23 жовтня відбулося четверте засідання апеляції у справі нацгвардійця Віталія Марківа, якого звинувачують у вбивстві італійського фоторепортера Андреа Роккеллі, загиблого на Донбасі у 2014 році.
Попри дощ та карантинні обмеження українська громада в Італії влаштувала акцію з плакатами та прапорами біля апеляційного суду в Мілані, щоб підтримати Марківа.
Один з активістів української громади в Італії Олесь Городецький заявив, що сподівається на перемогу в суді.
Адвокати захисту наголосили, що український військовий Віталій Марків має бути остаточно і беззастережно виправданий через його абсолютну непричетність до факту загибелі іноземців на Донбасі у травні 2014 року. Старший сержант Національної гвардії України четвертий рік перебуває в італійській в’язниці. Минулого року суд першої інстанції у Павії засудив Марківа до 24 років тюрми, визнавши його причетним до убивства двох іноземних журналістів на окупованій території Донеччини.
Радіо Свобода детально розказало як пройшло судове засідання 24 жовтня.
Небувало тривалим виявилося четверте за ліком засідання апеляційного суду. Міланські присяжні так і не висловилися стосовно клопотання захисту долучити до справи нові виправдувальні докази. Після обіду через чотири години свого виступу провідний адвокат українського солдата Раффаеле Делла Валле попросив дозволу продовжити оголошення своїх висновків на наступному засіданні. Але після наради судді відмовили захиснику у його проханні і погодилися вислухати аргументи захисту до кінця. За словами деяких присутніх спостерігачів, до пізнього вечора присяжні слухали промову адвоката з великою увагою. Інші зауважили, що не прийнявши прохання захисника, суд вирішив пришвидшити перебіг засідання, і адвокату довелося коротко тезами продовжувати свій виступ.
Раффаеле Делла Валле детально зупинився на проблемі, за його висловом, «надуманого вироку». Про це інформував через «Фейсбук» присутній на суді журналіст Массиміліано Меллей, видання MilanoToday. «Вони (судді Павії та сторона обвинувачення – ред.) повинні були мені продемонструвати не стільки те, що Марків був на горі Карачун, а те, що у день інциденту у проміжку між 17:00 та 17:09 годинами він перебував на службі (на своїй позиції), – зауважив Делла Валле і продовжив, – Якщо не можу довести, що він був саме там і ніс службу у той момент, тоді передбачаю, що він там був». Яким чином? А в цьому, додає захисник, обвинуваченню ніби мала б допомогти записана згодом вже у тюрмі фраза, приписана Марківу «ми завалили репортера». Та потім, після нової експертизи, з’ясувалося, що слова, сказані Марківим співкамернику, звучали насправді так: «був убитий репортер і хочуть мене зробити винним». Це викриття помилкового попереднього перекладу на минулому засіданні стало черговим доказом на користь захисту. Та обвинувачення цього не коментувало, а думка суду щодо згаданої розмови стане відомою вочевидь у день вироку 3 листопада.
Своїм поясненням правник Делла Валле мав на увазі недотримання правил ведення кримінального процесу під час суду над Марківим та порушення презумпції невинуватості щодо підсудного. Адже за кримінальним кодексом, винуватість підозрюваного у злочині має довести обвинувачення, а не сторона захисту. Оскільки прокурор-обвинувачувач не надав прямих і чітких доказів провини бійця, тому і вирок Марківу Делла Валле вважає надуманим. Якщо обвинувачення не може переконливо довести винуватість підсудного, суддя мав би виправдати його, бо обвинувальний вирок можливий тоді, коли у винуватості обвинувачуваного не існує найменшого сумніву, зауважує Делла Валле.
Інцидент в умовах війни
Адвокат цивільного відповідача (України) Ніколò Бертоліні Клерічі звернув увагу присяжних на небезпечну воєнну ситуацію біля міста Слов’янська, коли стався трагічний інцидент, внаслідок якого загинули італієць Андреа Роккеллі, росіянин Андрій Миронов і був поранений француз Вільям Ругелон. Захисник нагадав про повідомлення посольства Італії в Україні та свідчення італійського посла й журналістів, які тоді перебували на сході України. Ці свідки одностайно стверджували про перебіг збройного конфлікту на Донбасі і небезпеку для цивільних вирушати до згаданої зони, особливо поблизу зайнятого тоді бойовиками Гіркіна-Стрєлкова міста Слов’янська.
