У першій частині “Білої книги” “Релігія в Україні” розповіла про людину-шапіто на ім’я Роберт Амстердам. Ознайомитись з матеріалом можна за посиланням тут
А в другій частині авторка Тетяна Деркач пропонує поглянути на його роботу в справі “ЮКОСа” в Росії, з якої і почалася його кар’єра міжнародного юриста-правозахисника.
Дисклеймер. Все, що написано в цьому матеріалі, є власним враженням та оціночним судженням автора на підставі аналізу двох десятків справ, в яких брав участь Роберт Амстердам, більше 100 відкритих джерел з усього світу – України, США, Канади, Великобританії, Франції, Росії, Болгарії, Сербії, Чехії, Тайланду, Сингапуру, Китаю, Уганди, Зімбабве, Танзанії, Нігерії, Камеруну, Південного Судану, сотень коментарів під десятками дописів, а також численних інтерв’ю, дописів та коментарів самого Роберта Амстердама.
Власне, зоряний шлях Роберта Амстердама почався зі справи «ЮКОСа», в якій він з 2003 по 2010 рік захищав голову цієї нафтової кампанії, російського олігарха Михайла Ходорковського від, як він сам казав, політичних репресій. І саме на цій історії Амстердам сьогодні будує свій антипутінський імідж. Точніше, навіть не на своїй участі у справі, а на факті конфлікту з російською владою та примусової депортації з Росії.
Одразу зазначу, що це була дуже складна та багатокомпонентна політично вмотивована справа, а тому розгляд кожної її деталі, а також власні висновки щодо якості вироків не є завданням автора.
Як згадував сам Амстердам в одному з інтерв’ю, він познайомився з Михайлом Ходорковським в 2003 році у Вашингтоні, незадовго до того, як Путін вирішив оголосити «ЮКОСу» війну, і тоді отримав пропозицію до потенційної співпраці. Коли справа дійшла до арешту Ходорковського, Амстердам став його адвокатом. А точніше, як з’ясувалось, його міжнародним радником, який мав повноваження відповідати лише за закордонний напрямок захисту: «Я прибув як міжнародний юрист, який спостерігає за судовим процесом». Дивлячись на цю справу ретроспективно, можна зробити висновок, що Амстердам, маючи велику емпатію до своїх клієнтів, невірно оцінив ситуацію (а точніше, переоцінив свої сили) і обрав контрпродуктивну тактику захисту.
Які ж функції виконував Амстердам у справі «ЮКОСа»? І за що його депортували?
Що сталось в готельному номері?
Почнемо з депортації. 22 вересня 2005 року Московський міський суд засудив Михайла Ходорковського до ув’язнення. Вночі 23 вересня 2005 р., після фінального судового засідання, в готельний номер Амстердама увірвались п’ятеро силовиків, відібрали паспорт, пізніше повернули його з анульованою візою і оголосили про депортацію. Сцена видалась справді бурхливою.
Сам Амстердам з часом почав забувати подробиці тієї ночі. Іноді Амстердам говорить, що його заарештували, іноді – що ледь не арештували, а тільки погрожували, іноді називає цю історію «нічним арештом». Востаннє заява про арешт пролунала під час приїзду Амстердама до Києва в лютому 2024 року на зустріч з керівництвом УПЦ. Про факт відсутності арешту в 2005 році розповідав сам Амстердам: «Я запитав у них, чи я під арештом, на що вони відповіли, що я не заарештований».
Ось як описує ту зустріч сам Амстердам: «Я сказав, що чудово розумію, що це політика, ми разом засміялися. Вони також розуміли, що це все політика. Ми сіли, попили кави, почекали, поки мені не повернули паспорт». Дуже екстравагантне завершення історії, чи не так?
Насправді візу Амстердаму анулювали не просто так. На той момент він знаходився в Росії на запрошення іншого спонсора (так він сам каже) – консалтингової фірми «Глобалконсалтинг», яка замовляла йому візу і за законом мала його всюди супроводжувати. Але по прильоту в Росію Амстердам не вийшов з фірмою на зв’язок. Далі історія двоїться. За версією керівника «Глобалконсалтинга» Андрія Гончарова, це було так: «Ми дійшли висновку, що можливо він ввів нас в оману. Ми звернулися до паспортно-візового управління з проханням анулювати видане йому запрошення російського МЗС». За словами російських чиновників, Амстердам займався адвокатською практикою, не маючи на це робочої візи. За даними прес-центру Ходорковського, силовики прийшли напередодні в «Глобалконсалтинг» з оглядом та перевіркою деталей оформлення документів Амстердама – і таки знайшли, до чого причепитись. МЗС РФ при цьому заявив, що не має до депортації стосунку. Сам Амстердам говорив в інтерв’ю, що так і не зрозумів, в чому полягає порушення ним візового режиму.
