Останні декілька років в Україні, у грудні, з’явилась традиція встановлення на великих площах у різних містах юдейського семисвічника (менори), що є головною ознакою єврейського свята – Хануки. Така нова, для України, як християнської країни, традиція викликає різні думки в суспільстві, одні її критикують, інші – схвалюють, а більшість – ставиться нейтрально.
Утім таке святкування не є протизаконними. Адже Україна – поліконфесійна держава, в якій мирно співіснують представники різних релігій. Врешті-решт в Україні діє Закон про свободу совісті і віросповідання. Жодна із релігій не є головною чи державною, як це є наприклад, в мусульманських країнах. В Україні всі релігії і конфесії мають рівні права.
Проте не можна оминути той факт, що більшість населення вважає себе православними християнами, та й саме християнство відіграло велику роль у державотворенні нашої Батьківщини. І хоча, це знову-таки не робить, християнство чи будь-яку із Церков, що її сповідують, державною релігією і Церквою, але дає певні привілеї, як-то встановлення державних вихідних у дні особливо шанованих християнських свят, тощо.
Чи може святкування Хануки суперечити цьому? Авжеж, ні! Адже саме святкування бере свій початок зі Старого Завіту (який визнають усі християнські конфесії), про що власне і описується в Біблії. Як відомо свято Хануки було встановлено на честь звільнення єрусалимського храму і юдейського народу від елінського панування. Юда Маккавей, який підняв народ на повстання, звільнив і очистив головну святиню юдеїв, яку осквернив сирійський цар Антиох IV Епіфан.
Як розповідає Священне Писання, запаливши храмовий семисвічник, юдеї помітили брак оливи, і тоді Бог явив чудо і семисвічник горів доти, доки не було виготовлено чисту неосквернену оливу. Саме в згадку про цю подію і досі запалюють цей семисвічник, який юдеї називають – менора.
Історія цього свята зараз як ніколи раніше є актуальною для України. Бо ж зараз українці опинились у схожій ситуації, що і юдеї в часи Юди Маккавея. Загарбники намагаються поневолити наш народ і забрати осквернити наші українські святині. Таким чином, можна навіть сказати, що це святкування своєрідно підтримує наш народ у боротьбі із російськими поневолювачами, і дарує надію на Божу допомогу нашому народові.
Тому святкування Хануки не може увійти в конфлікт із світоглядом православного населення нашої країни, адже воно описано в Біблії, та й саме воно не суперечить християнству та українським традиціям. Окрім цього ним українцям не вв’язується юдейство, а його святкування стосується власне самих юдеїв, які живуть в Україні. А це, як ми встановили вище, не суперечить українському законодавству.
Безумовно, що юдеї і християни мають різне віровчення, і скоріш за все, що ніхто і ніколи не зможе їх вже об’єднати. Та й в церковних канонах встановлено багато заборон щодо цього і навіть щодо святкування християнами юдейських свят. Проте, не зважаючи на ці заборони, юдеї і християни можуть об’єднувати свої зусилля у різних соціальних проектах задля добра потребуючих, воїнів, вимушених переселенців тощо.
Творити добро для ближнього – богоугодна справа у всіх існуючих релігіях. Саме це зараз можна спостерігати у багатьох сферах. Коли люди різних віросповідань об’єднуються задля звершення добрих справ, поважаючи релігійні погляди один одного.
Тому святкування своїх свят представниками однієї релігії є не способом нав’язування цієї релігії чи встановлення її панування в країні, де більшість населення сповідує іншу віру, а лише яскравим проявом толерантності і поваги до носіїв цієї релігії.