Одне із завдань захисту – переконати міланський апеляційний суд зважити на воєнні обставини трагічного інциденту і заперечити твердження обвинувачення, яке, попри наявні міжнародні звіти щодо злочинних дій російських гібридних сил в Україні, наполегливо продовжує говорити про «зловмисну атаку українського війська, відсутність бойових дій і спокійних сепаратистів, які допомагали журналістам». Захисник України Бертоліні Клерічі зачитав уривки звітів ОБСЄ та Human Rights Watch і розтлумачив присяжним реальний зміст міжнародних документів. На попередньому засіданні генеральний прокурор Мілана та адвокати потерпілої сторони інтерпретували ці звіти на свій лад і вказували на злочинні дії ЗСУ на війні.
Нині в суді почули, що відповідно до згаданих документів, навесні 2014 року Слов’янськ контролювали угруповання проросійських сепаратистів, які вели мінометний вогонь по цивільним об’єктам і захопили колишню психіатричну лікарню, зробивши її своїм опорним пунктом. У день, коли будівлю бомбардували українські війська, там вже не було пацієнтів, а колишній шпиталь вважався воєнним об’єктом, пояснив захисник України, цитуючи згадані документи. Адвокат Бертоліні Клерічі також заперечив переконання обвинувачення, що «українське військо, уражаючи зони цивільного населення, чинило воєнні злочини». Цитовані звіти згаданих організацій свідчать про кілька зруйнованих будівель, тоді як міжнародні конвенції трактують воєнним злочином масові депортації населення, геноцид або тривале й регулярне руйнування житлових масивів. Захисник України в цьому контексті нагадав, що й сам Андреа Роккеллі писав про численні діяння сепаратистів проти цивільного населення Слов’янська. Адвокат говорив і про факти викрадення сепаратистами іноземних журналістів, тоді як обвинувачення на суді повторює знову, що «бойовики добре поводилися із журналістами».
Захист також заперечив прокурора і стверджував: вогонь біля залізничного переїзду почався не з прибуттям журналістів, а з появою там цивільного, який був наляканий і побачивши репортерів, сказав ховатися у яму. Висновок захисту наступний: постріли лунали зблизька з лівого боку, тобто від сепаратистів, а не з заду, з гори Карачун – місця дислокації українських військ. «Українські військові не були окупантами, вони захищали свою землю», – наголосив адвокат Ніколò Бертоліні Клерічі.
Заперечення умисної атаки
Це підтвердила і його колега Донателла Рапетті, захисниця бійця Марківа. Вона зосередилася на аналізі, за її словами, необ’єктивних та непереконливих свідчень Вільяма Ругелона – провідного свідка на попередньому процесі у Павії у 2018-2019 роках. За висновками лише цього очевидця присяжні Павії дійшли висновку, що «мінометна атака на журналістів була саме з українських позицій на Карачуні». На думку Рапетті, у свідченнях француза було багато особистих переконань і вражень, але не фактів, як вони розгорталися того дня насправді. Натомість, як і в Павії, захист особливо зосередив увагу вже міланських присяжних на відео того ж Ругелона, на якому перед смертю Андрій Миронов говорить про перехресний вогонь з обох боків сторін конфлікту. За словами захисниці, на основі відомих фактів не можна встановити звідки лучили постріли, які стали смертельними для Роккеллі й Миронова.
Вона додала, що неможливо встановити і походження осколків, які смертельно поранили італійського репортера, бо в Італії не робили розтин його тіла, а є лише висновки лікарів про ураження від вибухового пристрою, та невідомо, якого саме. За підсумковою версією адвокатки Рапетті, початковий вогонь відкрили зблизька сепаратисти або ж була перехресна стрілянина, та важливо інше – прицільно й умисно у репортерів українці не стріляли. Вона назвала абсурдними обвинувачення попереднього прокурора у Павії, який мотивом убивства назвав те, що «українським військовим набридли журналісти», повідомив через «Фейсбук» присутній на суді спостерігач Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців Італії.
Пані Рапетті вщент розкритикувала висновки суду першої інстанції у Павії, котрий, за її словами, призначивши винними українських військових та солдата Марківа, зовсім не зважав на елементарні закони фізики і математики. Адвокатка докладно зупинилася на аналізі пошкодженої вистрілами машини таксі, на якій група репортерів дісталася місця біля керамічного заводу. Відсутність вхідних отворів на цій машині, за її твердженнями, свідчить, що не стріляли згори, тобто з пагорба Карачун. Також захисниця аналізувала зброю Марківа автомат АК-74 та його оптичний пристрій, через який фізично неможливо розгледіли людські постаті на відстані майже 2 км, тоді як вирок павійських суддів уперто говорить про протилежне. «Прошу повного виправдання підсудного, оскільки він не вчинив інкримінованого йому злочину», – заявила Донателла Рапетті.
