«Миротворці» Медведчука, Льовочкіна і московського патріарха Кіріла зберуться в Святогірській лаврі, щоб обговорити, як закінчити «громадянський конфлікт». Обіцяють, що з їх допомогою ось-ось для України почнеться нове життя.
Російські артисти та доктрина «русского міра», запропонована патріархом Кірілом до війни
Микола Данилевич, заступник голови зовнішніх церковних зв’язків РПЦвУ на засіданні оргкомітету форуму «Люди миру» заявив: «Нам важливо, щоб представники громадянського суспільства вели розмову про мир. Незаангажовані, ті, які користуються авторитетом у суспільстві і не належать до політичної партії. Блаженні миротворці. Треба говорити і думати про вирішення конфлікту».
Форум стартує 21 вересня і заявлений як міжнародний. А склад учасників говорить, що буде представлена тільки одна точка зору – проросійська. Організатори – це люди однієї тусовки.
Подивімося на цих «незаангажованих» і «деполітизованих».
Перший член оргкомітету, якого представив Данилевич – київський рок-музикант Олег Карамазов, який в 2015 році в інтерв’ю російському колезі сказав: «З початку цієї божевільної революції у нас на Україні я думаю, що … Ми – Русь. Ми – одна велика країна (з РФ). Велика імперія ». Разом з Кустуріцею, який гаряче підтримав агресію Путіна, в тому ж 2015-му Карамазов розраховував виступити на концерті в Києві, приуроченому до «тисячоліття кончини святого рівноапостольного великого князя Володимира», якого Путін тоді ж і назвав батьком «російської нації і Російської держави». На чиї гроші готувалося даний захід – не важко здогадатися, комерційної мети він не мав, анонсувався як благодійний.
У 2012 році Карамазов отримав з рук Путіна орден дружби. Так господар Кремля оцінив не творчу діяльність музиканта, який гастролював, в основному, на території РФ. А ті заходи, які Карамазов організовував на території України і Білорусі разом з другим головним організатором форуму «Люди миру» в Святогірську Юрієм Молчановим.
Кривошея (прізвище Карамазова по паспорту) та його друг Юрій Молчанов – є співзасновниками «міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі», зареєстрованої в Києві в 2006 році.
І вони нерозлучні партнери по багатьох проєктах, які пропагують РПЦ і імперську політику РФ. З 2007 року щорічно влаштовували масштабні фестивалі та концерти до Дня Хрещення Русі. І, щоб ніхто не сумнівався в тому, що ці святкування мали чіткий пропагандистський підтекст, наводимо цитату з виступу Юрія Молчанова в 2011 році на прес-конференції: «Доктрина русского мира (запропонована патріархом Кирилом) по об’єднанню народів Росії і України зустріла опір з боку багатьох на Україні – і потрібно подумати над тим, яким чином можна змінити ситуацію». Називалася прес-конференція цікаво: «Українсько-російські відносини: рік після підписання Харківських угод», і була організована Фондом імені покійного організатора сепаратистського з’їзду в Сєвєродонецьку Є. Кушнарьова. «Сьогодні згадувався новий предстоятель УГКЦ, який заявив: хлопці, навіщо нам будувати русскій мір, якщо ми будемо будувати український? З точки зору церковної лексики – це єресь. Тому що Русскій мір включає в себе і Україну », – заявив тоді «миротворець» Молчанов.
Продюсував Молчанов документальні телефільми, зняті телеканалом «Інтер» на гроші РПЦ. Наприклад – «Сирія: війна і віра» (сенс полягав у популяризації путінської версії подій у Сирії.). А сьогодні маловідомий широкому колу діяч став «зіркою» телеканалів В. Медведчука. Так часто з’являється в ефірах, що, здається, просувати «російсько-православні скрепи» з каналів кума Путіна – його справжня робота. Розповідає, що Україна «провалилася на дно після перевороту у 2014 році» (скріншот нижче), піклується про російську мову і захищає УПЦ МП, як «єдину канонічну». Ось його слова про ветеранів АТО в одній їх передач: «Маса людей, день-два побувши на території військових дій… повертається. Ці люди скуштували крові, легких грошей, безкарності й громадського вихваляння».
