4 січня – вісім років, як отець Євген Флиста відвідує бійців у зоні бойових дій. Священник пригадує першу поїздку на схід у 2015 році. Тоді каже, їхав туди як волонтер.
Про це він розповів журналістам Суспільного.
“Я не знав, що я буду капеланом. Я просто поїхав, як священник, який допомагає доставити ліки. Дорогі ліки для діточок. Ми мали неподалік Донецької області зустрітися з людьми, передати, але вийшло так, що ми поїхали в Авдіївку. Ну і з того почалося. Почалися обстріли, почали роздавати адресні допомоги людям. І після чого почали зустрічатися з військовими і вже так почалося моє служіння. Потрібно було залишатися. Потрібно було з ними працювати. Хрестили, служили під обстрілами”.
Після контузії, каже Євген Флиста, майже рік не їздив до бійців у зону проведення бойових дій. Отримав травму, пригадує священник, на Різдво у 2016 році.
“Коли відслужили літургію, особисто до мене прийшло дуже багато порожніх смс. Я не міг зрозуміти, що це таке. Я запитав в командира: “Що це може відбутися, чому саме порожні повідомлення?”. Він подивився, бо в мене єдиного був телефон з ввімкненим звуком. І він каже до мене: “Напевно на нас ретранслятори направляються, значить зараз будуть обстріли. Треба терміново в укриття”. Ми побігли в укриття і так сталося, що десь ударна хвиля, яка трішечки дістала нас мене просто відкинула в бліндаж. В опору бліндажа. Дуже сильно пошкодив ногу. Але, дякувати Богу, на сьогодні все добре”.
У 2017 Євген Флиста відновив поїздки на передову. Там разом з бійцями перебувають по 2-3 тижні.
“Вони говорять про себе, про війну, про рідних. Дуже багато говорять про рідних. Вони спілкуються про Бога дуже часто. Вони просять, щоб ми навчили їх молитися, можливо не правильно моляться. Вони, на сьогодні, дуже сильно вже переживають, чи саме вони залишаються такими, як вони були. Чи часом вони не змінилися в гіршу сторону. Тому що війна, вона дає свої плями, вона дає свої проблеми особливо у відносинах з рідними”.
Євген Флиста їздив до українських бійців понад 50 разів.Військовослужбовці часто звертаються до капеланів із проханням похрестити їх.
“Ще у 2015 році, неочікувано для мене, прийшли люди. То були місцеві жителі Луганщини, серед них був і військовослужбовець, які попросили, щоб їх охрестили. Сказали, що хочуть бути з Богом. Це були дорослі люди, які розповіли, що у них навіть ніколи не було церкви та священника, але вони зрозуміли, що Бог має бути. І вони вірили в Бога, просто не знали, як це має бути все. На мою думку, військові найперше хочуть також спільної молитви, хочуть окремої святої літургії і Святого Причастя. Для багатьох це дуже важливо, адже вони потім уже свідчать, що Бог рятує людей. Вони ставлять конкретні намірення у молитві – за родину, чи за свою дитину. Вони дуже переживають за тих, хто чекає на них вдома”, – каже Євген Флиста.
Кожного разу коли їдуть до військових, розповідає Євген Флиста, везуть близько трьох тонн волонтерської допомоги. Особливо, каже капелан, військові люблять вареники.
