Понеділок, 16 Грудня, 2024
Бiльше

    Служіння, єднання, допомога: як парафія св. Миколая у Гамбурзі стала духовною домівкою для сотень українців

    “Двері церкви відчинені для кожного” це на собі відчувають усі, хто хоча б колись побував на Богослужінні у парафії св. Миколая у Гамбурзі, що в Німеччині. Ця українська православна церква у діаспорі в єдності із Вселенським Патріархатом від початку повномасштабної війни стала духовним прихистком для численних українців, які вимушено опинилися поза межами рідних домівок. Втім парафія бере свій початок від 2018 року. Саме тоді українська громада в Гамбурзі звернулася до отця  Ярослава Богодиста з проханням взяти на себе місію служіння у цьому німецькому північному місті. Відтоді парафія зростає не лише у духовному, але й в соціальному аспектах. Тут діє недільна школа для найменших, а також розвивається професійний церковний хор. Про духовну опіку українців за кордоном в умовах війни, виклики, а також маленькі перемоги ексклюзивно “Духовному фронту України” розповів о. Ярослав Богодист.   

        

     –Отче Ярославе, як саме парафії св. Миколая вдається бути осередком українського православ’я у Гамбурзі? Розкажіть про вашу мотивацію як місійного священника. 

     – Українська православна церква в діаспорі на честь св. Миколая є єдиною    православною парафією у Гамбурзі, яка жодним чином не пов’язана з Московським патріархатом. І я, як священник, також ніколи не був приналежний до цієї інституції. Тож ті люди, які люблять Україну, звісно обирають нашу церкву. Основна моя мета як місійного священника служити Богу та українському народу. Для мене важливим є підставити “своє плече” людям у складний воєнний час. Адже особи, які вимушено перебувають за кордоном, зустрічаються з цілою низкою психологічних, побутових, сімейних проблем. Вони потребують підтримки. Саме тому, при церкві ми допомагаємо одне одному. Важливо, щоб існувала не лише платформа для молитви і Богослужінь але також міцна спільнота. Окрім того, необхідною є просвітницька діяльність. Щоб парафіяни розуміли цінність нашої церкви і українці у діаспорі єдналися. 

    – Чи суттєво зросло число парафіян через повномасштабну війну?  

    -Наразі до нашої парафії долучилася чимала кількість вірян. І дякую за це Богові. Але ще до карантину під час пандемії COVID-19 теж суттєвим був відсоток українців в Гамбурзі, які регулярно долучалися до Богослужінь при парафії св. Миколая. Вже тоді багато-хто з наших співвітчизників пізнав що таке війна і “російський мир” та шукав духовного притулку саме в українській церкві.

    – Наразі парафія св. Миколая здійснює служіння у стінах лютеранської церкви. Як вдалося налагодити таку співпрацю?

    -Користуючись нагодою, хочу подякувати пастору громади св. Андрія Корду Шоллеру і церкві лютеран, які відкрили двері свого храму, щоб ми могли звершувати Богослужіння щонеділі. Наша співпраця також не оминає спільних молитовних ініціатив. Все розпочалося з молебню за мир, який відбувся двома мовами. Адже німецька громада також нам співпереживала та хотіла долучитися. Тому ми розпочали цю співпрацю із запиту людей. Підготовка до цього молебню зайняла 3 місяці. Оскільки дати Різдва співпали ми вирішили зробити богослужіння по черзі кожен за своєю традицією але запросили дві громади на один час німецьку і українську, таким чином ми познайомили один одного зі своєю релігійною культурою служіння. Дві служби тривали приблизно три години, але всі залишалися в церкві з великим задоволенням і подякою, отримавши Причастя кожен від своєї конфесії, але молитовно ми були єдині. Українці почули орган, німці професійний спів українського хору. Після богослужіння спільна трапеза і обмін враженнями.

    – Як Ви вважаєте чи існує межа екуменічного діалогу?

    –  Думаю, що всі межі ми насамперед створюємо лише у своєму розумі. Коли ми ділимо на правильних чи неправильних це все нас розєднує, виникають суперечки. Нас робить щасливими те, що заповідав Христос: “Де двоє чи троє зібрані в Ім’я моє, там Я серед них”. Мрію, щоб ми не ворогували одне з одним, але обмінювалися духовним досвідом. Бог єдиний і нам потрібно навколо цього будувати свій діалог. Можливо настане час у майбутньому, коли християнство буде повністю об’єднане і ми відрізнятимемося лише культурою служіння. Наприклад, у лютеран під час Богослужіння лунає орган, є особливі пісні. У них є сильні спільноти парафіяльні, віряни беруть активну участь у молитві у храмі. У католиків є свої особливості під час Меси. У православних акапельно лунає хор. Це все дуже цінні складові духовної ідентичності кожної гілки християнства. 

    -Чи долучаються німці до недільних Богослужінь на парафії св. Миколая?

    – У німецькій культурі так заведено, що після Богослужіння вони неодмінно підходять до священника. Тому я помічаю, що двоє-троє німців щоразу є на молінні. Навіть вже була перша Сповідь німецькою мовою. Саме тому, плануємо також, аби під час Богослужіння “Отче наш”  і можливо деякі єктенії лунали і німецькою. Я бачу цю цікавість з боку німців, вони бачать іншу культуру служіння. Знаю, що іноді навідуються також парафіянки іншої німецької громади, яким сподобалася атмосфера у парафії і вони також прагнуть нас підтримати своєю присутністю.

    -Чи організовуєте заходи для дітей та молоді?

    –  У нас вже активно працює недільна школа для дітей. Там навчається приблизно 15 діток. Викладає у школі професійна вчителька, яка також організовує чудові майстер-класи. Постійно запрошуємо туди дітей, бо це є наше майбутнє. І одна з місій Церкви також бути колискою української культури.  У майбутньому хочеться створити і для підлітків такі зустрічі. Це потребує ресурсів і викладача. 

    -Отче, якщо людина хотіла б прийти до церкви, але має страхи, невпевненість, бо не мала раніше такого досвіду, то з чого їй почати?

    – Я завжди кажу про те, що  ми є апостолами. Всі ми можемо поширювати інформацію про те, що є українська Церква.  І  одне одного запрошувати. З чого почати? Просто прийти. Коли я бачу, що людина хоч раз приходить на парафію св. Миколая у Гамбурзі, почувши чудовий спів нашого професійного хору, то неодмінно повертається знову. Також у храмі є ікони. Це дозволяє трохи переключитися від постійного тиску, коли треба шукати роботу, вчити мову. Церква підставляє своє плече і допомагає перейти складні життєві етапи. Ми всіх запрошуємо, наші церковні двері і серця відчинені. Є можливість також співати та вчитися співу. Богослужіння відбуваються щонеділі о 15:00. За адресою: Гамбург, Bogenstraße 30.

    Світлини надано співрозмовником.

    Авторка інтерв’ю – Оксана Бабенко  

    Найсвіжіше

    Популярне