Минув вже майже тиждень від нашумілого засідання синоду рпц, на якому було прийнято чимало резонансних рішень, зокрема і кадрових перестановок. Одна із яких стосувалась звільнення із Кримської кафедри митрополита Лазаря Швеця. Нагадаємо, що сама Кримська єпархія нібито належить до УПЦ (що в єдності з МП), принаймні так вказано на офіційному сайті самої УПЦ (що в єдності з МП). Проте минулого року Кримська митрополія покинула цю релігійну спільноту і безпосередньо увійшла до складу російської церкви, мотивуючи це складністю спілкування із Києвом. Хоча, в одній із наших давніших статей, ми писали, що Кримська єпархія завуальовано, але відділилась від Києва вслід за анексією самого півострова.
У цій статті ми не будемо аналізувати причини рішення московських синодалів, і не розглядатимемо постать самого митрополита Лазаря, а хочемо звернути увагу читачів на одну цікаву і важливу деталь, а саме відсутність будь-якої реакції на це звільнення від очільника УПЦ (що в єдності з МП) митрополита Онуфрія Березовського і очолюваного ним Синоду. Варто відзначити, що сам митрополит Кримський Лазар донедавна являвся постійним членом Синоду УПЦ (що в єдності з МП). Тому промовчати, або проковтнути це звільнення – це прояв слабкості і неабиякої ганьби для цієї церковної спільноти.
Водночас це звільнення, це нове посягання московської патріархії на так звану самостійність і незалежність УПЦ (що в єдності з МП). Цим звільненням московські синодали, і особисто очільник рпц Кіріл Гундяєв вкотре продемонстрували, що їм, м’яко кажучи начхати, на згадану самостійність і незалежність. Об цю самостійність і незалежність московські синодали просто витерли ноги.
Тим самим вони показали, як самому Онуфрію, так і всім іншим, що ж їх чекає у майбутньому. Адже їх так само спишуть і відправлять на «спокій», іншими словами церковну пенсію. І це в кращому випадку, якщо Онуфрій і його підопічні будуть такими ж слухняними і покірними, як згаданий нами Кримський Лазар.
А що ж сам Онуфрій? А нічого, за ці дні ані пари з вуст. Навіть не підтримав свого собрата. Більше того ніяких голослівних заяв не чути ані від сірого кардиналу УПЦ (що в єдності з МП) митрополита Антонія Паканича, ані майстра навіжених епітетів і грізних порівнянь митрополита у Запоріжжі Луки Коваленка. Всі ніби в рота набрали води і сидять тихо.
Але ж згадаймо, як декілька років тому, коли в Україну прибули екзархи Вселенського Патріарха для підготовки Об’єднавчого Собору, кожен із згаданих єрархів УПЦ (що в єдності з МП) навипередки, один поперед одним, не підбираючи слів, обливали брудом як екзархів так і самого Вселенського Патріарха за нібито втручання на їх територію та у їхні внутрішні церковні справи.
Проте від 2018 року багато чого змінилось. А найголовніше статус самої УПЦ (що в єдності з МП), який за їх словами відповідає статусу повністю автокефальної Церкви, що за правами навіть перевершує ПЦУ. Цей свій статус вони запровадили на так званому Соборі у Феофанії, що відбувся у травні минулого року, і на якому нібито повністю було розірвано всі зв’язки із москвою. Зважаючи на це логічно було б що зараз усі, як синодали так інші єрархи цієї Церкви волали б несамовитим голосом про потурання цього свого нового статусу. Проте цього немає, і зараз можна спостерігати за майстерною грою в мовчанку від представників УПЦ (що в єдності з МП).
Все це свідчить, що в москві як саму УПЦ (що в єдності з МП), так і собор у Феофанії – не визнають. Мовчання ж з Києва вказує на те, що і самі учасники цього зібрання не вірять в те, що прийняли і за що голосували. Це мовчання, не просто «знак согласія», як кажуть у білокам’яній, а чергове яскраве свідчення того, що нашумілий Собор у Феофанії – лише замилювання очей, мильна бульбашка, яка ось-ось лусне, після ще одного російського синоду, на якому не виключено, що під вигаданими канонами відправлять на пенсію і самого Онуфрія.
Як же ж тоді поведе себе той же Онуфрій? Знову промовчить, чи як справжній монах смиренно скориться волі Церкви? Як буде – невідомо. Проте пора б уже набратись сміливості і врешті-решт не на папері, а на ділі розірвати цю московську пуповину! І тоді б усі проблеми УПЦ (що в єдності з МП) зникли самі собою. Утім на це в її священноначаліє бракує духу, а тому і доведеться просто мовчати. Нажаль, але від цієї мовчанки страждають як священнослужителі так і віряни, які помалу, але покидають цю церковну спільноту безмовників…
