Ця світлина мусила з’явитися. Російський солдат з краденими годинниками на руці став ще одним візуальним символом реального обличчя росії – країни бандитської, злодійкуватої і убогої людської спільноти. Вона мала б стати ще одним красномовним свідченням кримінальної ідеології «побєдобєсія», тобто 75-річної незмінності звичок і якостей російських «визволителів». Але вона «вистрілила» в минуле ще дальше, більш ніж на сторіччя.
Днями у соцмережах з’явилася фотографія зроблена на Харківщині в ході ідентифікації тіл знищених російських загарбників. На один з кадрів потрапив російський солдат у якого на руці красувалися три годинника, вочевидь, «затрофеєних» під час «спецоперації на Донбасі».
Даний факт – пряма алюзія з відомим пафосним фото «Знамя Побєди над Рєйхстагом» радянського воєнкора Є. Халдея, зроблене навесні 1945 року на руїнах Берліна. Родзинка цього старого знімку – два годинника на руках старшини, який підтримує солдата, що встановлює радянський прапор над Рейхстагом.
Власне, існує чимало документальних свідчень про злочини радянської армії і її комуністичної верхівки, вчинені у ході Другої світової війни. Радянська пропаганда, а згодом російська, активно заперечували їм, створюючи альтернативні версії того чи іншого факти кримінального минулого срср. Щодо цього фотовитвору радянського агітпропу також віддавна точилися гострі баталії: росіяни, звісно, стверджували що два годинники – це брехня, це монтаж, або списували все на підступи американців. Аргументи прихильників іншої точки зору, зрозуміло, відкидалися геть.
З приходом до влади у рф в.путіна «героїзація» участі росії у Другій світовій війні набула взагалі якогось неймовірно абсурдного розмаху. Усі більш менш об’єктивні погляди і думки щодо дій червоної армії на «звільнених» територіях, замінила жорстка міфотворчість, яка перетворили цю всесвітню трагедію на альтернативну реальність. У ній немає місця, приміром, масовим зґвалтуванням, вчинених «армією визволителів» по всій Європі. Також спростовуються й інші злочини, включно з фактами масового мародерства, вчинених росіянами.
Але ось цей знімок безапеляційно, якось по-прокурорські, каже: начіпляти на себе по декілька трофейних годинників – давня традиція росіян. Тим більше, що схожих фотографій зберіглося до наших днів чимало.
Звісно, очевидну схожість сюжету помітили не тільки українці, а й іноземці. У соцмережах європейці підняли на кпини армію мародерів, пригадавши й інші кримінальні подвиги радянських солдатів і генералів у Другій світовій війні. Зокрема, горезвісного маршала Жукова, який вивозив з Німеччини награбоване вагонами (в тому числі, й десятки годинників, подивіться хоча б, статтю у Вікіпедії «Трофейна справа»).
Мешканці країн Східної і Центральної Європи також виклали у соцмережі фотосвідчення й усні перекази своїх рідних, яким довелося пережити «визволення» від радянської армії у 1944-1945 роках. Виявилося, що вільні народи Європи навіки запам’ятали істинне обличчя російських імперіалістів навіть попри те, що радянська пропаганда майже п’ять десятиліть стирала з їхньої пам’яті образ радянця –мародера, натомість насаджуючи образ «солдата – визволителя».
Більше того, люди пригадали й події давніших часів – Першої світової війни. А саме — окупацію Галичини російської армією у 1914-1915 роках. Десь в ті часи народилася приказка: «Тоді москаль красти перестане, як чорт молитись стане».
Тоді, на окупованих землях Австро-Угорщини росіяни творили все те саме, що й на нині окупованих територіях України: розстрілювали мирне населення, депортували людей в Сибір, винищували усе українське, а ще знущались, ґвалтували, арештовували місцевих лідерів громад, культурних діячів, духовенство. Ну і звісно ж, грабували населення, що супроводжувався безпричинними убивствами.
В червні 1915 року росіян вигнали зі Львова, а до жовтня звільнили від них усю Галичину. Тодішня преса дуже мальовничо описувала відступ росіян, які тягнули з собою в обозах награбоване. Меблі, постіль, посуд і… «нічні вази»!
Ось подивіться на цю листівку 1915 року! Вже й століття минуло, а нічого в росії не змінилося! Хіба що трофеї стали трохи інші: унітази і вживані фени, айфони і собачі будки.
Сучасне покоління росіян в чергове довело світові що вони є з абсолютно аморальною спільнотою, і ста років толерування і ставлення до них як до нормальної спільноти, на жаль замало, щоб змінити звичку убивати і красти чужі речі.
…Як каже один відомий блогер: «життя – найкращий сценарист». Якщо росіяни роками готувалися «павтарить» найкривавіші жахіття Другої світової, то відтворюючи на нашій землі її найодіозніші жахіття, вони мусили повторити й усі огидні вчинки своїх «дідів».
Крадені годинники на руці мертвого москаля – не дадуть збрехати.
Сергій Лемеха / “Інформаційний спротив”
