Протоєрей ПЦУ Андрій Дудченко прокоментував статус, який має УПЦ МП після змін до статуту, прийнятих на Соборі в Феофанії 27 травня.
В інтерв’ю для Духовного Фронту України він розповів, що права УПЦ МП можна тлумачити, як в ширший так і у вужчий бік.
«Мені здається, що цей статус дуже схожий зараз на те положення в якому перебувала РПЦЗ (закордонна Церква) до об’єднання з Московським патріархатом. Від 1927 року по 2007 рік, коли вони фактично проголосили себе відокремленими від Церкви в Радянському союзі чи в радянській Росії. Діяли і поводились, як самостійна і автокефальна Церква, але при цьому автокефалії не проголошували. Визнання як автокефальної Церкви вони не шукали, і єдине з ким були у спілкуванні – це із Сербською Церквою. І то, наскільки я можу судити – неофіційне, тому що в диптихах не було внесено ім’я першоєрарха РПЦЗ. Тут мені важко сказати, бо в Сербській Церкві в диптихах теж не було імені РПЦЗ, але на практиці співслужіння було і таким чином було співслужіння з Вселенським православ’ям через цей ланцюжок», каже отець Андрій.
«Ситуація така, що можна тлумачити і в ширший бік і у вужчий ці права, і як вже хтось висловився, що це зараз такий канонічний лімб, в якому перебуває УПЦ», – зазначив священник ПЦУ.
Отець Андрій пояснив, що на Соборі в Феофанії прибрали всі згадки про Московський патріархат окрім однієї.
«Все що було поприбирали, але додали в пункті 1.1 посилання на грамоту патріарха Алексія від 1990 року, в якій власне проголошується самостійність і права широкої автономії. Але, водночас і стверджується, що Українська Православна Церква є частиною Московського патріархату і пов’язана з іншими Церквами через Руську Православну Церкву», – розказав в інтерв’ю священник.