Немає сумнівів, що депортація напряму пов’язана зі справою Михайла Ходорковського, але викликає подив, як такий досвідчений адвокат міг так проколотись – майже на рівному місці. Участь у такій гучній справі передбачає дуже ретельне ставлення до документів, дозволів, віз, що, як кажуть опоненти Амстердама, не є його сильною стороною. Чому він, маючи запрошення фірми, не пов’язаної за справою «ЮКОСа», втрутився в цей судовий процес? Хоча питання висить у повітрі, відповідь на нього сьогодні вже не має значення.
Взяти російську владу «на слабО»
Пан Амстердам так часто розмахує прапором з написом «ЮКОС», що виникає логічне питання: а чи залишились, власне, клієнти задоволеними його роботою? Як не дивно, але є певні підстави для сумнівів. Зазвичай Амстердам убезпечує себе від публічної критики колишніх клієнтів, включаючи в угоди умову повної і безстрокової конфіденційності стосунків між ним і клієнтами. Але в пресі того часу можна зустріти обережні, але промовисті коментарі інших учасників процесу, які дають змогу скласти своє враження щодо ефективності пана Амстердама.
Ключова претензія російських адвокатів по справі Михайла Ходорковського до Амстердама, наскільки можна судити з перебігу подій, полягає в тому, що він обрав надто радикальну та екзальтовану лінію захисту (а точніше, інформаційну кампанію), наївно сподіваючись з наскоку взяти російську владу «на слабО», зосереджуючись на політичній складовій і ігноруючи власне реакцію на висунуті звинувачення. І своєю жорсткою інформаційною кампанією затьмарив російських адвокатів Ходорковського, регулярно перетягуючи увагу преси на себе. За російським законодавством Амстердам міг лише виступати в ролі міжнародного спостерігача на суді без допущення до ознайомлення з матеріалами справи, або представника інтересів свого клієнта за кордоном. І в цій іпостасі він діяв на свій смак відповідно до власних уяв про стиль захисту, не координуючи свою активність з російськими адвокатами Михайла Ходорковського.
Однак проблема була не тільки в обранні Амстердамом недоречного та контрпродуктивного стилю захисту, який, судячи з усього, лише озлобив російську владу. Є певні питання до якості його роботи з ЄСПЛ, куди неодноразово звертались фігуранти справи «ЮКОСа».
Роботою з міжнародними інституціями, зокрема, з ЄСПЛ, за словами одного з адвокатів «ЮКОСа» Антона Дреля, займався виключно Амстердам: «Подання будь-яких позовів за межами Росії координує і здійснює закордонний адвокат Михайла Ходорковського Роберт Амстердам. У нього з Ходорковським підписано угоду про представлення інтересів Михайла Борисовича за кордоном. У адвокатів Ходорковського є чіткий поділ обов’язків, і Роберт Амстердам захищає його інтереси виключно за межами Росії“. Євген Бару пояснив: “Роберт Амстердам не обговорює з російськими адвокатами план своїх дій. Він цілком незалежний“» (Дмитро Сімакін, «Независимая газета» від 16 грудня 2003 р., № 270).
В числених інтерв’ю незабаром після винесення вироку Амстердам анонсував подання позову до ЄСПЛ. Документи мали бути подані до кінця грудня – крайнього терміну утримання під вартою Ходорковського. 7 грудня 2003 року британський «The Observer» зі слів Амстердама написав, що позов до ЄСПЛ вже подано. Але вже згаданий адвокат ЮКОСа Антон Дрель повідомив російському виданню «Новая газета», що не в курсі існування такої скарги: “Я дізнався про подання цього позову з новин. Я його не бачив. І прокоментувати поки що нічого не можу. Спочатку треба ознайомитися з текстом цього документа”». Відповідно, і Амстердаму, який відповідав за прискорення проходження позову в ЄСПЛ, довелось «уточнювати», що мова поки йде тільки про підготовку документів до подання до різного роду судів (не тільки ЄСПЛ, але й до робочої групи ООН).
