Як повідомляє офіційний сайт Московської патріархії, книга патріарха Кіріла (Гундяєва), відтепер доступна і сербською мовою.
Праця предстоятеля Російської православної церкви під назвою “Подумайтє о будущєм чєловєчєства” була перекладена спеціально для подвір’я Сербської православної церкви в Москві та православних вірян Сербії.
Про що ж пише моспатріарх Кіріл (Гундяєв) у виданні, яке поступово захоплює європейський ринок книгодруку?
“Духовний лідер русского міра” вирішив дослідити стан сучасного суспільства, російського і західного, але у процесі праці прийшов до цілком неочікуваних висновків.
Патріарх Кіріл (Гундяєв) зробив умовивід, що моральна корозія уразила різноманітні сторони людського буття. Початок занепаду моралі він вбачає в епосі Ренесансу.
З одного боку, нас не повинен дивувати факт, що більшість архієреїв РПЦ щиро бажали б, щоб розвиток суспільства, російського та світового, зупинився б на рівні середньовіччя. Наука, розвиток гуманізму, прогрес – все це суперечить віровченню “русского міра”. Саме у цьому Предстоятель РПЦ і вбачає трагізм епохи Ренесансу.
З іншого боку, Ренесанс заклав основу незалежності науки від церкви, що і дало поштовх для науково-технічного прогресу. Епоха поклала початок сміливої наукової думки, яка в подальшому призвела до появи престижних автомобілів, годинників Ulysse Nardin, яхт, таких як відома всім “Паллада”, мобільних телефонів та сучасної медицини.
Чи готовий відмовитись від всього цього патріарх “русского міра” заради “проголошеного відновлення моральності”? Важко собі уявити предстоятеля РПЦ з пісочним годинником на руці, який на кінній бричці під’їжджає до особистої галери, оформленої як власність Данилового монастиря, яку веслують російські православні кріпаки.
Чи може патріарх Кіріл (Гундяєв) просто не задумався над тим, що якби Ренесанс не відбувся, то всі сучасні предмети розкоші просто не були б винайдені ніколи?
До слова, саме в епоху Ренесансу було започатковане та поширилось книгодрукарство, завдяки якому сучасна РПЦ може заробляти гроші, продаючи книги свого предстоятеля сербським читачам.
Варто нагадати, що сотні років тому, саме російська церква активно протидіяла поширенню книгодрукарства, вдаючись при цьому, до не зовсім християнських засобів. Зокрема, московське духовенство мало безпосереднє відношення до спалення в XVI сторіччі друкарні Івана Федорова та Петра Мстиславця, які, після цього, побоюючись за своє життя, були змушені тікати до північного Підляшшя (межа польських і білоруських земель).
Якась спотворена реальність виходить, чи не так?
Втім, якась історична достовірність та факти не сильно обтяжують клір РПЦ. Головне якнайголосніше волати про занепад моралі, шкідливість лібералізму та “загнивання” західного світу. А тепер, “русскій мір” ще й прагне нав’язати своє середньовічне мислення довірливим вірянам Сербії. І Сербією він, швидше за все, не обмежиться.
