Після того, як Духовний Фронт України опублікував інтерв’ю із священниками Олександром Сорокіним (УПЦ) і Віталієм Кузьмічем (ПЦУ) російські пропагандисти забили на сполох. Там зробили допис під заголовком “Диалог с привкусом предательства”, який є класичним прикладом дезінформації та маніпуляцій, спрямованих на дискредитацію процесу діалогу між священиками Української Православної Церкви (УПЦ) і Православної Церкви України (ПЦУ).
Цей допис у сумнозвісному ТГ-каналі “Правблог” вийшов того ж дня, що й наше інтерв’ю зі священнослужителями, які обговорювали шляхи досягнення єдності між православними в Україні. І, як зазвичай для російських наративів, замість підтримки прагнення до порозуміння, стаття закликає до “покарання” і “виявлення зрадників”, що ще раз підтверджує відсутність у Кремля інтересу до миру в українському релігійному просторі.
“Іуди” і відмова від діалогу: мова ненависті замість конструктивізму
Варто звернути увагу на мову, якою написана стаття. Використання термінів, таких як “іуди” і “зрада”, демонструє агресивну і ворожу позицію російських пропагандистів. Це лише підтверджує їхнє небажання підтримувати мир і діалог між українськими православними. Російська пропаганда виконує вказівки Кремля. Останній з усіх сил намагається розколоти українців на частини, принаймні на дві і виставити будь-який діалог УПЦ із ПЦУ як “зраду” УПЦ, хоча насправді ці зусилля спрямовані на подолання розбіжностей і створення спільного православного, духовного фронту в умовах війни та агресії з боку Росії.
Такий підхід підриває саму ідею діалогу як механізму примирення, натомість акцентуючи на конфронтації та ненависті, що є типовою тактикою для російської пропагандистської машини. “Розділяй і володарюй”, – гласять відомі слова.
Нападки на Вселенський Патріархат як елемент ширшої стратегії
Окремо варто зупинитися на критиці Вселенського Патріархату, який в статті звинувачується у “бідственному стані УПЦ”. Це ще одна спроба Росії підірвати авторитет Константинопольського Патріарха Варфоломія, який у 2018 році надав Томос про автокефалію ПЦУ, визнавши її незалежною, а також дав можливість усій УПЦ долучитись до церкви, яка отримає томос і взяти участь у виборах предстоятеля. Для Москви це був серйозний удар, адже вони втратили значну частину свого впливу на православний світ, а тепер пробують відігратись і втримати владу в своїх руках.
Вселенський Патріархат виступає за єдність православних українців і підтримує процеси діалогу між юрисдикціями, що є невигідним для Кремля, який прагне розколу та підконтрольності української церкви.
Заклики до покарання і відсутність свободи думки в УПЦ
Один із ключових моментів у статті російських пропагандистів — це вимога “покарати” священників УПЦ, які беруть участь у діалозі з ПЦУ або підтримують Вселенського Патріарха. Це є відкритим свідченням того, що в УПЦ, зокрема в тій частині, яка залишається під впливом Москви, не допускається свобода думки чи ініціатива знизу. Хороша ініціатива, на думку ідеологів кремля, має бути покарана. Адже вона не на користь Московському патріарху, який підтримує загарбників.
Критика того, що деякі священники УПЦ таємно згадують Патріарха Варфоломія на службах, свідчить про те, що в самій УПЦ вже відбуваються зміни — священники починають відходити від впливу Московського патріархату. Проте Москва і її пропагандисти не можуть змиритися з цими змінами і намагаються всіляко їх придушити, закликаючи до покарання таких священників та тиску. Тільки тотальний ( а не поодинокий) спротив кліриків УПЦ Москві, зможе перемінити ситуацію.
Висновок
Крики російських пропагандистів є черговою спробою втрутитися у внутрішні справи українського православ’я та створити ворожнечу між священниками УПЦ і ПЦУ. Їхні дописи у Телеграмі містять мову ненависті, маніпуляції і дискредитацію Вселенського Патріархату, аби зупинити процеси діалогу та єднання в Україні, що допоможуть нашій державі в час навали рашистів. У той час, як українські священники шукають шляхи до взаєморозуміння та об’єднання, російська пропаганда намагається посіяти розбрат і закликає до покарання “зрадників”, що насмілились на відокремлення від РПЦ.
Однак такі спроби лише підкреслюють страх Кремля перед незалежністю українського православ’я і демонструють важливість продовження діалогу між УПЦ і ПЦУ. Тільки через спілкування та співпрацю українське православ’я може подолати наслідки впливу Москви і здобути справжню єдність у важкі часи для країни.
Духовний Фронт України
