27 вересня відзначатимемо друге велике дванадесяте свято у новому церковному році. Це день суворого посту, нагадує ПЦУ.
Під час Бдіння святково прикрашений Хрест виноситься на середину храму, де урочисто воздвигається (підноситься) священнослужителем по сторонах світу. Після завершення Літургії всі священнослужителі виходять в центр храму і співаючи Тропар: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо», тричі кланяються Хресту до землі. Всі моляться і разом з ними творять земні поклони. Це єдиний випадок, коли покладаються земні поклони в Господське дванадесяте свято. Хрест лежить на аналої до 4 жовтня – дня віддання свята, а потім священник заносить його у вівтар.
А щодо сенсу – що саме ми відзначаємо в цей день? Адже ми завжди високо шануємо Хрест Господній і поклоняємося йому, осіняючи себе хресним знаменням.
Особливе поклоніння Хресту в день цього свята ми звершуємо з нагоди відомої історичної події, а саме – віднайдення й урочистого прославлення Хреста Господнього, яке сталося у першій половині IV століття. Символіка згаданого богослужіння є нагадуванням про те, давнє, Воздвиження, коли віднайдений Хрест Господній Патріарх урочисто підносив над народом, що збігся, почувши про радість знайдення святині.
Як свідчить Священне Передання, Хрест був знайдений 326 року в Єрусалимі. В той час імператор Костянтин Великий бажав віднайти Хрест, на якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. З цією метою він направив до Єрусалиму свою матір – святу царицю Олену, і Промислом Божим Животворчий Хрест нею був віднайдений.
Вшановуючи Хрест Господній, ми урочисто прославляємо Спасителя, а також нагадуємо собі і про наш обов’язок – взявши хрест свій, слідувати за Христом. І хоча шлях цей не є легким, однак всякий, хто йде ним, у силі цього смирення здобуває собі підтримку, зміцнення та спрямування.
Силою Чесного і Животворчого Хреста Твого Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй і спаси нас!
