8 травня у Третю неділю після Пасхи (Неділю Жінок-мироносиць) у Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні протоєрея Віктора Мартиненка.
Проповідь єпископа торкнулась ролі жінки в Церкві. Він зауважив, що Євангеліє підкреслює, і християнство зокрема підкреслює статус жінки в служінні Богу. Хибно думати, що в християнстві жінці не надається належного місця і поваги. В первісній Церкві навіть було особливе служіння – диякониса. Тобто особлива жінка, яка допомагала іншим жінкам під час служби в церкві, – повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі друзі, сьогодні ми з вами святкуємо вже другий тиждень Пасхального періоду. Як встановленого в Церкві, кожна неділя присвячена якомусь Євангельському читанню чи темі. Сьогодні ми згадуємо пам’ять Жінок-Мироносиць, тих, які ходили за Спасителем, допомагали Йому, як сказано в Євангелії, служили від маєтків своїх. Служили щиро і віддано.
І як про Божу Матір згадується в Євангелії лише кілька разів, так і про Жінок-Мироносиць, також згадується лише кілька разів. І що ми бачимо, що часом люди думають, що ніби в християнстві загалом, чи зокрема в церкві, жінці не надається належного статусу, не надається належної поваги. Але подивімося уважно і побачимо, що це хибна думка.
Адже, що ми з вами бачимо? Що учні розбіглися коли Господа розпинали, арештовували. І тільки Жінки-Мироносиці з Іоаном Богословом стояли під хрестом.
Отже, навпаки, Євангеліє підкреслює, і християнство, зокрема, підкреслює статус жінки в служінні Богу. Кожному Господь дає служіння по його силі, по його покликанню. Апостоли були покликані в служінні ієрархічному, і їхні учні, а жінки – саме для служіння трепетного, відданого, теплого, такого, що веде навіть до самого хреста попри той переляк, який в них був.
І ми бачимо, що їхню відданість, їхню віру Господь винагороджує особливим чином. Ті, хто останні були при хресті Господньому, пішли до кінця, – ті перші сподобились почути благу звістку про Воскресіння Христове. Христос спочатку з’явився не апостолам, Він з’явився Жінкам-Мироносицям, які не встигнувши помазати Його належним чином у день розп’яття, попри страх та переслідування від іудеїв, попри страх, через те, що гробницю охороняли римські легіонери, вони йшли, щоб віддати останню належну шану своєму вчителю.
І вони перші почули звістку про те, що Христос Воскрес. І більше того, не тільки почули, але Господь їм дав особливе послання – стати апостолами для апостолів.
Сьогодні ми з вами чули, Господь сказав: «Ідіть і скажіть учням Моїм!». Ось так Господь ставився для того, щоб підкреслити значення їхньої віри і їхньої відданості. Ми бачимо, що вони побігли перелякавшись і написано в Євангелії, що вони нічого нікому не сказали. Ну звісно, що апостолам вони сказали. Вони не сказали іншим людям, які не ходили з Господом. Але сам факт того, що ті учні, які були покликані обійти весь світ з проповіддю Євангелія, почули основну звістку про Воскресіння Христове, саме від Жінок-Мироносиць.
Отже, Господь підкреслює їхнє особливе значення, їхнє особливе служіння, їхню віру. І не дарма у церкві негласно встановлений такий день, коли ми вітаємо всіх жінок, які приходять до храму, допомагають в храмі, прислуговують в храмі. І вас вітаю сестри дорогі, всі, хто сьогодні прийшов.
Проведемо невелику паралель, що служіння жінки не лише у церкві, а й в житті є особливим. І особливо зараз ми це з вами спостерігаємо, коли держава наша переживає війну, навалу від ворога, від вторгнення загарбників. Ми що бачимо: захищають державу не тільки чоловіки. Є багато жінок, які пліч опліч, стали разом з чоловіками, самовіддано, на захист народу, на захист української держави. Цим самим підкреслюючи свою любов і до людей і до держави. І ми бачимо що захищають вони не гірше і що служіння їхнє має особливе значення. Воно надихає і чоловіків, для того, щоб ще більше і ретельніше виконувати свій обов’язок.
Тому коли можливо хтось скаже вам, що в Церкві жінці не надається особливого значення, поправмо: надається особливого значення. Воно трішки інше – інше служіння, але воно є важливим і саме це важливе служіння Господь підкреслює нам Євангеліє.
Часом здається праця жінки, в тому числі і в Церкві, ніби не помічається, ніби нічого не значить, але зі свого досвіду скажу, зайдімо в чоловічий монастир і в жіночий. Одразу побачимо різницю. Одразу побачимо з якою теплотою в жіночому монастирі чистіше, більше все прибрано, все оброблено. Тобто жінка, як творіння Боже надає саме особливе значення затишку. Не мені вам розповідати, ви самі знаєте – всі жінки. І особливо це реалізується, коли вона приходить до Церкви. Більше того в перші християнські віки люди не стояли в перемішку так, як ми зараз стоїмо, а одна сторона була для чоловіків, а друга для жінок. І іподиякони, які ходили за кліром допомагали чоловікам, а в первісній Церкві було навіть особливе служіння – диякониса. Тобто особлива жінка, яка допомагала іншим жінкам під час служби в церкві.
Отже, не думайте, що ніхто не бачить вашої праці, вашого служіння. Всі її бачать, всі її цінують і безумовно Господь цінує ту відданість, ту віру жінок, які просто ходять в церкву і які пішли захищати українську державу і допомагають захисникам своїм служінням. Все Господь бачить. І сьогодні ми з вами покликані помолитись за тих, хто не мав змоги прийти до церкви. Помолитись, до святих Жінок-Мироносиць, щоб вони своїми молитвами попросили у Бога благословення тим жінкам, які трудяться у церкві, трудяться, захищаючи на передовій нашу державу, щоб Господь укріпив. А ми зі свого боку помолившись можемо також зробити їм сьогодні свято. Зателефонувавши в кого є можливість, передавши свої вітання, підтримавши їх добрим теплим словом, а головне, своїм служінням в тилу. Щоб жінки знали, що під час того, коли вони захищають державу на передовій — в тилу залишаємось ми, які підтримують також порядок, підтримуємо устрій життя спокійний, щоб вони знали, що ми цінуємо ту працю, те служіння, яке вони докладають.
І нам з вами всім без виключення, а не тільки жінкам чи чоловікам, служіння жінок-мироносиць, їхня віра, їхня відданість у Христа є великим прикладом, великим зразком щирості і відданості.
Попросімо ж сьогодні, щоб в усіх ситуаціях нашого життя, Господь допомагав нам щиро пам’ятати хто ми, в Чиє ім’я ми хрещені, до чого ми покликані і щоб жінки мироносиці своїм прикладом надихали нас для більш щирої молитви. І головне – до життя за Євангелієм, яке Господь передав нам. І щоб через нас, як і через них, інші люди дивлячись на наше життя бачили нашу віру. Не просто щоб показати, що ми виконуємо набір приписів. Ні — що ця віра щира. А це проявляється в нашому житті і в нашому ставленні один до одного і в нашому ставленні до інших людей».
