Понад 15 тонн допомоги відвіз бійцям на передову іванофранківець Іван Зубрицький. Хлопець займається волонтерством від початку повномасштабної війни. Про свою історію, першу поїздку на фронт та що мотивує його допомагати захисникам, волонтер розповів кореспондентці Суспільного.
Іван Зубрицький прислужує у монастирі святого Йосифа. До повномасштабної війни він не займався волонтерством. Однак, каже, зараз стояти осторонь не може. Іван не лише відвозить військову допомогу на фронт, а й збирає її у церкві. Запити отримує від бійців. Перша поїздка на передову, пригадує волонтер, була непростою.
Іван Зубрицький возить військовим допомогу на фронт. Фото: Суспільне Карпати
“Вперше ми їхали на північ України. Було багато цікавих ситуацій дорогою, але якось ми доїхали. На блокпостах було важко, незвично. Бо перший раз їхав — документів жодних не мав. Ми не знали нічого. Потім вже приїхали, нам розказали, що до чого”, — пригадує Іван Зубрицький.
Спершу військову допомогу на фронт волонтер відвозив парафіянам монастиря, які пішли добровольцями та служили в різних батальйонах. Тепер, каже, намагається забезпечувати усім необхідним якомога більше захисників.
“Окрім військової амуніції (бо наповнити бус військовою амуніцією дуже складно), ми вантажимо їжу і медикаменти. Такі основні три потреби, які потрібні на фронті. Навіть, якщо їжі забагато, вона не пропадає. Її роздають людям, які живуть у звільнених селах, містах”, — розповідає волонтер.
Військову допомогу Іван збирає та відвозить щодесять днів. Усе це, каже, закуповують священнослужителі за кордоном або ж їм звідти передають волонтери.
“Буває такий адреналін під час поїздки, що ти приїжджаєш не дуже втомлений. Але коли вже потім відходиш, думаєш, як бійці там живуть, в яких умовах. Вони дійсно — герої. Жити в таких умовах і знати, що тебе щохвилини можуть вбити. І не просто вбити, а накрити якимось снарядом чи “Градом”. Це є героїзм”, — вважає Іван Зубрицький.
Кожна поїздка на фронт, розповідає волонтер, займає приблизно добу. Попри усі ризики та небезпеку саме вдячність бійців мотивує його продовжувати свою волонтерську роботу.
Волонтери збирають допомогу у монастирі святого Йосифа. Фото: Суспільне Карпати
“Ми шукали довший час бронежилет на ріст 1 м 90 см. І важко було спочатку його знайти. Це зараз більш-менш налагодили постачання бронежилетів, іншої амуніції. Отже, ми знайшли. І десь приблизно за тиждень, може за два, приходить повідомлення від його дружини чи дівчини, точно не знаю, з подякою. “Цей бронежилет врятував життя моєму чоловікові. Куля, яка летіла, була біля серця”, — написала вона. Це було дуже приємно і надихало продовжувати працювати та допомагати”, — каже волонтер.
Іван Зубрицький разом з іншими волонтерами доставляють допомогу до п’ятьох підрозділів, які є в різних бригадах та батальйонах.