Обвинувачення на користь захисту
Апеляційний суд присяжних Мілана почав розглядати апеляційну скаргу української сторони 29 вересня 2020. Через пандемію коронавірусу засідання проходять в закритому для публіки режимі і без прямої трансляції. До висвітлення процесу допускають обмежене число представників медіа. Щоразу за будь-якої погоди біля приміщення міланського трибуналу збираються українські активісти з гаслами: «Солдат Марків не винен!», «Вимагаємо справедливого суду для Марківа». У залі суду двічі були присутні міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
Перші два засідання були присвячені ознайомленню присяжних із суттю справи та висловлення сторонами своїх клопотань. Захист нацгвардійця та держави України просив суд долучити до процесу нові виправдувальні докази непричетності солдата до смерті іноземців. Адвокати наголосили на здійсненні балістичної та звукової експертиз, аналізі фрагменту фільму-розслідування The wrong place з експертизами та коментарями італійських фахівців і нових свідків, задіяних у стрічці, а також на допиті очевидців, яких виявила Нацполіція під час власного розслідування протягом року після вердикту суду присяжних Павії 12 липня 2019 року.
Сторона обвинувачення зі свого боку категорично підтвердила усі свої попередні тези, виступила проти нових доказів від захисту, натомість запросила новий переклад фрагменту тюремної розмови Марківа зі своїм співкамерником 1 липня 2017 року.
Суд прийняв клопотання прокурорки обвинувачення, але з урахуванням вимог захисту. На черговому третьому засіданні суддя оголосила про долучення експертизи й здійсненого перекладу до апеляційних матеріалів справи. Висновок офіційної експертизи став черговим доказом непричетності військового до факту загибелі репортерів, сказали його адвокати, але прокурорка цього не коментувала.
Судові дебати сторін почалися у міланському трибуналі 15 жовтня виступом обвинувачення. Прокурор наполягала на винуватості засудженого українського солдата у причетності до групового убивства двох журналістів і просила підтвердити вирок суду першої інстанції з терміном покарання 24 роки неволі. Вона кваліфікувала загибель Роккеллі та Миронова 24 травня 2014 року як «воєнний злочин», а саме «убивство цивільних громадян українською стороною за відсутності збройного конфлікту на момент інциденту». Обвинувачення представило присяжним попередню версію трагічного інциденту, відповідно до якої солдат Національної гвардії України Марків, озброєний автоматом АК-74 та маючи радіопередавачі, відіграв роль «наводчика» для військових ЗСУ, які потім відкрили мінометний вогонь з гори Карачун по цивільних жертвах біля керамічного заводу на окупованій сепаратистами території.
Вимоги родичів загиблого Миронова
Новим фактом на стадії апеляції у Мілані стало заявлення позиції родичів і друзів загиблого російського правозахисника і перекладача Андрія Миронова. На відміну від сім’ї італійського фотографа Андреа Роккеллі, близькі і рідні Миронова не були представлені потерпілою стороною на попередньому суді в Павії. 15 жовтня у міланському суді зачитали лист від рідних Миронова з проханням залучити їх до процесу і виступити на стадії апеляції потерпілою стороною та цивільними позивачами. Автори листа зауважили на відсутності об’єктивного розслідування непрямих доказів щодо убивства Андреа Роккеллі та Андрія Миронова. Втім, Апеляційний суд присяжних Мілана оголосив, що не розглядає причини смерті Миронова, а з питань розслідування родичам порадили звернутися до прокуратури Павії, яка цим і займалася. Родичі й близькі Андрія Миронова також погодилися співпрацювати із журналістами-авторами документального фільму «Між двох вогнів» (попередня назва The wrong place), в основі якого лежить ґрунтовне журналістське розслідування трагічного інциденту у травні 2014 року. Вихід стрічки запланований на кінець осені.
Нагадаємо, 15 жовтня в Мілані відбулося третє засідання апеляційного суду у справі Марківа. Журналістка Ольга Токарюк, співавторка фільму “The Wrong Place” про Віталія Марківа, повідомила в соціальних мережах, що тоді в суді “звучав ще більший брєд, ніж в суді першої інстанції”.