Телеканал «Enter», де Молчанов числиться продюсером, входить в медіахолдинг Inter Media Group, який належить нардепу з медведчуківської партії ОПЗЖ Сергію Льовочкіну і його партнеру Дмитру Фірташу. «Інтер» з самого початку створювався на російські гроші – 29% володів російський «ОРТ» і вже під час війни ці 29% перейшли у власність Сергія Льовочкіна. Хоча, ймовірно, РФ керує каналом через представника – нинішнього нардепа з «ОПЗЖ». Ми писали, що дивна транзакція з подальшим виведенням акцій на кіпрський офшор Льовочкіна є предметом кримінальної справи. Нагадаємо також, що у 2016 році зламане листування «провідного аналітика ДНР» Т. Єгоровой розкрило факт участі керівних співробітників «Інтера» в інформаційній війні проти України. Штатна пропагандистка Марія Столярова, яка співпрацювала з Єгоровою, була виселена з території нашої країни за антиукраїнську діяльність.
Карамазов і Молчанов тісно спілкуються з Сергієм Сивохо, який раніше намагався запустити «Національну платформу примирення і єдності» в статусі радника секретаря РНБО (нижче на фото з Фейсбуку Карамазова – він сам, Сивохо і абсент).
У січні російський артист Сергій Сивохо (до призначення радником його можна було найняти на спеціальному сайті для проведення заходів як російського артиста) і Карамазов провели ще один телемарафон на каналі Медведчука. Запросили дітей, які проживають поблизу лінії зіткнення на Різдво до Києва і попіарилися на цій темі. Тоді ж Сивохо озвучив ідею цьогорічного форуму: як посередник у «врегулюванні конфлікту», налагодженні «внутрішнього діалогу» і «примирення» виступить УПЦ МП, а «ті, хто розпалював війну, повинні помовчати» (при цьому малася на увазі не Росія, а українці, що виступають проти капітуляції).
Серед інших друзів Карамазова і Молчанова в оргкомітеті форуму – знаменитий боксер «скрепоносець» Олександр Усик, який вважає, що «росіяни не винні у війні», за що на нього навалився шквал критики і місце у базі центру «Миротворець». Він, нагадаємо, знімався в російському документальному фільмі «Здрастуй, брате! Христос воскрес», в якому розповідав, що «українці й росіяни – один народ».
Презентуючи форум «Люди світу», Олександр Усик (на фото нижче – з Молчановим і Карамазовим) сказав: «Хтось хоче європейських цінностей, але ми забуваємо, що у нас є свої». Серед друзів-організаторів є і Костянтин Стогній – екс-радник міністра МВС Анатолія Могильова (період Януковича), екс-глава департаменту зі зв’язків з громадськістю МВС при Януковичі, в автобіографії якого є рядок: «В 18 років потрапив в школу спецпідрозділів КДБ СРСР, де проходив навчання для проведення бойових спецоперацій в зонах військових конфліктів».
Активним просуванням форуму займається проросійський сайт «Країна», редактор якого називає «реінтеграцію Донбасу» спецоперацією:
Тортури і вбивства мирних громадян – це піар з точки зору настоятеля Святогірської лаври?
Поговоримо про роль Святогірської лаври в цьому «конфлікті», який організатори форуму хочуть закінчити діалогом з «громадянським суспільством» ОРДЛО?
12 квітня 2014 року учасник захоплення Криму І. Гіркін з’явився у Слов’янську не випадково. Він вибрав цей населений пункт, як точку початку бойових дій на Донбасі. Святогірська лавра знаходиться в 29 км. від Слов’янська і на її території базується досі (під виглядом охорони) цілий «козачий полк», який очолює такий собі Віталій Кушин. Як писали російські журналісти що зустрічалися з Кушиним – малоосвічений і грубий прихильник відтворення Російської імперії. І так само не випадково співробітник ФСБ Гіркін назвав своє угруповання на Донеччині «Російської православної армією».
Церкви УПЦ МП в Слов’янську використовувалися бойовиками як склади зброї. Фанатичні парафіянки Святогірської лаври, отримавши інструкції, прямували з іконами блокувати українську військову техніку і прикривати собою бойовиків. Так виконувався план гібридної окупації, озвучений Путіним 5 березня 2014 р.: «Нехай спробують стріляти у своїх людей, за якими ми будемо стояти не попереду, а позаду». А місцеві попи благословляли Гіркина і молилися за Путіна. Окремі представники УПЦ МП виступали з барикад бойовиків:
Сам ватажок «Російської православної армії» Гіркін ділився спогадами: «Моя особиста охорона складалася з духовних синів, ченців, ієромонахів Святогірської Лаври. Повністю. До останньої людини. Одним з підрозділів в слов’янської бригади командував послушник Святогірської лаври, який займав досить серйозне становище в Лаврі, але господарське. Православні люди Донбасу, встаючи під наші прапори, були на 100% впевнені, що вони виконують свій обов’язок перед вірою».
