П’ятниця, 27 Вересня, 2024
Бiльше

    Священник Василь Левченко пояснив, чому долучився до Буковинської єпархії ПЦУ

    Священник Василь Левченко, який нещодавно оголосив про своє рішення приєднатися до Православної Церкви України, детально його прокоментував. У своєму дописі він зазначив, що це рішення визрівало протягом трьох місяців роздумів і молитов, хоч пів року тому він навіть не припускав такого розвитку подій. За майже сім років служіння в Українській Православній Церкві (в єдності з МП), Левченко намагався наблизити її до автокефалії, проте всі його звернення до керівництва залишилися без відповіді.

    “Мені здається, що митр. Онуфрій та єпископат УПЦ живуть у бункері або на космосі, не бажаючи бачити реальності”, – йдеться в дописі священника у Фейсбуці.

    Священник підкреслив, що, хоча й не відчував прямого впливу Москви, його турбували ідеологічні зв’язки УПЦ з Московським патріархатом та поширення російської пропаганди через церковну літературу. Священник Василь Левченко визнав, що внутрішній конфлікт, коли він самоідентифікував себе як українського священика, але залишався у структурі з «патріархом-канібалом», спричинив глибокий розрив.

    Левченко також висловив подяку митрополиту Мелетію за підтримку під час його служіння на Буковині, але не зміг змиритися з тим, що УПЦ залишається в канонічній залежності від Москви. Священник також зазначив, що його перехід до ПЦУ відбувся мирно, після особистої зустрічі з митрополитом.

    Ключовим фактором, що підштовхнув його до приєднання до ПЦУ, стала діяльність єпископа Феогноста Бодоряка, який займається місіонерством та просвітництвом. Левченко сподівається на плідне служіння серед українського народу без ярлика «московського попа» і дякує владиці за довіру.

    Водночас він зауважив: “Долучаючись до ПЦУ у мене не повернеться язик обізвати усіх хто залишається в УПЦ московитами, або запроданцями! Там залишається частина моєї родини, мої друзі, близькі моєму серцю люди, які є щирими патріотами нашої стражденної Батьківщини. І у кожного є якісь свої причини, чому вони не долучаються до ПЦУ – хтось іще має сили боротися за зміни в системі УПЦ, когось не підтримує сім’я у намірах, когось відлякує поведінка окремих агресивних прихильників ПЦУ, а у когось просто засмічений розум пропагандою, яка десятиліттями впихалася московськими пропагандистами в голови наших вірних та духовенства”.

    Найсвіжіше

    Популярне