10 січня 2020 року Почесний Патріарх Філарет заявив, що відкликає свій підпис під Постановою Помісного собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 15 грудня 2018 року. Цією постановою було зафіксовано ліквідацію Київської Патріархії та прийнято відповідне рішення про участь в Об’єднавчому соборі для утворення Помісної Православної Церкви України.
Рішення владики Філарета про відкликання свого підпису під ухвалою резонансне, але очікуване. Зазнавши поразки на юридичному поприщі щодо відновлення діяльності колишньої церковної структури і не знайшовши підтримки ні серед духовенства колишнього УПЦ КП, ані серед українського суспільства, Філарет намагається хоч якось утриматись на плаву. Проте своїми діями владика все більше заганяє себе в глухий кут.
Як пояснив речник ПЦУ архієпископ Євстратій, така заява Почесного Патріарха вказує, що «владика встав на шлях неправди, на якому немає благословення Божого», а всі його «намагання протиставити свою волю соборній волі Церкви – знову і знову зазнають поразки».
Окрім цього владика Євстратій наголосив, що «владика знову і знову підтверджує як і свою приналежність до ПЦУ, так і дійсність Постанов Помісного Собору УПЦ КП та Об‘єднавчого Собору 15.12.18, на основі яких він сам, разом з усім Київським Патріархатом, стали невід‘ємною частиною Православної Церкви України».
Як вказав в коментарі Духовному Фронту адвокат Ярослав Шевченко – «законодавець не передбачає процесуальну можливість т.з. «відкликання підпису». Сама сутність проставлення особистого підпису Патріархом Філаретом під Постановою Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату, що в ч. 1 визначає зобов’язання щодо припинення (ліквідації) УПЦ Київського Патріархату, за своєю правовою природою є дією (волевиявленням), яка в свою чергу є фіксацією юридичного факту. Як наслідок, т.з. «відкликання підпису» не може призвести до втрати чинності та/або нікчемності Постанови, адже настання юридичного факту відбулось в зв’язку з здійсненням правомірної дії – проведення Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату і прийнятті колегіально відповідних рішень, наслідком яких і стала Постанова.
Більше того, ситуація є досить комічною, адже за аналогією «відкликання підпису» будь-хто міг би змінювати юридичні наслідки які настали у минулому».
Хочемо також вказати на один цікавий збіг, який вкотре вказує, що сам Філарет уподібнюється такими діями уподібнюється своїм противникам з боку РПЦвУ. Нагадаємо, що у 1992 році троє єпископів тодішньої УПЦ МП (серед яких і нинішній очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій) відкликали свій підпис під рішенням Помісного собору УПЦ від 1 – 3 листопада 1991 про звернення до Московського Патріарха про дарування автокефалії для УПЦ МП. Таку поведінку своїх колег владика Філарет упродовж майже 30 років всіляко засуджував і неодноразово згадував у своїх інтерв’ю, листах, промовах і виступах.
Що ж як бачимо історія знову повторюється, і знову як трагедія для самого Філарета. Очікувано, що наступним кроком, можливо, буде заява одного із його прибічників – Білгородського митрополита Іоасафа про відкликання його підпису.
Проте як зазначив владика Євстратій, такі дії не матимуть жодної юридичної сили, адже «Постанова Помісного Собору не є договором чи угодою, які можна розірвати. Так само і спадок та ім‘я Київського Патріархату належить Помісній Церкві, а не є приватною власністю одного ієрарха, якою він безуспішно прагне розпоряджатися на власний розсуд»