На це митрополит Арсеній (Яковенко) – намісник Святогірського монастиря з 1995 року відповів в інтерв’ю «РБК-Україна» 21.11.2018, що Гіркін – «людина з хворою фантазією». Але в тому ж інтерв’ю підтвердив свою прихильність антиукраїнської позиції. Він стверджує: «Нас бомбила Україна». А на питання «чий Крим», відповідає: «Це повинен вирішувати народ Криму».
В інтерв’ю німецькому «Deutsche Welle» в минулому році Святогорський митрополит в черговий раз повторив кремлівські тези: війна є цивільною і її почала Україна, яка не хотіла «розмовляти з народом Донбасу», а замість пошуку компромісу посварилася з сусідом Росією:
А ось альтернативна точка зору, яка не буде представлена на форумі «Люди миру». З інтерв’ю 2018 року виданню ord-ua.com жителів Слов’янська.
«Російсько-терористична база була у Святогірській лаврі. Її і зараз охороняє «донское казачество». Так само у місті є орендована російською церквою будівля «Вілла Марія», де було створено секцію рукопашного бою з майбутніми бойовиками (там жили бойовики Гіркіна в 2014-му – ред.). Звідти ж прямували до міськвідділу МВС ті, що захоплювали відділок. «Вежливые люди» з російським акцентом. Віллу як і раніше орендує Московський патріархат. Туди СБУ і журналісти зробили рейд. Знайшли антиукраїнську літературу та відео», – розповів доброволець АТО Сергій Лилеев.
«Уявіть собі, що єдина будівля в Слов’янську, яка має 245 років — це церква, де був попік Віталій (священик УПЦ МП Віталій Веселий, який втік до РФ після звільнення Слов’янська – прим. ред.), що керував всім захопленням з боку церкви. А ще тут була створена структура з кізяків (тобто «казаков»), які зробили собі на нашій землі «станицу Торскую Донского казачества». Вони мали організацію, зареєестровану Мінюстом РФ та отримували гроші з РФ. В профашистській структурі під назвою Святогірська лавра можна почути, що України немає».
Але якщо вже в УПЦ МП пропонують «миритися», може і «бойові батьки» хоч у чомусь хочуть покаятися? Засудять насильство? Висловлять співчуття у чому-небудь?
Наприклад, навесні 2014 банда Гиркин викрала, катувала і вбила чотирьох слов’янських п’ятидесятників. Бандити «Російської православної армії» зазіхнули на автомобілі пасторів. Заодно пограбували Протестантську церкву. З її території в свято Трійці гіркінци вели обстріл українських позицій.
Може бути, УПЦ МП дала якусь оцінку цим діям своїх братів по вірі? Більш схоже, що настоятель Святогірської лаври шкодує, що Гіркіна сьогодні немає в Слов’янську. Його діяльність митрополит Арсеній назвав піаром. Дослівна цитата з інтерв’ю «РБК-Україна»: «Покрутився тут, попіарився, сидить тепер в Москві і розповідає, який він герой. Якщо герой, то чого ти не тут?».
Нагадаємо, люди Гіркина не тільки воювали проти української армії, вони влаштували терор мирного населення. На фото вище – підвал, де за наказом командира «Російської православної армії» утримували викрадених жителів, які не погоджувалися з тезами «Україна – неіснуюча держава, українці – вигаданий народ». Після тортур Гиркин виносив вироки і влаштовував жахливі страти. Це ватажок «Російської православної армії» в захопленому Слов’янську наказав розпороти животи Володимиру Рибаку і Юрію Поправко. Його підлеглі стратили Юрія Дяковського.
Якщо не Гіркина, то може хоча б якусь дрібну сошку в церковній ієрархії покарало начальство? Наприклад, був помітний навесні 2014 «ополченець» в рясі Володимир Очеретяний. Окропляв блокпости слов’янських бойовиків, освячував бойові прапори, а потім вступив в банду Гіркина. Протоієрей знявся в пропагандистському фільмі «Боєць віри», де сказав: «Хунта прагнула нав’язати православному Донбасу фашистські ідеї, я воював за російську мову», і до сих пір транслює московські фейки:
На сьогодні цей піп продовжує служити в «ДНР», а на офіційному сайті Донецької єпархії УПЦ МП знаходимо позитивне згадування про нього.
