ЗСУ під час контрнаступу звільнили село Богородичне на Донеччині. Те, що українські захисники побачили після того, як окупанти накивали лаптями, шокувало їх.
Побачене описав військовий журналіст Олексій Кашпоровський з Києва, який зараз воює в лавах ЗСУ. Медійника, який за роки роботи здається бачив все, приголомшило те, як окупанти жили і що залишили після себе, передає ТСН.
Село Богородичне у Краматорському районі на Донеччині 11 вересня звільнили десантники 81-ї окремої аеромобільної бригади.
“Росіяни так тікали, що лишили по собі навіть недоварені макарони на плиті. І купу зброї та боєприпасів. І г*вно. Гори г*вна. Вони гадили всюди – у школі, де жили, в будинках і навіть у церкві місцевого монастиря. Тут вони влаштували ср*льню просто за алтарем. В самому селі, за яке точилися запеклі бої, хлопці знайшли тіла наших бійців – без голів і без взуття. І півдесятка тіл вбитих мирних жителів”, – розповів журналіст.
Він додав, що після окупації з населеного пункту виїхали всі мешканці, крім двох – 60-річного Миколи та його 93-річної матері Ніни Іллінічни. Деякі жителі загинули від рук окупантів, деякі – в результаті обстрілів.
Через те, що в селі всі будинки зруйновані, мати і син живуть у невеличкому сарайчику, який раніше був клунею. З господарства в них залишилося двоє гусей – решту в них забрали російські окупанти.
Родина пропонувала бійцям ЗСУ зарізати одного гусака і пам’янути Васю – старшого сина Ніни Іллінічни. Його та його дружину застрелили росіяни. Микола поховав обох на горі за хатою.
“Я – шалапут, а він був розумний, дві вищі освіти мав!”, – розповідає про брата Микола. І тут же кличе кудись в бік руїн: “Пішли, я тобі гранати дам, я зняв!”. “Ви що, розтяжки самі знімаєте?”, – дивуюсь безтурботності чоловіка. “Так я їх і ставив, на цих під*расів! Вони мого брата вбили!”, – з надривом говорить Микола. “Я – патріот, понімаєш? Тут моя земля, тут! А ці під*раси прийшли, і брата застрелили… Якби не мама лежача, я б сам до них з гранатою…”, – переказує розмову з чоловіком Олексій Кашпоровський.
Окупанти розташовувалися на території напівзруйнованого монастиря і зберігали там боєприпаси. В храм влучила російська авіабомба. Тікаючи, російські загарбники підпалили свій склад, але він не вибухнув, тож українським десантникам залишлося чимало усілякого “добра”, яке використовуватимуть для звільнення України.
“З самої церкви росіяни покрали ікони. І обіср*ли все, що тільки можна. За царською брамою просто влаштували нужник. Так само обгижена і школа, де розміщувались російські підрозділи. Залишки їжі, порнографічні карти, покинута зброя та амуніція – це місце швидше нагадує якийсь табір бомжів. У закутку бійці “втарой арміі міра” влаштували “місце кохання” – кілька матраців на підлозі, крем для рук і російські порнографічні журнали. Думав, таке вже років двадцять ніхто не друкує. У дворі школи хлопці годують місцевих котів – консервами з російських сухпайків. Кицьки задоволено муркотять і труться об ноги. Вони теж раді, що в Богородичному знову з’явилися люди. Справжні люди”, – розповідає журналіст.