В будь-якому постуванні визначальною є його духовна складова. Війна, у вогненному вирі якої ми змушені жити, для багатьох кардинально змінює форму посту, але не може змінити його сутність – самообмеження заради духовного вдосконалення, духовної стійкості, свободи.
Про це наголосив предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній на третьому тижні Великого посту.
Весь український народ вже понад рік перебуває в умовах особливих стримувань і обмежень. Хіба наші воїни не обмежують себе, коли жертовно стоять на передньому краю боротьби з ворогом? Хіба не обмежують себе лікарі, волонтери і ті, хто приймають вимушених переселенців та допомагають їм? Хіба не обмежують себе українські діти, батьки, люди похилого віку?.. Весь наш народ зараз несе свій піст жертовності і свій важкий хрест.
Боротьба проти російської агресії має два виміри: фізичний спротив і опір духовний. Цим опором є наші сердечні, щирі молитви, наше власне виконання Господніх заповідей, піклування про ближніх, діла милосердя. Не кожен може і здатний захищати Україну від ворога зі зброєю в руках. Але кожен з нас, християн, не лише може, але й повинен захищати її від бісівського російського озлоблення молитвою та богоугодними ділами.
Піст і молитва, як вказував Спаситель, допомагають у боротьбі з вигнанням злого духа: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9: 29). Тому наша молитва в цей час, молитва за українське військо, за державу, за тих, хто страждає від війни, а також прохання про Божий захист, про перемогу і справедливий мир – це внесок кожної віруючої людини у наближення перемоги.
В недільний день цього тижня, який позначає вже середину святої Чотиридесятниці, ми в особливий спосіб вшановуємо Чесний і Животворчий Хрест Господній, звершуючи поклоніння йому. Звідси й назва цієї неділі – Хрестопоклонна. Хрест Господній є символом жертовності, але водночас – і великої перемоги над злом і темрявою. Ці сенси знову по-особливому відлунюють у наших серцях під час війни. Бо в них – біль і страждання через великі жертви і втрати, а також найсильніше прагнення перемоги і миру.
Зараз всі ми, українці, несемо свій важкий хрест, несемо спільний хрест України – і несемо його на Голгофу страждань, щоби перемогти зло і досягти великої Перемоги. Нехай з волі Божої світлий день перемоги наблизиться!
