1 січня 2023 року у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні диякона Івана Петрущака.
Під час проводі єпископ звернув увагу на дієву віру, яка підтримувала апостолів і старозавітних праведників. Вірою в прийдешнього Спасителя люди жили у минулому і вірою у втіленого, померлого і воскреслого живуть зараз, повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Екзарх Вселенського Патріарха зазначив, що напередодні Різдва в храмах читають родовід Ісуса Христа в якому були не лише іудеї.
Єпископ Команський Михаїл підкреслив, що багатьох людей саме віра сподвигала не впадати у відчай у найскладніших ситуаціях, продовжувати жити згідно із заповідями Божими.
Архієрей закликав вірян у час війни не впадати у відчай та пам’ятати, що дотримуючись заповідей Божих з вірою, тим самим і ми віримо дієво, наближаємо перемогу, допомагаємо один одному і живемо з Богом, виконуючи Його волю. Бог дивиться на наші маленькі щоденні кроки.
Нижче повний текст проповіді.
“В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Дорогі друзі, щороку перед Різдвом Христовим, ми з вами чуємо Родовід Ісуса Христа, який записаний у Св. Писанні. І в цей день, в Неділю Богоотців, одночасно ми чуємо читання апостольське про приклади віри.
Старий Завіт і Новий Завіт тісно пов’язані, нероздільні. Не даремно вони складають одну книгу – Біблію. Всі приклади віри, які сьогодні наводить нам апостол Павло у своєму посланні, вони можна сказати втілюються так само і в Євангельському читанні, коли перераховуються усі роди Господа Спасителя нашого Ісуса Христа.
Тому, що всі ті люди, які перераховані, жили вірою в прийдешнього Спасителя.
Зауважмо, що там були не тільки юдеї, які отримали старозавітні заповіді. Але Господь поступово веде людство до спасіння, приводить до народження Господа Ісуса Христа, Його втілення, для того, щоб спасти всіх. І багатьох людей саме віра сподвигала не впадати у відчай, продовжувати жити згідно із заповідями Божими.
Не дарма ми сьогодні чули, що вірою вони перемагали, вірою вони творили правду, вірою вони закривали пащі левам. Отже, бачимо, що віра в Господа допомагає не тільки виконувати заповіді Божі, але і не впадати у відчай в найскладніших ситуаціях.
Ось чому завжди корисно читати Священне Писання, тому що там ми завжди знайдемо приклади для натхнення, приклади для наслідування, щоб повторювати їх у своєму житті.
Зауважмо, що від віри трапляються і великі чудеса. Не дарма Господь каже, що якщо матимете віру, як гірчичне зернятко і скажете горі цій піднімись і кинься в море – буде так. Звісно, що Господь це каже алегорично не для того, щоб ми зараз ставили експерименти. Справжній вірі ніколи не властива будь яка театральність. По вірі Господь творить чудеса без спецефектів. Сказав і сталось.
Справжня віра ніколи не вимагає якихось зовнішніх пишних атрибутів. Це я до того, що ми зараз, українці, знаходимось в дуже важкому стані війни. Ворог прийшов до нас. І вже скоро майже рік, як точиться без перестанку бомбардування і вчора також те саме – всі чули. І всі вже втомилися, але віра тримає нас.
Ми віримо, що Господь бачить, що не ми напали. На нас напали. Але ми намагаємось зберегти людську подобу, намагаємось допомагати один одному, намагаємось докласти всіх зусиль, тільки для того, щоб вижити у цьому стан, залишитися людьми, жити так, як повинні жити християни.
Те ж саме ми читаємо на сторінках Святого Писання, коли бачимо, що ті люди, яких апостол Павло наводить як приклади віри, вони не сиділи склавши руки і, просто, вірили. Вони вірили дієво. Поступаючи згідно із заповідями Господніми.
Отже сьогодні, перечитуючи послання св. апостола Павла, хто не знає всіх людей, яких описує в цьому посланні, можна відкрити Старий Завіт, почитати, перечитати історії їхнього життя і взяти собі за приклад, що так, вже бракує сил, вже всі виснажені, але ми продовжуємо жити, продовжуємо боротися, і віримо дієво.
Дієво в якому розумінні? Допомагати, перш над усе, один одному.Допомагати людям, які трапляються на нашому життєвому шляху, розуміючи, що всі ми зараз переживаємо важкі часи і всі вже стомлені морально, фізично, але ми віримо, що Господь допоможе нам. Ми віримо, що докладаючи своїх особистих зусиль навіть в такій маленькій дрібничці, як в щоденних стосунках між людьми, ми допомагаємо і наближаємо перемогу. Чому? Тому, що своїм християнським життям боронимо внутрішній стан суспільства, від падіння у прірву нелюдства. Не на передовій, а живучи ось тут.
Хто зна, можливо якась знервована людина могла б наробити багато-багато паганого і завдати шкоди собі й оточуючим. Але ми заспокоїли її добрим словом, допомогли матеріально, нагодували, допомогли знайти притулок. Можливо якась людина знаходиться у відчаї, бо вже немає що їсти, а ми допомогли і когось утримали від гріха, від прокльонів, від якогось згубного кроку. І коли ми це робимо з вірою, ми бачимо, що віра стає дієвою і такою, що здатна творити чудеса не тільки якісь масштабні, величезні. Вона здатна творити чудеса перш над усе в нашій душі в нашому серці.
Маленькими кроками, зберігаючи мир, допомагаючи один одному, віра робить оде з найбільших чудес,, допомагає творити нам волю Божу. Те що Господь заповідав. Адже кожна людина важлива у Бога. Життя кожної людини важливе у Бога і Господь не шукає якихось масштабних результатів нашої віри, на кшталт пересування гір. Він дивиться на наші маленькі щоденні кроки.
Отож не впадаймо у відчай. Пам’ятаймо, що дотримуючись заповідей Божих з вірою, тим самим і ми віримо дієво, наближаємо перемогу, допомагаємо один одному і живемо з Богом, по суті, виконуючи Його волю.
Тримаймося, вірмо, що і ми також, своєю вірою, робимо оці маленькі чудеса щодня. Подивімось на життя інших людей, подивімось на участь інших людей в нашому житті. Уважніше подивімось і попросімо сьогодні, на початку цього року, щоб Господь укріпив нашу дієву віру. Не просто на словах, що ми християни і ходимо в Церкву, а саме дієву віру, щоб виконуючи з тою вірою заповіді Господні ми отримали велике чуду – можливість жити згідно із заповідями Божими в мирній країні, наближаючись до Царства Божого своїм життям”.
