14 липня обласний центр відзначив четверту річницю від дня свого перейменування.
2016-ого Верховна Рада України 230 голосами “за” перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький. Тому рішенню передували неабиякі баталії довкола перейменування в рамках декомунізації.
Нині містяни вже звикли, що живуть у славному місті Кропивницькому. Багато хто пишається своєю причетністю до процесу перейменування.
Видання “З перших уст” цитує захопливі відгуки відомих кропивничан щодо річниці перейменування.
“Кропивницький! 4 роки з новим ім’ям, новим обличчям, новими можливостями…Щиро радий, що ідея створення мистецької столиці України живе і наповнюється змістом, а нова назва для багатьох вже стала звичною і близькою. Історія показує, що важливі державницькі рішення в момент їх прийняття завжди даються нелегко. Але час все розставляє на свої місця. «Де зерно, там і полова», – писав Марко Лукич Кропивницький. А це означає, що поряд з необхідними для розвитку України рішеннями завжди існуватимуть протилежні позиції, які відстоюють чужі інтереси чужої держави. Та Кропивницький точно на правильному шляху“, – написав на власній сторінці у фейсбуці один із натхненників саме такого перейменування народний депутат 8-ого скликання Верховної Ради Олександр Горбунов.
Директор обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Андрій Лісота вважає, що назва дуже влучно підійшла для міста.
“Кропивницький стає брендом! Кропивницький – це круто“, – зазначає пан Лісота.
Наукова співробітниця обласного художнього музею Леся Нестройна-Шевченко, вітаючи земляків із річницею перейменування, зізнається, що тішиться, що її рідне місто називається саме Кропивницький.
“Прекрасна назва. Кропивницький – це бренд! Ми стаємо справжнім європейським містом і шляху назад уже немає“, – підтримують її інші жителі обласного центру.
Спортсмен, громадський активіст, журналіст Євген Савранський переконаний, що нова назва міста органічно увійшла у лексикон кропивничан.
“Пишаюся, що наш обласний центр носить ім’я фундатора українського професійного театру Марка Лукича“, – каже пан Савранський.
