Президент України Володимир Зеленський виступив зі зверненням з нагоди Дня Української Державності та Дня хрещення Русі-України. У своїй промові він зосередився на нещодавньому ракетному ударі по дитячій лікарні “Охматдит” у Києві та на історичній стійкості українського народу.
Зеленський наголосив на жорстокості російської агресії, згадавши, що крилата ракета Х-101, призначена для ураження значних військових цілей, була використана проти цивільної лікарні. Президент відзначив мужність та єдність українців у відповідь на цей напад.
Глава держави підкреслив історичну тяглість української державності, яка сягає понад тисячоліття. Він наголосив на важливості збереження національної ідентичності та цінностей перед обличчям зовнішньої агресії.
Зеленський подякував усім, хто долучився до порятунку та відновлення “Охматдиту”, а також міжнародним партнерам за підтримку України. Він закликав до єдності у боротьбі за незалежність та майбутнє України.
Президент завершив звернення, наголосивши на необхідності перемоги над агресором та забезпечення мирного майбутнього для наступних поколінь українців.
Публікуємо повний текст звернення Президента.
8 липня по Києву вдарила російська ракета. Пряме влучання.
Крилата ракета Х-101. Її розробили для ураження значних військових цілей. Путін уразив нею дитячу лікарню. «Охматдит».
Одна із сотень українських лікарень, які були, на жаль, розбиті російськими ракетами, бомбами, артилерією.
З «Охматдиту» світ побачив тисячі фото й відео. Того, що сталося. І як українці згуртувалися.
Побачив, як Україну хочуть убити. І як попри все Україна долає удари.
Як об’єднує світ, щоб захистити життя. І як світ надихається тим, що вдається Україні.
Тут, як і в тисячах подібних місць, проявила себе Україна, якою ми всі пишаємося.
За яку б’ємося. Яка чиста в серці і яка найсильніша тоді, коли ми всі дбаємо одне про одного й коли ми бачимо одне в одному свого.
І коли ми всі не боїмося захищати Україну.
Це саме та Україна, яка крізь століття зберігає себе, хоч би що відбувалося.
І хоч би які загарбники приходили на нашу землю, Україна завжди знаходить сили не тільки для того, щоб вистояти, а й щоб уберегти в собі те, що відмежовує нас – нас із вами – від зла.
Дорогі українці, українки!
Ми боремося проти страшного ворога, якого не назвеш людиною і який нескінченно далекий від справжнього християнства.
Його сутність – це руїни, смерть, яку він несе і яку ми повинні здолати.
Україна не може погодитися на менше, ніж жити. На менше, ніж зберегти себе. На менше, ніж залишитися людьми.
Україна не підкориться злу, яке проливає кров заради свого хворого самоствердження. Яке зневажає правду і людську, і Божу та знецінює всіх, окрім себе.
Росія саме на цьому будує свою державність.
Але ми з вами інші.
Історія українців на цій землі сягає часу глибше, ніж тисячоліття тому.
І хоч би хто приходив сюди чужий, і хоч би хто робив усе, щоб Україна не могла бути собою, він не зламав наших людей і духу цієї землі. Не зламав те, що робить нас Україною.
Я хочу подякувати зараз кожному й кожній, хто прийшов в «Охматдит» після цього удару. І хто рятує після кожних подібних злочинів Росії. Усім, хто допомагав розбирати завали. Хто діяв, щоб урятувати дітей. І всім, хто співпереживав. Хто говорив світові, що відбувається.
І я дякую всім у світі, хто не мовчав і хто шукає рішення, щоб підтримати наш захист життя. Хто допомагає нашому захисту неба, хто підтримує наших воїнів зброєю, хто забезпечує тиск на Росію за все її зло.
І хто робить так щоразу, коли треба довести, що життя сильніше за його ворога.
Українці, українки!
Я дякую вам за те, що ви вірні собі, нашій меті, нашій державі.
Нашим цінностям, які обов’язково вистоять, бо вже мають опору в століттях.
Мають коріння у Київській Русі та продовження в козацькій державі й живу силу сьогодні – силу України, яка робить найбільше та найважливіше за всю свою історію.
Це Україна, яка не лише захищається, але єднає багатьох інших для захисту життя.
Яка гордиться своїми людьми. І чий героїзм світ шанує.
Це Україна, чий прапор – наші рідні синьо-жовті кольори – раді бачити всюди, де справді цінують сміливість. І наш тризуб – наш величний герб, який ми успадкували від древніх князів – є і на шевронах, і на футболках, і просто в татуюваннях.
Це символи, за якими ми впізнаємо своїх, хоч би де ми були. І це емоції, які нас єднають, коли ми чуємо, як звучить Україна.
І це наші здобутки, які не хтось дав, а ми всі для України принесли.
Все це – наша держава.
Сьогодні, у День Української Державності, у День хрещення Русі-України, ми згадуємо шлях, який пройшла Україна, і всіма силами зосереджуємося на битві, яку Україна повинна виграти.
Ця битва – заради нашої незалежності. Заради того, щоб цю незалежність могли успадкувати наступні покоління. Успадкувати, а не виборювати. Щоб ми їм дали гордість за Україну, а не її біль.
І щоби жодні «путіни» більше не сміли приносити сюди руїни та страждання.
Ми з вами вже відмежовані нашим духом від цього ворога.
І ми повинні зробити все, щоб і наш державний кордон із ним став справжньою межею між світом нашим, який невіддільний від світу глобального, і тими, хто намагається нас знищити.
Ми повинні перемогти це зло, і Україна це зробить.
Тут завжди буде Україна. Наша історія. Наші люди. Наша держава.
Я вітаю вас із Днем Української Державності! І дякую всім, хто з Україною!
Слава нашим людям! Слава Україні!
