13 жовтня, у 16-ту неділю після П’ятидесятниці, у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні — Андріївському храмі — екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію.
Про це повідомила Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів Збройних Сил України та мирних жителів, убитих загарбниками. Окрім того, особливі молитви були звершені за українське військо та справедливий мир для нашої держави.
У своїй проповіді єпископ Команський Михаїл звернув увагу на одну з найскладніших, але водночас найважливіших чеснот – прощення і любов до ближнього.
“На перший погляд, може здатися парадоксальним, що Господь, закликаючи нас поступати так, як ми хотіли б, щоб люди ставилися до нас, не каже: “Як вони ставляться до вас, так і ви до них”. Це був би принцип Старого Завіту: око за око, зуб за зуб. Але тут Господь дає абсолютно новий рівень духовності, новий рівень Богоусиновлення, новий рівень ставлення до тих, хто чинить нам зло”, – наголосив владика Михаїл.
Архієрей Вселенського Патріархату також зазначив, що християнська любов не виключає самозахисту, але водночас закликає до максимального прощення і бажання добра навіть для ворогів. “Найбільша любов проявляється тоді, коли людина не бажає іншій зла, а лише добра. Вона робить усе, щоб допомогти ближньому”, – підкреслив єпископ Команський.
Владика також звернув увагу на складність втілення цього принципу в щоденному житті, але наголосив на важливості постійної праці над собою:
“Це дуже важко і вимагає великої праці, але й нагорода буде величезною. Господь каже, що якщо ми будемо так поступати, то станемо справжніми дітьми Всевишнього.”
На завершення своєї проповіді, Екзарх Вселенського Патріарха в Україні закликав усіх присутніх до активного втілення християнських цінностей у повсякденному житті. “Адже ми всі знаємо, що батько і мати відповідають за своїх дітей. Тому намагаймося жити так, щоб, спілкуючись із нами, люди бачили, що ми живемо по вірі. Не просто сповідуємо її на словах, а діємо так, як заповідав нам Христос”, – підсумував єпископ Команський.
Повний текст проповіді
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Дорогі друзі, сьогодні ми з вами чуємо від Господа, Спасителя нашого, Ісуса Христа, дуже зворушливий заклик: “Будете синами Всевишнього.” Він закликає нас бути дітьми Божими.
Одразу у нас може виникнути запитання: що ж тут такого надзвичайного? Адже всі ми діти Божі, по-перше, тому що ми створені Богом, і по-друге, тому що ми усиновлені в Господі Ісусі Христі. Однак сьогодні ми отримуємо моральну настанову, щоб і наша поведінка, і спосіб мислення, і наше життя відповідали тому, як мають жити діти Божі.
На перший погляд, може здатися парадоксальним, що Господь, закликаючи нас поступати так, як ми хотіли б, щоб люди ставилися до нас, не каже: “Як вони ставляться до вас, так і ви до них”. Це був би принцип Старого Завіту: око за око, зуб за зуб. Але тут Господь дає абсолютно новий рівень духовності, новий рівень Богоусиновлення, новий рівень ставлення до тих, хто чинить нам зло.
Важливо розуміти, що така позиція не означає заборони на захист. Якщо на нас нападають, ми, звісно, повинні захищатися, навіть якщо це може завдати шкоди нападникові. Але це дещо інше.
Господь дає нам великий принцип ставлення до всіх людей — небажання зла. Найбільша любов проявляється тоді, коли людина не бажає іншій зла, а лише добра. Вона робить усе, щоб допомогти ближньому. Це, мабуть, найважче у житті, адже наші емоції часто змінюються. Щодня ми прокидаємося з різними думками: одного дня ми спокійні та врівноважені, іншого — роздратовані і не бажаємо добра тим, хто нас оточує. Таке буває. Ми з вами неідеальні.
Але сьогодні Господь закликає нас набути такого принципу життя, щоб бути добрими, як Бог, до праведних і грішних, до добрих і злих. Щоб наше ставлення до оточуючих базувалося на бажанні добра. Це дуже важко і вимагає великої праці, але й нагорода буде величезною. Господь каже, що якщо ми будемо так поступати, то станемо справжніми дітьми Всевишнього.
Недарма кажуть, що багато людей не можуть зрозуміти заповіді Христові, бо вони часто здаються парадоксальними. Господь не вчить ненависті, не вчить помсти. Він вчить нас завжди залишатися людьми, навіть у найважчих ситуаціях. Навіть коли ми змушені захищатися і можемо завдати шкоди, ми повинні залишатися християнами, пам’ятати, чиїми дітьми ми є.
Отже, коли ми стаємо до молитви і читаємо Святе Євангеліє, варто не просто виконувати традицію — прочитати молитву або євангельський уривок. Ми маємо прикладати ці слова до свого життя, пам’ятаючи, що це безпомилковий дороговказ для нашого життя. Це еталон, який підходить для всіх: і для чоловіків, і для жінок, незалежно від віку чи національності.
Ідея полягає в тому, щоб не лише по імені, але і по життю і світогляду стати дітьми Бога Всевишнього. Справжня радість і благословення полягають у тому, що Господь називає нас своїми дітьми. Але це накладає на нас велику відповідальність. Ми повинні жити так, щоб не осоромити цього імені, не осоромити Божу довіру, яку Він нам виявляє, називаючи нас дітьми своїми.
Адже ми всі знаємо, що батько і мати відповідають за своїх дітей. Тому намагаймося жити так, щоб, спілкуючись із нами, люди бачили, що ми живемо по вірі. Не просто сповідуємо її на словах, а діємо так, як заповідав нам Христос. Намагаймося бути такими ж милостивими, як і Він, до всіх людей, щоб добрим прикладом спасти й інших.
Амінь.