Всі ми знаємо, і не зі слів, що таке протилежність миру – війна. Знаємо, відчуваємо і повсякчас переживаємо всі її руйнівні наслідки – не лише зовнішні, а й внутрішні. Саме тому для всіх нас цінним, найбажанішим, омріяним і необхідним нині є МИР. Ми його прагнемо, захищаємо, вимолюємо і всіма силами стараємося наближати.
Про таке йдеться в дописі Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія.
Сьогодні у міжнародному календарі – День миру. Понад 40 років тому він був встановлений Генасамблеєю ООН. Щороку міжнародні інституції закликають відмовитись від насильства, зупинити війни. Але це не діє. Бо в центрі Європи вже довгий час триває справжня людиноненависницька війна на знищення цілого народу, окремої української нації.
Це не конфлікт, як дехто намагається твердити, і не внутрішня громадянська війна – це свідоме, сплановане знищення агресивною державою населення іншої незалежної держави, загарбання чужих територій, майна, цінностей та історії.
Ця держава-агресор нахабно топче мир і закон, не поважає міжнародні інституції і не визнає права на існування інших народів. Вона – проти миру, а тому весь світ повинен на це відреагувати. І не висловленням чергової «глибокої стурбованості», не дипломатичними безсилими фразами про примирення зі злом, а діями, спрямованими на рішуче зупинення цього зла. Хіба Христос прагнув примиритися з дияволом? Зі злом треба не миритися, не домовлятися, а рішуче присікати.
Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у Європі – Україна – вже понад півтора року не мала жодного «дня миру», коли би не було загрози атак, обстрілів чи бомбардувань. Не полічити всіх втрат, жертв і руйнувань, яких завдала, та й далі щодня надалі завдає нам росія, починаючи з 2014 року, коли наша суверенна держава зазнала військового вторгнення з боку РФ.
Україна – мирна країна, народ якої завжди поважав і цінував мир, ніколи не прагнув і не намагався захопити чужого, вибудовував цивілізовані мирні відносини з іншими країнами, поважав їхню незалежність і суверенність. Ми завжди прагнули мирного співіснування і добробуту. Ми і зараз є миротворцями, захисниками, бо захищаємо мир на своїй рідній, дарованій нам Богом, Батьківщині.
Ми боремося за справедливий мир – не за фальшивий мир у неволі чи в брехні, ми захищаємо належне нам право жити в мирі справжньому, у свободі, гідності та правді. І нехай Господь допоможе нам у цьому!