У чому полягає брехня пропагандистів в рясах? Для тих, хто забув або не знав: в нібито «повсталий проти перевороту в Києві» Донецьк навесні 2014 приїжджали в якості переговірників десятки «парламентерів». Серед них не тільки проросійський народний депутат від ПР Р. Кузьмін, а й представники «сцени Майдану» Ю. Тимошенко і А. Яценюк. Делегати від «київської хунти» мило ручкався з бойовиками, які захопили будівлю ОДА, і залицялися з місцевими «елітами», обіцяючи дати все: і статус російської мови, і перерозподіл фінансів (що потім і сталося в процесі децентралізації) – адже одним з гасел «російської весни» на Донбасі був такий: досить годувати Україну. Але кукловодами в Москві місцевим організаторам гібридних «протестів» (серед яких «головною скрипкою» були місцеві силовики), було дано чітку вказівку.
Саме так розуміли жителі Донецька і Луганська, які голосували на «референдумі» 11 травня – що віддають голоси не за створення «самостійної держави», а за реалізацію кримського сценарію з «повернення в рідну гавань». В історичних нічних переговорах Р. Ахметова з ватажками загарбників ОДА в ніч на 7 квітня йому було прямо сказано: «Хочемо в Росію». І після цього, не дивлячись на почуте, Ахметов розгорнув спецназ, який прибув з Києва, щоб «зачистити» захоплену облдержадміністрацію.
«Приєднувати» Донбас агресор і не збирався. Цей регіон, в якому всі роки незалежності насаджувалася «мишебратская» ідеологія і витравлювалося все українське, спочатку розглядався «старшим братом» не як мета, а як засіб. Засіб для знищення української самостійності. На прикрість ідейних прихильників «республіки», пограбувавши Донецьк і Луганськ, Москва наказала маріонеткам приготуватися до виконання «безальтернативних Мінських угод». Більше не проситися в РФ, і не будувати «народну республіку», а проситися в Україну на умовах «особливого статусу» (на фото нижче представниця «ДНР» в Тристоронньої контактній групі Никонорова).
Тобто – як проситися? Так, як прийнято у терористів – погрожуючи, обстрілюючи, шантажуючи, утримуючи заручників.
Примус України до миру по ФСБшно-РПЦшному сценарію
На жаль, дискурс про необхідність налагодження «діалогу з громадянським суспільством в ОРДЛО» став уже державним. Ми чули про це раніше від Сергія Сивохо, звільненого з посади радника глави РНБО. А тепер чуємо і від глави ТКГ в Мінську Леоніда Кравчука. Говорити Кравчук хоче з тими представниками «республік», хто «не ходить зі зброєю». А це можуть бути і працівники «Міністерства інформації ДНР», які інших відправляють на передову. Але, як видно, пан Кравчук про інформаційну та ідеологічної складових російської агресії не знає. І ось що ми чуємо від священика Миколи Данилевича: «Ми хочемо почати діалог про мир з самого низу».
У мусульман на примирення на Сході України інше ставлення.
«Моє тверде переконання, що в «ЛНР-ДНР» немає громадянського суспільства, і в принципі не може бути. Громадянське суспільство можливе там, де є права і свободи. Але окупаційна адміністрація не допустить появи громадських ініціатив, які не контролювала б МГБ «ДНР/ЛНР». Тому, якщо ініціювати діалог з «тією стороною», то його представлятимуть “ряджені”, які отримають чіткі інструкції від контролюючих каральних органів – що і як говорити. Це не діалог, це бутафорія. Справжнього діалогу бути не може до тих пір, поки на окупованих територіях чи не з’явиться свобода слова, вільна преса, свобода зібрань, право на протест проти дій влади, і безліч інших прав і свобод, які має мати справжнє громадянське суспільство», – коментує муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов.
Нагадаємо, що коли в кінці зими і навесні 2014 в ще не охопленому війною Донецьку представники всіх конфесій молилися за мир, УПЦ МП виявилася єдиною церквою, яка цей молитовний марафон проігнорувала. Їхні священники благословляли тих хлопців з «георгіївськими» стрічками, які зносили намети тих, хто молиться.
«Рішення про проведення цього «ватного» заходу було прийнято 17 серпня УПЦ Московського патріархату. І склад учасників дуже специфічний. Знову будуть говорити про «внутрішньоукраїнський конфлікт» і всіляко відбілювати Росію як агресора », – дає прогноз роботі «форуму Люди миру» вчений релігієзнавець Ігор Козловський, який як раз через свого інакомислення потрапив в полон до адептів «республіки» і пережив катування.
В існування громадянського суспільства в ОРДЛО Ігор Козловський теж не вірить: «Такого «феномена» там не існує. Найменший натяк на його виникнення закінчується підвалами, тортурами і оскаженілою кампанією з викриттям «ворогів молодих республік» в квазі-ЗМІ на окупованих територіях».
