Енн Рассел Міллер була багатою світською левицю з Сан-Франциско, яка давала розкішні вечірки, мала абонементи в оперу та була матір’ю десятьох дітей. Пізніше вона дала обітницю мовчання, самотності й бідності і померла у монастирі у віці 92 років. У монастирі вона провела останні 30 років свого життя, де спала на дерев’яній дошці замість дорогих апартаментів.
Як повідомляє BBC історія її життя далека від традиційної.
Енн народилася у 1928 році й мріяла стати черницею, але натомість закохалася.
У 20 років вийшла заміж за Річарда Міллера, який став віцепрезидентом енергетичної компанії Pacific Gas and Electric.
«У 27 вже мала п’ятьох дітей, — написав її молодший син Марк Міллер у серії твітів, присвячених матері. — А потім з’явилося ще п’ятеро — баскетбольна команда кожної статі. Вона називала це «запланованим батьківством».
Ще до прийняття чернецтва, у неї був мільйон та один друг. «Вона курила, пила, грала у карти та займалася дайвінгом».
«Водила авто так хвацько й швидко, що пасажири з остраху тиснули на уявні гальма. В один день вона відмовилася від сигарет, алкоголю та кофеїну і якимось дивом зуміла не скоїти вбивство».
Енн виховала дітей у маєтку з дев’ятьма спальнями та з видом на затоку Сан-Франциско і була відома тим, що возила друзів на лижні курорти, каталася на середземноморських яхтах та проводила археологічні розкопки.
Певний час Енн була членом 22 різних спільнот й збирала гроші для обдарованих студентів коледжів, безпритульних та Римо-католицької церкви.
У 1984 році від раку помер її чоловік, і саме тоді вона вирішила вступити до одного з найсуворіших чернечих орденів у світі.
П’ять років по тому Енн віддала все, що мала, аби стати однією з сестер монастиря Богоматері Кармельської у Дес-Плейнсі, штат Іллінойс.
Черниці-кармелітки — це закритий аскетичний орден, що існує переважно в тиші. Вони залишають монастир тільки за крайньої потреби, приміром, щоб відвідати лікаря. Та майже не розмовляють, залишаючи більше часу для роздумів та молитви.
«Вона була незвичайною черницею, — каже Марк. Не дуже добре співала, часто спізнювалася на роботу у монастирі й кидала палиці у собак, що було заборонено».
«Я бачив її лише двічі за останні 33 роки. Чернечі правила не дозволяють обійматися з відвідувачами чи торкатися одне до одного. Під час зустрічі вас розділяють подвійні металеві ґрати».
Енн мала 28 онуків (деяких вона ніколи не бачила), та понад десять правнуків, жодного з яких вона ніколи не тримала на руках.
Вона спала у келії на дерев’яній дошці, вкритій тонким матрацом, а вдень носила грубий коричневий одяг й сандалі. І це дуже відрізнялося від її колишнього життя, де були шовкові парасольки, шалики Hermes та черевички Versace.
У свій 61-й день народження Енн влаштувала вечірку на 800 гостей у готелі Hilton у Сан-Франциско, щоб попрощатися з друзями та родиною. Вони їли дорогі морепродукти, слухали живий оркестр. Кажуть, Енн одягла вінок з квітів та прив’язала до себе гелеву кульку з написом «Ось вона я», щоб люди могли знайти її та попрощатися.
Вона сказала гостям, що перші 30 років свого життя присвятила собі, другі 30 років — дітям, а останню третину присвятить богові. Наступного дня вона вилетіла до Чикаго, щоб стати сестрою Мері Джозеф.
«У нас були складні стосунки, — каже Марк. — Вона народилася у 20-х роках та померла у 20-х роках наступного століття. Сподіваюсь, вона передасть татові привіт від мене».