25 вересня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні єрея Віктора Мартиненка та диякона Івана Петрущака, повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час проповіді архієрей наголосив, що уміння не робити нікому умисного зла є великим кроком на шляху до наближення до Бога. Це початок любові до ближнього. Роблячи так, ми вдосконалюємось і починаємо виконувати одну з найбільших Божих заповідей про любов до ближнього.
Єпископ Команський закликав читати Євангеліє і прикладати його до свого життя, адже всі заповіді для того і дані, щоб ми вдосконалились.
Нижче повний текст проповіді
«Дорогі друзі, щойно ми з вами чули дуже комічну ситуацію зі сторінок Євангелія. Як законник, той хто вивчав достеменно закон підійшов до Господа Спасителя, спокушаючи Його і питає в Нього елементарні речі: “Учителю, яка ж є найбільша заповідь в Законі?”.
Ситуація є комічною через те, що ця людина дуже добре знала і Закон і яка в Законі є найбільша заповідь. Але все ж таки вона підійшла до Спасителя – так би мовити, бажаючи уловити Його в слові, щоб було до чого придертись. І Спаситель не починає казати йому десятислів’я – заповіді, які отримав Мойсей на горі від Бога. Господь повторює йому те, що вже було відомо від Старого Завіту. Усього дві: “Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всім помислом твоїм і ближнього твого, як самого себе”. У цих двох заповідях весь закон і пророки. Уявімо – весь закон і пророки. Всі сторінки Святого Писання містяться у цих двох висловах.
І дійсно – ці дві заповіді по суті розшифровують їх. Адже ми знаємо, що умовно заповіді декалогу можна розділити на дві частини. Заповіді Божі щодо стосунків Бога і людини і заповіді Божі щодо стосунків між людьми. І от саме цих дві основоположні істини Господь йому і озвучив. І вже немає що говорити. Адже Господь по суті повторив йому те, що він знав дуже давно.
Але добре, що він запитав тоді в Господа, бо для нас це дуже хороший приклад. В чому? Зауважмо, Господь наставляє людей любити. Що таке любов? Любов – це почуття. Але це така ланка, яка від людей не залежить. Вона або є, або її нема.
Чому кажуть, що почуття дружба, любов інші щирі почуття, вони мають розвиватись самі по собі. Їх неможна купити, їх не можна зобразити. Зобразити можна – але це буде не щиро. Справжні почуття містяться тільки в серці людини. Але тут ми з вами спостерігаємо дуже дивні поєднання, що любов, почуття, нам дається можливість висловити через дії. Чому? Бо, якщо ми не владні над своїми почуттями, то над діями своїми ми владні. І не дарма в аскетичній літературі Церкви міститься така істина, що людина до всього набуває навички. Чи добрих навичок, чи поганих, але людина постійно виконуючи якісь дії вдосконалюється у тих навичках і існує багато прикладів і в житійній літературі і в святоотецькій, коли до духовників до священнослужителів приходили люди із скаргами на те, що не хочеться молитись, не хочеться жити по-християнськи, немає сил і апатія настає.
І що кажуть святі отці. “Навіть якщо не хочеться – молись. Починай і згодом Господь відкриє тобі”.
Те ж саме відбувається і з Божественними заповідями. Господь дає нам можливість через виконання певних моральних принципів розвинути в собі щирі почуття, як до Бога, так і до ближнього. Адже, людина може сказати: “Я люблю Бога”, але якщо серце її пусте, то воно ні в чому не виражається. І разом з тим, читаючи заповіді ми бачимо, що по суті, Господь закликає людину уділяти певний час свого життя на спілкування з Богом, вірити в Нього і по відношенню до інших людей, поступати правильним чином.
Яким правильним чином? Пам’ятаймо: “Не вбивай, не перелюбствуй, шануй батька і матір свого, не заздри, не кради. По суті це елементарні речі, але саме через такі дії, навіть якщо людині вони не притаманні, згодом в неї розвивається повага і любов до інших.
Тобто інший заклик в Господа. Ніколи не робіть іншим чого не хочете собі, актуалізується у виконанні заповіді про любов до ближнього, як до самого себе. Як все просто. І згодом, через постійний контроль своєї поведінки, щоби не заподіяти шкоди іншій людині, не тому, щоб виглядати гарно перед іншими людьми, а тому що так заповідав Господь. І воно і розвивається: і любов до Бога і любов до ближнього. Але, знову ж таки, повторимо, якщо почуття і емоції від нас не залежать, то поведінка і наші дії, залежать від нас на пряму.
Отже, можна підсумувати, я б сказав, що оцю істину, що Господь сказав: “Возлюби ближнього, як самого себе”, можна почати реалізовувати з дуже простих речей. В нашому навіть сучасному житті, хто можливо не відчуває в собі ще, що він набув хоча б приблизно, наблизився до цієї чесноти, почати можна з того, щоб не робити свідомо нікому зла. Це дуже велике досягнення. Щоб не бажати нікому зла. І відповідно поступати з іншими людьми, можливо, із тими, хто поводиться із нами не добре в нашому житті, можливо посварились із сусідами, друзями. Всяке буває. Але навіть до них ставитись так, як заповідав Господь, пам’ятаючи, що тим самим ми вдосконалюємось, тим самим ми починаємо виконувати одну з найбільших Божих заповідей про любов до ближнього.
Отже, дорогі друзі, намагаймось, якомога частіше відкривати Святе Євангеліє, читати Боже Слово і не просто читати, прикладати до свого життя. І вже від сьогодні будьмо уважніше і почнімо намагатись жити із таким саме принципом. Принаймні не робити людині свідомо зла. Принаймні не бажати нікому зла. Це вже буде великий крок в нашому духовному житті і відповідно наближення до Бога. Адже всі заповіді для того і дані, не просто, щоб ми прожили життя, граючи театр перед кимось, а щоб ми возвисились, вдосконалились і наблизились до Творця. Амінь».