Шанси на домовленості між Банковою та УПЦ падають швидкими темпами. Через два місяці вони можуть виявитися взагалі нульовими. Однак це не означає, що у нас неодмінно розпочнуться якісь серйозні внутрішні конфлікти на церковному ґрунті.
Про це йдеться у матеріалі політичного оглядача Юрія Вишневського на dsnews.ua.
На що не здатний Онуфрій
Не секрет, що донедавна на Банковій переважало прагматичне ставлення до церкви Онуфрія. Але керівництво УПЦ не схотіло йти на компроміси. Воно чітко показало, що погоджується лише імітувати розрив з РПЦ.
У ході обшуків СБУ виявила офіційне листування структур Онуфрія зі старшими братами з Москви, де УПЦ зізнається, що “відособленість наша… визначається не недовірою чи підозрілістю до РПЦ (частиною якої залишаємось і ми), а загальним настроєм неприйняття Росії після 24 лютого… Рухи всередині УПЦ тепер обумовлені цим неприємним фактом. Пропаганда і зловмисність роблять свою справу. Якщо ми не враховуватимемо дії злих сил, то позбавимо людей джерела благодаті, відштовхнемо їх від Церкви, розженемо наших віруючих”.
Тобто керівництво УПЦ розраховувало імітувати розрив з РПЦ та спокійно дочекатися закінчення війни, щоб потім повністю відновити єдність з московським патріархатом. Саме тому синод УПЦ 23 листопада жодним словом не засудив РПЦ та її главу Кирила, які стали духовними покровителями російської агресії. Також і недавня анексія московським патріархатом кримських єпархій УПЦ не викликала з боку Онуфрія жодного публічного протесту.
Зважаючи на все це сумнівно, щоб жорсткіша політика Банкової спонукала УПЦ на серйозні поступки. Навпаки, можна очікувати лише на сплеск фанатизму.
“Священнослужителі з тих західних єпархій, де були обшуки, кажуть, що завдяки таким методам “агітації” вони в житті ніколи не перейдуть у ПЦУ, хоч би що там було далі. Особливо коли почули про натяки, що треба робити, щоб цей “цирк” закінчився. А багато простих віруючих УПЦ по всій Україні дуже обурені, багато з них дуже емоційні. Готові ставати на захист”, — розповідає заступник голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич.
Як бачимо, ця хвиля вже почалася зусиллями місцевих попів. І Онуфрій навіть за бажання не зможе її зупинити.
Зазначимо, що УПЦ зараз дуже неоднорідна. В ній є три течії. Центристська на чолі з Онуфрієм, як уже було сказано, згідна лише імітувати розрив з РПЦ. Є проукраїнська течія, яка виступає за повний розрив з РПЦ, діалог з ПЦУ та Вселенським патріархатом. І є течія проросійська, яка виступає навіть проти імітації розриву з РПЦ, фанатично любить Кирила, Путіна, “русскій мір” і чекає на “визволителів”.
Так от, якщо підніметься хвиля якихось масових виступів на захист УПЦ, то головну роль у ній відіграватиме не Онуфрій, а саме проросійське крило. Яке, до речі, якщо й слухатиметься вказівок, то не з Києва від Онуфрія, а з Москви від Кирила. А у Кремлі якраз дуже хочуть розпалити в Україні “громадянську війну”.
І саме в цьому головна небезпека для Онуфрія. Бо на даний момент українське суспільство поки що вагається у своєму ставленні до УПЦ. Воно більш схильне вірити у версію про “окремих священиків-зрадників”, ніж у те, що “там усі такі”. Але якщо знизу підніметься хвиля “захисників церкви”, то її ватажки не гратимуться в імітацію проукраїнської позиції, а фанатично слідуватимуть концепції “русского міра”, “єдиної церкви”, “одного народу” тощо.
Коротше кажучи, якщо зараз докази зв’язки попів УПЦ з РПЦ доводиться добувати методом обшуків, то у найближчі кілька місяців може з’явитися набагато більше доказів і до того ж набагато переконливіших — у вигляді відверто проросійської та антиукраїнської агітації та підбурювання до масових заворушень в умовах воєнного стану.
Що може СБУ
Оцінюючи подальші перспективи, не можна не врахувати зміни в СБУ. Коли півмісяця тому з’явилися перші повідомлення про обшуки в єпархіях УПЦ, можна було припустити, що це банальна спроба “нажахати” структуру, щоб добитися від неї потрібних поступок. Цілком імовірно, що й самі співробітники СБУ саме так сприймали своє завдання. Тобто обшуки були потрібні для демонстрації сили, а не щоб знайти щось.
Зі сторони попів, до речі, було аналогічне сприйняття. Вони були впевнені — якщо до них прийшли з обшуком, потрібно просто дати “відкупні”. Ну або подзвонити вищому ієрарху, щоб він “вирішив питання” на своєму рівні.
Однак результат виявився набагато цікавішим. Люди, які мають інформацію від безпосередніх учасників подій, кажуть, що у спецслужбі за ці півмісяця відбувся психологічний зсув. Тому що обшуки дали такі результати, які значно перевершили всі очікування.
“Ми маємо враження з першоджерел, які повідомляли про те, що куди б не заходили співробітники Служби, скрізь спостерігали одне й теж — філія ФСБ, замаскована під церкву. Противник настільки увірував у свою безкарність, що відчував себе в безпеці, і тому все ставало. явним буквально у перші півгодини роботи слідчих, причому цього разу все робилося таким чином, що попів просто ніхто не міг попередити”, — повідомляє “Лінія оборони”.
