20 жовтня, у неділю, в Андріївському храмі Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні, що в Києві, відбулася Божественна літургія. Богослужіння очолив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл у співслужінні священника Володимира Яцульчака та диякона Андрія Ковальова.
Про це повідомляє Місія Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні.
У своїй проповіді на літургії, єпископ Команський Михаїл, Екзарх Вселенського патріарха в Україні, розповів про силу віри і значення чудес у житті кожного християнина. Основою його слова стало Євангельське оповідання про воскресіння померлого юнака, яке нагадує про вічну присутність Божої благодаті у світі.
Владика Михаїл підкреслив, що хоч увага часто акцентується на воскресінні Лазаря, усі подібні випадки, як і воскресіння дочки Іаїра, мають однакову природу — це прояв Божої любові та милосердя до людини. Воскресіння, як і зцілення чи інші чудеса, є способом, через який Бог зміцнює віру людини.
“Без нашої віри Господь чудес не творить”, — наголосив єпископ Михаїл, додавши, що чудеса відбуваються не для схвалення чи аплодисментів, а щоб укріпити або навернути людину до віри. Він застеріг від того, щоб не сприймати події 2000-річної давнини лише як історичні факти: “Ми — безпосередні учасники цих подій, оскільки ми християни і віримо в Христа.”
Також було звернуто увагу на те, що Господь може воскресити не лише тілесно, але і духовно. Єпископ зазначив, що навіть коли людина занепадає до духовного дна, Господь має силу підняти її і повернути до життя через покаяння.
Завершуючи проповідь, владика закликав вірних помічати щоденні чудеса, які відбуваються у їхньому житті, і бачити у цьому прояв Божої милості. Він підкреслив, що “час чудес продовжується в нашому з вами житті”, і кожен християнин покликаний відповідати на ці чудеса вдячністю і виправленням свого життя.
Повний текст проповіді:
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогодні ми з вами читаємо надзвичайно непересічну історію про Воскресіння померлого юнака. І на інших місцях Євангелія, ми з вами знаходимо кілька таких випадків, але чомусь основна увага завжди приділяється воскресінню Лазаря. Хоча і те воскресіння, і воскресіння дочки Іаїра, і воскресіння Лазаря по суті мають одну і ту саму природу.
І взагалі сьогодні ми з вами покликані звернути увагу на таку особливість, яку ми часто опускаємо. В кінці одного з Євангелій написано, що “так багато створив чудес Ісус, що якби написати про них книжки, весь світ їх би не вмістив”. Тобто ми бачимо, що і апостоли, і ті люди, які слухали проповідь Господа Спасителя Ісуса Христа, жили в постійному такому перебігу тих чудес. Зцілення, нагодування хлібами, воскресіння.
Багато ще до того, коли Господь послав на проповідь своїх учнів, що він сказав? “Бісів виганяйте, хворих зціляйте, мертвих воскрешайте”. Тобто бачимо, що воскрешав мертвих не тільки Господь, але і Його учні, по вірі, силі і благодаті.
Але сьогодні ми з вами звернімо увагу, що кожне чудо, незалежно від того, яке воно при реалізації, це завжди прояв великої милості Божої і великої благодаті Божої. Адже чи то зцілення, чи то вигнання злого духа, чи воскресіння, по суті, це прояв присутності Божої в світі. Не просто для того, щоб зробити масові сеанси якихось чудес, мовляв, отримати схвалення, отримати аплодисменти, чи стати відомими. Кожне чудо Боже має на меті те, щоб утвердити людину у вірі, або навернути її до віри, або укріпити її, і напряму залежить від особистої віри людини.
Без нашої віри Господь чудес не творить. Але разом з тим дозволяє нам, усім у нашій вірі, бути учасниками звершення тих чи інших чудес. І сьогоднішній випадок, який, можливо, для когось хоч і був пересічним, хоча для багатьох, як ми читали сьогодні в Євангелії, це була величезна подія, що на них напав страх, казали, “Великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій”. Пам’ятаємо, що ми з вами не просто слухачі про якісь події 2000-літньої давності, ми з вами безпосередньо учасники цих подій, оскільки ми християни, ми також віримо в Христа. Ми також несемо Його своїм життям, собі, для інших людей, для себе також вдосконалюємось. Зростаючи з віри в віру, або занепадаючи, знову ж таки, від віри в меншу віру.
Сьогоднішній випадок, коли Господь показує, що Він може воскресити людину, повертає нас з вами до того розуміння, що якщо Він може воскресити тілесно, то відповідно – може воскресити і духовно. Адже кожна людина – це є складна історія.
Ми з вами неодноразово згадували спілкуючись, що одного дня ми натхненні і бажаємо жити так, як хоче Христос, і робимо це за любки, охоче. Іншого дня, прокидаючись у поганому настрої, можливо, навіть і слухати не хочемо, може, і бачити нікого не хочемо, а поганий наш настрій, і, мовляв, все набридло, бо хочу жити так, як я хочу. Тобто людина має властивість або вдосконалюватися, або занепадати в тому числі і в духовному плані.
Але навіть коли людина занепадає до самого дна, до крайності, Господь сильний і тоді воскресити її також. Тому то і велика милість і любов Божа, що в Нього немає відкинутих. Тобто, подивімось на людські взаємовідносини. Часто буває, люди посваряться так, що до кінця життя не поговорять, не спілкуються, навіть рідні бувають. Але у Господа немає такої категорії абсолютно відкинутих.
Як би людина не помилялася, як би вона не згрішила, Він завжди чекає, коли вона очиститься, коли вона повернеться, і Він завжди її прийме. І от саме тоді, коли відбувається момент покаяння, коли людина усвідомлює, як вона схибила, Господь обіймає, отирає сльози її очей, повертає до Себе і підтримує. Підтримує, щоб вона далі проводила своє життя так, як це необхідно, так, як це задумано Господом, для її ж власної користі.
Отож, читаючи про велику кількість чудес у Святому Євангелії, пам’ятаємо, що ми очевидці тих подій, не обов’язково тих самих, але в кожного, в кожної людини в житті, майже щодня, трапляються такі чудеса, яких ми просто не помічаємо. На деякі ми кажемо, о, як пощастило, о, як добре склалися обставини, або о, який я молодець, що я своїми силами цього здобув і добився.
Пам’ятаємо і намагаємося у всьому бачити присутність Божу в нашому житті. І тоді усвідомлення цієї присутності буде нам допомагати і зростати духовно, і дякувати Богу за ті щоденні чудеса, що трапляються в нашому житті. І не думати, що час чудес минув, коли Господь був на землі. Час чудес продовжується в нашому з вами житті. Тільки треба це бачити, дякувати Богу і відповідно виправляти своє життя.
Амінь.
