Цієї неділі євангельська розповідь ніби об’єднує два попередніх воскресних читання, і сьогодні ми знову чуємо про силу людської віри і могутність Сина Божого над злими духами. Все це розкриває перед нами євангелист Матфей на прикладі двох сліпців та одного німого, який був одержимий бісом.
На перший погляд, чудеса цілком різні та не пов’язані між собою. Сліпота – наслідок природної хвороби, а німота – результат втручання злої сили. Сліпці просять про милість і проголошують свою віру, а німий мовчить. Сліпці називають Христа Сином Давидовим, натомість після зцілення німого, самого Спасителя звинувачують у зв’язках із “князем бісівським”.
Що ж об’єднує ці чудеса і які важливі уроки ми повинні взяти для себе із сьогоднішнього євангельського оповідання? Спершу варто звернути увагу на цих двох сліпців. Вони хоч і не бачили тілесними очима, проте вони мали духовний зір. Саме тому ці знедолені люди називали Ісуса Христа – «Сином Давида», тобто визнавали Його обіцяним Месією. Вони не бачили його інших, попередніх чудес, але твердо вірили, що саме Він може зцілити їх і дарувати їм бажане прозріння. Тому Господь і промовив їм: «по вірі вашій, нехай буде вам».
Натомість історія із німим біснуватим показує, як здорові на очі люди, бачачи явне чудо Ісуса Христа, навпаки не бажають визнати Його своїм Спасителем. «Силою князя бісівського виганяє Він бісів» – із заздрощів говорили фарисеї, тим самим проявляючи свою духовну сліпоту. Адже їм, які від юності вивчали Писання, мало бути відомо, яким буде обіцяний Месія. Коли ж Він прийшов, вони не захотіли Його прийняти. Адже засліплені земною славою, вони не змогли побачити слави Небесної.
Тому найголовніше в житті – мати стійку та непохитну віру. Адже саме віра відкриває людині духовні очі та дарує бажане і необхідне. Вона не залежить від гостроти зору, бо виходить із глибини серця. Навіть, якщо очі ослабнуть і потребуватимуть окулярів або перестануть бачити зовсім, віра подолає слабий зір та неміч тілесну, бо Господь ніколи не полишить тих, хто вірує.
