ПЦУ не обмежує жінок у носінні штанів при відвідуванні храму. Про це йдеться у дописі ПЦУ.
Зазначається, що така заборона не існує у жодній іншій православній церкві у світі, за винятком, очевидно, РПЦ, якій колись підпорядковувалася УПЦ (МП)
“Для наших священнослужителів важливим є не те, в якому одязі людина приходить до храму, а головне – з якими бажаннями та духовними потребами”, – пояснюють в ПЦУ.
Отже, дівчатам і жінкам, коли вони йдуть до храму, зокрема на свята, такі як Великдень, не обов’язково одягати сукню або спідницю, довжина яких нижча за коліно.
Священники кажуть, це все “від фарисейської закваски й неправильного тлумачення (чи незнання) Писання”.
Так, найчастіше в контексті такої “заборони” посилаються на рядки зі Старого Завіту: “На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це”.
Річ у тім, що в часи, коли писалися правила Старого Завіту, люди одягалися зовсім не так, як сьогодні. Тоді і жінки, і чоловіки мали схожий одяг: нижню сорочку, яку підперізували поясом, а зверху – туніку, плащ або накидку.
Однак одяг жінок був довшим і ширшим від чоловічого, і, ймовірно, виготовлявся з більш тонких тканин; верхній одяг мав рукави до зап’ясть. Жінки також носили пояси та плащі.
“Як бачимо, різниця в одязі не була принциповою, що спрямовує нас до висновку, що в згаданих рядках книги Второзаконня мова йшла про іншу, скоріше, внутрішню відмінність чоловічого/жіночого, і точно не про штани. Йшлося про заборону чоловікові вдавати з себе жінку, а жінці – чоловіка, відкидаючи Богом встановлену природну відмінність двох статей”, – кажуть представники ПЦУ
Звісно, сучасні жіночі брюки вважати чоловічим вбранням – було б дивно, зазначають у ПЦУ.
Бо варто нагадати, що, наприклад, шаровари, які в українській культурі асоціюються з козацтвом, у багатьох південних і східних народів є елементом жіночого одягу.
Те ж стосується, до прикладу, кілтів – національного шотландського чоловічого одягу. Бо “подібні вбрання, хоча і подібні до жіночих спідниць, але виникли не як уподібнення чоловіків до жінок, а як відповідь на потреби місцевих умов життя”.
У ПЦУ кажуть, що для Бога важливе не зовнішнє, а внутрішнє, не тимчасова “обгортка” людини, а її духовні прикраси.
“Двері нашої Церкви завжди відкриті для всіх – і чоловіків, і жінок. І чи будуть то жінки з покритою, чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, в будь-який день календаря – наші храми завжди відкриті для вас, аби стати місцем молитви та єднання з Господом”, – резюмували в ПЦУ.