Аналогічна історія сталась через кілька місяців. 22 березня 2004 року Амстердам повідомив «Financial Times», що ЄСПЛ погодився розглянути скаргу адвокатів «ЮКОСа» на дії російської Генпрокуратури. По факту вийшло трошки інакше (і «Financial Times» вирішили втихаря під корінь видалити сторінку з цією новиною). Заяву, подану 9 лютого 2004 року, ЄСПЛ тільки зареєстрував, а прийнятною до розгляду цю скаргу було визнано лише в травні 2009 року. На той момент Ходорковського в ЄСПЛ представляли вже інші адвокати.
В результаті в 2011 році ЄСПЛ відмовився визнавати порушення, на яке Амстердам з самого початку робив ставку в своїй інформаційній кампанії за кордоном – політичну вмотивованість справи проти Михайла Ходорковського. Це поставило всі міжнародні організації, які з подачі Амстердама підхопили тему політичного переслідування, в незручне становище. Хоча особисто я у справі «ЮКОСа» беззаперечно вбачаю політичну заангажованість російської влади, міжнародним судам для цього потрібні чіткі докази, які, здається, захистом не були представлені. В боротьбі західної бюрократії з демагогією найчастіше перемагає бюрократія.
Як бачимо, недбалість в роботі з документами стосується і вільного поводження з фактами. Що, втім, не завадило Роберту Амстердаму зробити зі справи «ЮКОСА» свій власний актив, «золоту акцію» – і отримати наступних клієнтів.
«Асиметрична адвокація»
Вже після припинення своїх адвокатських обо’язків по справі Ходорковського, Амстердам розповідав, що у нього вже напрацьований алгоритм дій, який він почав застосовувати до своїх справ, починаючи з роботи в Латинській Америці.
На питання кореспондента, як клієнти його знаходять, Амстердам по-дитячому щиро зізнався: «Мушу сказати, що в Таїланді та Киргизстані це було сарафанне радіо. Що стосується Ходорковського, то ми вели велику справу, яка досі триває в Гватемалі* і яка привертала багато уваги протягом багатьох років, тому що ми представляли групу, яка була готова взяти на себе всю олігархію, а ми були готові це зробити. Ця справа була чимось на кшталт шаблону для того, що ми робили для Ходорковського, у Нігерії чи для «Червоних сорочок» у Таїланді, у Киргизстані та для інших справ – минулого року ми брали участь у великій суперечці в Чеській Республіці. Отже, це справді суміш різних ролей, які мають не лише юридичний характер, але також значною мірою пов’язані з розумінням політики».
*В Гватемалі Роберт Амстердам брав участь у внутрішній корпоративній суперечці родини Гутьєррес за сімейний бізнес, намагаючись перевести розгляди справ з юрисдикції Гватемали до США під приводом «відсутності верховенства права» на батьківщині його клієнтів.
Але Амстердам, отримавши в Росії поразку, продовжує вважати свою «лінію захисту» правильною – для країн, де, на його думку, відсутнє верховенство права: «Ці держави поєднує те, що у владі сидять злочинці. У таких країнах немає верховенства закону, отже, і справи в них треба вести по-іншому, але подібним чином…Ключове слово тут – швидкість. Адвокат у цих державах має не лише відповідати на ті звинувачення, які звинувачує клієнта в державі, а й атакувати кожен коментар, який ці звинувачення супроводжує. Якщо ти чекатимеш, доки завершиться судовий процес, то навіть якщо клієнта виправдають, то на той час його бізнес-репутація буде в руїнах».
Чи треба говорити, що шаблон для Гватемали не спрацював у Росії, а тим більше не спрацює в Україні? Але Амстердам, вочевидь, вважає, що свою місію він виконав: «Я часто називаю те, що ми робимо, «асиметричною адвокацією». Те, що ми намагаємося зробити, це не лише захистити справу, але – в епоху Інтернету – захистити репутацію. З першого дня Ходорковський хотів, щоб було ясно, що він чесний і прямолінійний бізнесмен і він не хотів, щоб Кремль забрав усе те, за що він боровся. Так, я думаю, ми цього досягли. Я думаю, що єдине, чого Кремль не зробив, — це знищив його репутацію».
Справедливості заради скажу своє враження: Роберт Астердам дуже старався допомогти своєму клієнту та доклав багато зусиль для зацікавлення процесом міжнародну спільноту. Але наробив дуже багато помилок, які не тільки не привели до перемоги, але й могли нашкодити клієнту (підозрюю, сам герой цього розслідування категорично не погодиться з висновками автора статті). Він багато обіцяв і робив гучних заяв, але коефіцієнт корисної дії цих обіцянок і зусиль не вразив. Амстердам незлюбив путінську Росію, але сама ця справа врешті-решт обернулась на його особисту іміджеву користь. До якої, втім, є багато етичних питань.
Теги:
