П’ятниця, 22 Листопада, 2024
Бiльше

    Неділя святих праотців: нагадування про надію у спасіння

    За два тижні до Різдва Христового Церква встановила святкування на честь святих праотців. Цього річ це свято припадає на неділю 17 грудня. Сама ж неділя в церковному календарі має назву – Неділя святих праотців. До їх числа належать усі старозавітні праведники від Адама до святого Йосифа Обручника, які чекали здійснення даної Богом обітниці – пришестя у світ обіцяного Месії, Спасителя світу.

    Це свято має древнє коріння. За словами дослідників, перші згадки про нього зустрічаються у Єрусалимській Церкві у IV столітті. У богослужбових текстах цього дня особливо згадуються пророк Даниїл та троє святих отроків Ананія, Азарія та Мисаїл. Ці старозавітні праведники не поклонились ідолам, за що цар Навуходносор звелів посадити їх у розпечену піч. Та Ананія, Азарія, і Мисаїл залишилися неушкодженими, тому що Господь послав ангела Свого зберегти їх серед полум’я. І вони співали, славлячи Господа.

    Це чудо є праобразом Різдва Христового: як перебування трьох отроків у вогненій печі не завдало їм шкоди, так і Різдво Христове не обпалило (не нашкодило) Пречисту Діву Марію. Окрім них згадуються старозвітні Патріархи, пророки, царі, та усі, хто свято беріг повеління Божі до Втілення Сина Божого. Кожен із них мав тверду віру у пришестя у світ Спасителя, який визволить увесь людський рід від рабства гріха, смерті та диявола.

    Саме віра у Спасителя об’єднує нас, людей ХХІ століття, із цими праведниками. Різниця ж лише в тому, що вони вірили у Його пришестя, а ми вже знаємо, що це пришестя і спасіння всього людського роду вже відбулось. Ми знаємо, а вони його відчули, адже зараз разом із Христом перебувають у Царстві Божому. Саме таку нагороду вони отримали за свою віру. Така ж сама нагорода чекає і кожного із нас, якщо ми так само, як і вони, не зважаючи на різні випробування, зможемо зберегти і приумножити нашу віру.

    Бо ж і їм так само довелось пережити багато труднощів. Адже за час від гріхопадіння прабатьків і до народження Спасителя сталось чимало війн, змінились політичні устрої, богомвибраний народ неодноразово був поневолений язичниками, які намагались знищити їх віру. Проте не зважаючи на усі ці випробування і скорботи вони були твердими і вірними отцівським переданням і з надією очікували на здійснення Божих обітниць.

    Саме тому наприкінці різдвяного посту, Церква закликає нас згадати їх подвиг та тверде уповання на Бога. Вони є для нас прикладом, як потрібно вірити і йти назустріч народженому Христу Богу. Вшановуючи їх пам’ять, Церква дарує усім надію і впененість, що як тоді здійснились Божі слова, так неодмінно вони здійсняться і тепер.
    Тож, нехай за молитвами святих праотців, Господь дарує нам таку ж тверду і непохитну віру, щоб і кожен із нас міг успадкувати вічне і блаженне життя у невечірньому дні Царства Христового.

    Текст Духовного Фронту України.

    Найсвіжіше

    Популярне