить гріх, вона повинна визнати це, покаятися в цьому і отримати прощення від Бога тих провин, які вона вчинила у своєму житті. Тобто ми нікого не відкидаємо, але ми говоримо і називаємо речі своїми іменами.
    – Головний санітарний лікар України, пан Ляшко сказав про те, що, на жаль, не всі пройдуть випробування Великоднем.
    – Ми переживаємо такий особливий час, час випробувань хворобою, карантином. Звичайно, що це для нас важко, але я вірю, що ми пройдемо це випробування з Божою допомогою. Якщо ми будемо покладатися на волю Божу, якщо ми будемо вірними Богові, то неодмінно Господь дасть нам сили здолати ці випробування. Ми пройдемо їх.
    І це свято, яке ми будемо святкувати, є найвеличнішим святом у справі нашого спасіння. Це свято повинне надихнути нас на те, що з Божою допомогою ми пройдемо це. Бо Христос також постраждав – пройшов через Хрест, через страждання, але воскрес із мертвих, приніс велику радість людству.
    Святкуючи Воскресіння Христове, ми повинні надихатися цим, відчути по-справжньому це духовне піднесення, не дивлячись на певні обмеження. Тому що ці обмеження повинні спонукати нас ставати кращими, духовнішими, переосмислювати прожите життя і викорінювати те, що було в ньому недобре і зле. І Господь, бачачи наше ревне бажання йти цим шляхом правди, шляхом любові, неодмінно відверне те лихо, яке зараз насунулося на нас.
    Джерело: Радіо Свобода.

    Найсвіжіше

    Популярне