У ті часи в Церкві поширювалося іконоборство. Святий Патріарх Павло (780-784), через слабкість характеру, не міг рішуче боротися з єрессю і тому віддалився в монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальному бажанню при умові, що буде скликаний Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі.
Пройшовши в короткий час усі єрархічні сходинки, Тарасій був зведений на патріарший престол у 784 році. У 787 році під головуванням Патріарха Тарасія в м. Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, в якому взяли участь 367 єпископів, яким і було затверджено шанування святих ікон. Також було прийнято в лоно Церкви тих єпископів, які потерпіли від іконоборців.
Святитель Тарасій мудро управляв Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Усе своє майно він витратив на Богоугодні справи, годуючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а у Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислуговував. Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина, сина імператриці Ірини, коли той обмовив свою дружину Марію, ув’язнив її в монастирі, щоби одружитися з іншою жінкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що впав у немилість василевса. Але невдовзі Костянтин був позбавлений влади своєю матір’ю, царицею Іриною.
Святитель Тарасій помер у 806 році. Оплакуваний Церквою, святитель був похоронений у збудованому ним монастирі на Босфорі. Гріб його став місцем багатьох чудес.