Релігійна громада села Ратнів Луцького району шляхом збору підписів більшість вирішила вийти з-під крила Московського патріархату. Кажуть: їм вистачило декілька днів, аби визначитись остаточно. Тепер в історії цієї церкви – нова сторінка, яка розпочалась із першого недільного богослужіння в білосніжному храмі Святої Параскеви вже в лоні Православної церкви України.
Як пройшло богослужіння українською і що думають про перехід у ПЦУ віряни – у сюжеті ТРК «Аверс».
Білосніжна Церква Святої Параскеви, яка розташувалась на одному із пагорбів у селі Ратнів притягує до себе наче магнітом. Адже, побачивши її здаля, хочеться підійти ближче, аби впритул роздивитись цю красу.
А, опинившись поряд зі спорудою, виникає бажання побачити, яка ж вона з середини? А вже в храмі серед ікон та живих квітів вражає звучання та неймовірна акустика.
Ця церква має свої історичні віхи: в 43-му її спалили до тла, а наприкінці 90-х відбудували. І ось тепер, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в церкві відбулась без перебільшення ще одна історична подія: її перехід з-під юрисдикції Московського Патріархату в лоно Православної Церкви України. Так вирішила релігійна громада.
«За ці майже два з половиною місяці війни люди наситільки згуртувалися і зрозуміли, що прийшла пора і треба відновити оту справедливість, яка повинна бути в нашій Україні і прийти в лоно православної церкви України», – каже прихожанка церкви Лариса.
Пані Лариса додає: ініціювали збори, із семиста людей підписалось за вихід з Московського патріархату майже 500 парафіян.
Люди кажуть: зібрались після служби і дійшли згоди: що більше немає куди тягнути – необхідно визначатись. І зробили це швидко.
Кожен, хто підписався – мав свою мотивацію. В основному люди пояснюють свій вибір тим, що, мовляв, не хочуть мати жодних, навіть найтонших ниточок, які б пов’язували їх з іменем патріарха Кирила, того самого, який фактично благословив російські війська на вбивство українців. Тим паче, що мають і моляться за синів, братів, батьків, які зараз на передовій захищають нашу країну від ворога.
«У мене син тоже на фронті воює і так само багато прихожан вирішило, чого то ми мають гроші москалям давати, якщо можна на свою громаду і в свою церкву», – каже прихожанин храму Анатолій.
«Мій син воює з 2014 року і до цих пір і ми будемо молитися за мир, за спокій, за українську церкву», – говорить прихожанин церкви Віктор.
Люди розповідають, в церкві проводили служби два священники – отці Валентин та Онуфрій. Одначе з громадою перейшов лише отець Валентин. Вже цієї неділі він спільно із владикою Михаїлом провів першу літургію в лоні Православної церкви України.
«Сьогодні служба дуже важлива, бо був владика, який благословив на подальше служіння Богові, нашій церкві, нашій землі, нашим людям, нашим солдатам, щоби ми здобули перемогу як духовну, так і тілесну», – каже настоятель храму о. Валентин.
По завершенню святкової літургії Владика Михаїл звернувся до прихожан. Він назвав цю релігійну громаду патріотами та переможцями, які цілком і повністю усвідомили, що вони господарі своєї землі та церкви.
Тож відтепер молитви в стінах цього білосніжного храму звучатимуть українською.
Як ми писали, із проханням возз’єднатися з ПЦУ до Волинської єпархії звернулися церковні громади Рівноапостольного князя Володимира с. Дубище Рожищенського і Великомучениці Параскеви П’ятниці с. Ратнів Луцького районного деканатів.
