Листування з пошти кремлівських ідеологів, яке оприлюднили хакери проєкту «The Dark Side of the Kremlin», свідчить про те, що Росія активно використовувала релігійне питання для дестабілізації ситуації в Україні з 1997 року, йдеться в матеріалі «Української правди».
В Росії відповідальним за цей напрямок був голова Асоціації православних експертів та зв’язків з Російською православною церквою Кирило Фролов. Він також є одним із координаторів проросійських козацьких організацій на території України та фінансування УПЦ МП за часів Майдану. Співпрацював із організаціями «Український вибір» Віктора Медведчука і «Комітет спасіння України», який пов’язують з Сергієм Курченком.
«Мережа УПЦ МП ідеальна для масової пропаганди проти НАТО», – йдеться у листуваннях Фролова. Він координував, ймовірно, з ФСБ висування на посади в УПЦ МП «своїх» священників. Серед них згадували митрополита вінницького Іонафана та одеського Агафангела. Останнього називали в переписках «столпом русской церкви». А про нині підозрюваного Іонафана Фролов писав: «Вважає себе учнем митрополита Кіріла і чекає допомоги з Москви».
Регіони, в яких вони розповсюджували свою мережу – переважно Київ, Одеса, Харків, Донецьк, Закарпаття і Крим.
Найбільший акцент в 2014-му робили на Харків та Одесу через їхню наближеність до кордону РФ та вихід до моря. Завдяки листуванням Фролова зі зламаної пошти кремлівських чиновників вдалось з’ясувати рівень фінансування «православного крила» на прикладі Одеси.
У березні 2014 на «православну частину антимайданівського наметового містечка» було перераховано 40 тисяч доларів, але загалом вони просили 90 тисяч. Координатори проросійських акцій отримували 50 доларів за добу, рядові «дружинники» – 35, «комендант» – 60, «заступник коменданта з православно-ідеологічної частини» та «цілодобова охорона» – по 50 доларів. Також у звіті йшлося про роботу відеооператора, кухаря, господарські потреби.
Кирило Фролов і зараз продовжує вести блоги на російському сайті «Русская линия». Остання його стаття під назвою «Ликвидация Православия как цель „проекта Украина“» повністю присвячена подіям навколо УПЦ МП в Україні. Він пише про те, що відрив УПЦ від московського патріархату – це «головна мета США в Україні», та переконує, що «в Росії немає іншого вибору, як діяти до переможного кінця».
З початком війни на Донбасі в 2014-му риторика УПЦ МП не змінилась. Представники церкви активно співпрацювали з колишніми членами Партії регіонів і разом брали участь в офіційних подіях та проросійських заходах. Вони апелювали до переговорів з РФ і називали війну в Україні «громадянською».
– Зберігаючи канонічний зв’язок з московським патріархатом, УПЦ (МП) залишається в орбіті впливу РПЦ, і навіть після закінчення війни ці зв’язки можуть бути відновлені, – каже про реальну загрозу від УПЦ професор Острозької академії Андрій Смирнов. – Тут важливо раз і назавжди перерізати цю пуповину духовних зв’язків УПЦ з Московським патріархатом.
Головну загрозу з боку УПЦ (МП) релігієзнавець Ігор Козловський пояснює так:
– Їхні ідеї спотворюють реальність, вони заперечують реальність і спрямовані на знищення реальності під назвою Україна та український народ, українська ідентичність. Ця ідеологія антиукраїнська, людиноненависницька і реваншистська. І якщо вони продовжують її так чи інакше пропагувати, значить, працюють на ворога, і це вже є проблемою національної безпеки.
В перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну очільник УПЦ МП Онуфрій засудив війну та звертався до настоятеля РПЦ Кирила, щоб той попросив Володимира Путіна припинити її. Але Кирил благословив військових армії Росії на війну проти України.
Відповідно до рішення травневого Собору, зі статуту УПЦ мають бути видалені всі згадки про їхню залежність від РПЦ, окрім посилання на грамоту, видану патріархом Алексієм 1990 року. Але досі нова редакція статуту не опублікована. Водночас в документах РПЦ збереглися згадки про залежність УПЦ МП від неї.
– Можна почистити статут, але там є згадка про грамоту Московського патріархату 1990 року, в якій сказано, що УПЦ є частиною РПЦ, – каже професор Андрій Смирнов. – Тобто це не є автокефалія. А якщо вони її оголосять, будуть накладені санкції вже з боку Московського патріархату. Тому митрополит Онуфрій уникає будь-яких різких кроків і вичікує, як будуть розвиватися події далі.
Окрім цього Верховною Радою України ухвалений закон про перейменування релігійних громад, який досі не працює у повному обсязі. Відповідно до нього, релігійна організація, яка має зв’язки з країною-агресором, має вказати це у своїй назві.
В УПЦ МП заявили, що «цей закон до нашої церкви ніякого стосунку не має, тому що жодним чином ніде не прописано, що ми маємо стосунок, субординацію, керування з якимось закордонним центром, де є держава-агресор».
За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну депутати від ОПЗЖ звернулися із заявами до Конституційного суду щодо закону, але той днями визнав його правомірним.
– Вони намагались намацати нерв нової влади. Згадували Порошенка, говорили, що однією з причин вторгнення стала поява ПЦУ. В принципі, це правда. Причиною вторгнення стало бажання українців мати свою церкву, незалежну від Москви, свою мову, державу, герб, збройні сили і так далі. Але в УПЦ винуватять в цьому не агресора, а об’єкт агресії, – каже голова Держслужби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський та додає, що, на його думку, раніше УПЦ МП правоохоронні органи не чіпали через значну підтримку у владі та силових структурах.
– Очевидно, в СБУ були їхні прихильники. За моїми спостереженнями, таких було немало, – каже він.