Зазначимо також, що під час обшуків було знайдено докази шокуючих розваг попів. Зокрема, за даними сайту lb.ua, у Чернівецько-Буковинській єпархії — рідній єпархії Онуфрія — за результатами обшуків у приміщеннях єпархіального управління на ноутбуці було виявлено порнографічні матеріали за участю неповнолітніх (дитяча порнографія), які, за попередніми даними, не було завантажено. з інтернету, а знято на відеокамеру, у зв’язку з чим порушено кримінальне провадження.
У СБУ є різні люди. Для одних усі ці обшуки в УПЦ — лише інструмент кар’єрного зростання. Для інших це довгоочікувана боротьба з п’ятою колоною Кремля — боротьба, якої вони давно прагнули, і яку їм нарешті дозволили. Але і в тих, і в інших загальне враження — перед ними відкрилося грандіозне поле можливостей. Тобто у цій історії не можна буде раптово поставити крапку, навіть якщо комусь нагорі цього заманеться. У разі спроби позакривати кримінальні провадження немає жодної гарантії, що у ЗМІ не просочаться подробиці не лише про фігурантів справ, а й про їхніх покровителів у владі. А пов’язувати свій імідж з особами, які підозрюються у роботі на ворога, зараз нікому не захочеться.
Тому зараз можна очікувати, що “маски-шоу” в єпархіях УПЦ продовжаться. До того ж РНБО у своєму рішенні 1 грудня прямо зажадала від СБУ активізувати заходи для виявлення та протидії підривній діяльності російських спецслужб у релігійному середовищі України.
Якими будуть наступні кроки влади
Згадане рішення РНБО можна вважати відповіддю на небажання синоду УПЦ 23 листопада дослухатися до побажань Банкової. Загалом можна було б назвати це рішення половинчастим — найгучніші заходи там відкладено на два місяці. Тож доля УПЦ та Києво-Печерської лаври вирішуватиметься, мабуть, не раніше лютого.
Але є у рішенні РНБО й пункти, які потребують швидкої реалізації. І ці пункти взагалі майже не залишають поля для компромісів.
Наприклад, щодо Києво-Печерської лаври, то проти її намісника Петра Лебедя РНБО ввела санкції. Компанія у Лебедя чарівна: екс-нардеп Вадим Новинський, з яким пов’язують проросійське крило УПЦ, та вісім ієрархів-колаборантів. СБУ наголошує, що фігуранти списку санкцій виступали з різними ініціативами, зокрема: пропонували приєднати очолювані ними єпархії до РПЦ; погодилися на співпрацю з окупаційною владою; просувають проросійські наративи; виправдовують військову агресію Росії в Україні.
Звичайно, це не виключає можливості того, що Онуфрій таки домовиться з Банковою щодо лаври. Але у формулі компромісу точно не знайдеться місця для намісника, відомого як Паша-мерседес.
Щодо долі УПЦ, то про серйозність намірів влади можна буде судити після найближчого засідання уряду. РНБО своїм рішенням доручила Кабміну “вирішити невідкладно” питання віднесення Держслужби України з етнополітики та свободи совісті до центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується безпосередньо Кабміном. Наразі ця служба входить до сфери Міністерства культури та інформаційної політики; підвищення її статусу необхідне для двох цілей.
По-перше, Кабмін зможе змінити керівництво Держетнополітики. Нинішнє керівництво підбиралося фактично для створення УПЦ режиму найбільшого сприяння. А у нового керівництва будуть зовсім інші завдання. І сфера відповідальності його буде набагато ширшою. Бо, по-друге, РНБО своїм рішенням доручила Кабміну функціонально підпорядкувати Держетнополітики структурні підрозділи місцевих держадміністрацій, до повноважень яких належать питання реалізації права на свободу совісті та віросповідання, діяльності релігійних організацій. Це саме ті підрозділи, які займаються реєстрацією та перереєстрацією церковних громад. Досі вони часто перешкоджали переходу громад з УПЦ до ПЦУ. Коли ці підрозділи перейдуть у підпорядкування Держетнополітики, процес переходу громад може пришвидшитися.
Ще одним завданням нового керівництва Держетнополітики, як бачимо з рішення РНБО, стане проведення у двомісячний термін релігієзнавчої експертизи статуту УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з московським патріархатом. А в законопроекті, який до початку нової сесії парламенту внесе Кабмін, такий церковно-канонічний зв’язок якраз і буде критерієм визнання церкви “афілійованою з центром впливу у РФ релігійною організацією”.
Як бачимо, алгоритм дій на найближчі місяці чітко розписаний і вже почав виконуватися. Зупинити його можуть лише якісь надзвичайні домовленості. Навіть якщо Онуфрій раптом вирішить скликати позачерговий синод, щоб по-справжньому порвати з РПЦ та оголосити автокефалію, майже неймовірно, щоб синод погодився на це. Швидше він зніме Онуфрія та призначить предстоятелем церкви ставленика Новинського.
Тож і в грудні, і в січні, і в лютому на церковному фронті очікуються важливі події. Є всі підстави сподіватися, що Україна переможе, а московський патріархат зазнає поразки, від якої він уже не зможе оговтатися.
