Після окупації Криму росією кількість парафій Православної церкви України на півострові зменшилася з 45 до 7, а кількість священнослужителів – з 14 до 4.
Про це у Фейсбуці інформує Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.
“Станом на початок 2014 року Кримська єпархія ПЦУ налічувала у своєму складі 45 парафій, якими опікувалися 14 священнослужителів. На початку 2022 року у складі єпархії налічується всього 7 парафій та 4 священнослужителі”, – йдеться в повідомленні.
Протягом 2014 року у єпархії ПЦУ в Криму були протиправно силою вилучені Покровський храм у с. Перевальне та храм Апостолів Петра і Павла і Святителя Миколая у Севастополі. Окрім того, окупаційна адміністрація ініціювала судові процеси, в межах яких окупаційні суди ухвалили рішення про вилучення будівлі кафедрального собору в Сімферополі та знесення парафіяльного храму у Євпаторії.
У Представництві розповіли, що священик Максим Вологодін, що вимушено залишив Крим, повідомляв про спроби співробітників ФСБ завербувати його для отримання інформації про єпархію. За його словами, спроби вербування священиків відбуваються регулярно.
Одна з парафіянок в Криму повідомила про випадок, коли люди, що влаштувались на держслужбу після окупації, просили своїх батьків не ходити в українську церкву, оскільки це може спричинити їм проблеми на роботі.
Крім того, 23 серпня 2021 року архимандрит ПЦУ Даміан (Павло Скоков) був притягнутий до відповідальності за звершення проведення літургії як за так звану “незаконну місіонерську діяльність”.
У Представництві заявили, що засуджують незаконні дії окупаційної адміністрації стосовно Православної Церкви України в Криму:
“Системна політика утисків ПЦУ посилюється й окупаційними медіа, що формують у населення тимчасово окупованого Криму негативний образ Кримської єпархії ПЦУ та його служителів. У публікаціях, медіа дискредитують ПЦУ, як релігійну організацію та виправдовують дії окупаційної адміністрації щодо утисків Церкви.
Така політика тиску та переслідувань, що триває вже восьмий рік, є абсолютно недопустимою з точки зору прав людини та міжнародного гуманітарного права, та є одним з важелів та елементів знищення української ідентичності населення Кримського півострова”