По суті марафон «закінчимо громадянську війну» на каналах кума Путіна давно запущений. Організатори форуму «Люди миру» – люди фінансово і ментально залежні від країни агресора – цинічно слухабть стогони жертв війни, а потім інтерпретують почуте так, як це вигідно агресору. Наче від сліз біженців з ОРДЛО або жителів прифронтової зони залежить закінчення війни.
Хто відмовиться від миру? Всі його хочуть. Так чому б миротворцям в рясах Данилевичу і Яковенко разом з артистом Карамазовим і продюсером Молчановим, разом з боксером Усиком і жителем Британії Новгородцевим, разом з редактором «Країни» Гужвою та його колегою Крюкової не використовувати свої зв’язки в Москві і не звернутися з миротворчими ініціативами до Путіна? Або, може, Данилевич з Яковенко запишуть звернення до бойовиків? Може, Карамазов (Карамазов і Путін на фото сайту «Кореспондент» вище – вручення ордена) звернеться із закликом до своїх донецьких і луганських шанувальників скласти зброю? Якщо вони виявлять бажання, Україна з легкістю пробачить (згадайте програму СБУ «На тебе чекають вдома»). Але і тут – знову нічого такого немає.
Не бойовиків, а саме Україну філія РПЦ і його «православні воїни-миротворці» будуть примушувати до миру по кремлівсько-ФСБшному сценарію. Для цього посилюється тиск на всіх фронтах. Шантажем, промиванням мізків в проросійських ЗМІ, відкрито діючих в Україні, і маніпуляціями агентів іноземної держави в рясах.
Щоб стало зрозуміло, що ні про яку справжнью реінтеграції в Україні не йдеться, наведемо такий факт: в даний час держслужбовцям в «ДНР» погрожують звільненням, якщо вони до кінця року не відмовляться від українських паспортів. Загарбники примушують захоплене населення отримувати російські або «ДНРівські» документи. Якщо вірити російським сайтам, які розповідають про життя в «республіках», віртуальна чергу за «паспортами ДНР» вишикувалася вже до 2023 року. Так яким же чином святогірські «Люди миру» уявляють собі повернення Україні непідконтрольних районів? А ніяким. Мова йде не про «українізацію» т.зв. «ЛДНР», а навпаки – про «деенерізаціі» всієї України за допомогою «ЛДНР».
Всі «діалоги про мир на низовому рівні» і пошуки взаєморозуміння з любителями Росії всередині країни до припинення зовнішньої агресії марні. Це лише засіб для досягнення цілей окупанта. Взявши в заручники пасажирський автобус, терорист найчастіше просить мішок грошей і літак. У нашому випадку замість літака – «особливий статус для Донбасу» і знищення всієї України шляхом її дроблення на «особливо-статусні» регіони. Такий механізм «миротворці» бажають впровадити в Конституцію України.
А мішок грошей? Це не скасовується: «особливий статус Донбасу» передбачає звільнення від податків і нескінченний потік коштів для ліквідації наслідків «братньої допомоги Росії», яка почалася з висадки ФСБшника Гіркина у Слов’янську.
І це, з точки зору фанатиків російсько-православного Талібану, правильно. Адже згідно із законом путінських джунглів – «проти лому немає прийому», а «сильний пожирає слабшого». Слуги Путіна в Україні пишаються тим, що главу російської імперії боїться цивілізований світ. Терор, знищення інакомислення, диктатура – благословенні методи «миротворців» з РПЦ. Такі і є цінності «російсько-православної» тусовки, яка відіграє важливу роль в інформаційній війні проти України.
Саме РФ – головний бенефіціар «Людей миру» і тому подібних акцій. Але останні події в країні, на жаль, все більше переконують: керівництво готове підіграти агресору – від обговорення «миротворчих» бажань Росії перейти до кроків по втіленню цих бажань. Наприклад, виявилося, що російський Д. Козак не брехав, кажучи про обіцянку А. Єрмака переглянути раніше прийняте рішення про місцеві вибори 25 жовтня без ОРДЛО. І в ВР може бути розглянуто проект постанови 3943 авторства Олександра Качури з «Слуги народу», в якому вибори на непідконтрольних територіях стають можливими вже без тих умов з безпеки, які раніше висувала Україна. Зате 3943 враховує російський інтерес. Бо – як сказав наш представник в ТКГ Андрій Костін, варіант від Качури «повністю відповідає Мінському комплексу заходів». Втім, якщо нову редакцію вдасться протягнути в парламенті, влада може отримати не тільки вибух антипрезидентських протестів, але й реальний громадянський конфлікт. Причина в тому, що, кажучи про прагнення до миру, більша частина українців має на увазі закінчення гарячої фази бойових дій, а не здачу української держави.
Джерело ord-ua.com. Автор Тетяна Заровна
