Матеріал створено в межах міні-проекту «Думки вголос» для спільного проєкту «Софійського братства» та німецького фонду «Renovabis» «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства». «Софійське братство» може не поділяти позицію авторів, також окремі думки представників братства, висловлені в рамках проєкту, можуть не представляти консолідовану позицію «Софійського братства».
Священник Сергій Прокопчук, УПЦ (Сарненська єпархія)
Нещодавно в ефірі телеканалу «Еспресо» відомий релігієзнавець Андрій Ковальов озвучив питання можливості створення в Україні Екзархату Вселенського патріархату в Україні. Саме ця нова юрисдикція, на думку експерта, могла б об’єднати в собі ту частину УПЦ, котра не бажає мати нічого спільного з РПЦ. Цю ж тему на каналі «Віче» всебічно обговорили релігієзнавиця Людмила Филипович та богослов Сергій Бортник (УПЦ). Не оминули цю тему і деякі одіозні медіа, наближені до УПЦ.
Чи реальною є пропозиція Андрія Ковальова щодо створення Екзархату в Україні? І як до цієї ідеї ставляться УПЦ, ПЦУ та держава? Що могло би спонукати Вселенського патріарха до такого кроку? Спробуємо розібратись.
Питання щодо створення Екзархату в Україні постає давно. У різні періоди були різні оцінки цієї ідеї в середовищі УПЦ, ПЦУ та в державних колах. Як цю ідею сприймають в середовищі УПЦ? Спікери УПЦ обережні в оцінках ролі Вселенського патріарха у вирішенні складної церковної ситуації в Україні. В той же час у деяких медіа, пов’язаних з УПЦ, розганяється думка про те, що саме патріарх Варфоломій найбільш винний у нинішній складній ситуації, що склалася в українському православ’ї. Така позиція не є дивною, адже ці ЗМІ очевидно симпатизують РПЦ. Якщо говорити про керівництво УПЦ та її єпископат, то довгий час навіть згадка про можливість створення Екзархату суворо присікалася. Згадаємо, що саме за це був заборонений у служінні протоієрей Андрій Пінчук (хоча офіційна версія була іншою, але знаючі люди розуміють про що мова).
Але протягом останнього часу риторика митрополії УПЦ трохи змінилась. Минулого року представники від УПЦ згодились зустрітись з делегацією від Вселенського патріарха, а митрополит Онуфрій навіть передав патріарху Варфоломію у подарунок набір панагій. Невдовзі після цього один із відомих богословів УПЦ проф. Сергій Бортник відкрито озвучив думку про можливість створення Екзархату та про важливість такого варіанту для вирішення проблем українського православ’я. Те, що подібна публікація стала можливою (тобто, цензура митрополії її пропустила), показало, що серед вищих кіл УПЦ вже так категорично не реагують на можливість комунікації з патріархом Варфоломієм з цього приводу. М’яко натякнув на це і митрополит Онуфрій у своєму зверненні з нагоди третьої річниці Собору у Феофанії, озвучивши сподівання моральної підтримки від Помісних церков. Зрозуміло, що мова йшла не про окремі Церкви, а про всю повноту Вселенської Церкви серед якої Константонопольський патріарх посідає особливе місце. Отож, в УПЦ не просто витає ідея створення Екзархату. Серед великої кількості єпископів та священників УПЦ є велике очікування щодо участі Вселенського патріарха у вирішенні церковних проблем в Україні. Питання лише в тому, хто перший порушить табу на контакт з патріархом Варфоломієм: митрополит Онуфрій, єпископат чи низове духовенство? Стає зрозумілим, що всі вони вже на низькому старті.
Для ПЦУ ж створення Екзархату буде серйозним ударом по її репутації, адже це буде підтвердженням факту неспроможності молодої Церкви об’єднати навколо Томосу православних українців. З 2018 року як ПЦУ так і держава, в особі окремих її функціоналів, механізм “переходів” визначили як основний в процесі об’єднання православних українців. Але ця ідея зазнала краху – в тому числі і через силовий елемент у цьому механізмі.
Для підтвердження моїх висновків поділюся деякими власними спостереженнями. Від початку повномасштабного вторгнення кількість священників УПЦ, які прийняли рішення зі своїми громадами перейти в ПЦУ, є дуже малою. Особливо показовою є статистика щодо долучення до процесу переходів священників з відомої групи Підписантів УПЦ. За нашими підрахунками, з числа 440 підписантів лише близько 50 чоловік за цей період перейшли до ПЦУ. Якщо говорити про Софійське братство (а саме йому закидають, що нібито майже всі його члени перейшли в ПЦУ), то за півтора роки існування організації лише двоє її членів прийняли рішення про перехід. Від загальної кількості Підписантів і членів Братства такий відсоток є досить малим.
Очікувати, що під тиском закону духовенство УПЦ побіжить до ПЦУ не приходиться. Тому є різні причини – і “московитський дух” священників УПЦ тут далеко не основна причина. Потрібно визнати, що в середовищі ПЦУ багато хто переживає, що з створенням Екзархату може призупинитися процес розвитку Помісної української Церкви і взагалі нівелюється ідея незалежності українського православ’я. Люди бояться, що той рух до Автокефалії, котрому присвятило своє життя багато українців, сповільниться. Зважаючи на вплив і тиск зі сторони РПЦ та складність ситуації в самій Україні це справді може стати реальністю. Тому побоювання щодо створення Екзархату теж мають рацію.
А якою може бути позиція влади щодо можливості створення Екзархату? У різних кабінетах влади є різні бачення розвитку подій, і їх можна звести до двох основних позицій. Одну з них впроваджує в життя очільник ДЕСС Віктор Єленський. Він є активним представником тих, хто мріє, щоб від УПЦ нічого не залишилось. Їх лозунг: “В Україні має бути єдина Помісна церква – і крапка”. Тобто, для представників УПЦ, нібито, лишається єдиний вихід – приєднатися до ПЦУ.
В той же час, все більше людей починають розуміти, що УПЦ нікуди не подінеться. Держава не зможе за короткий час та з обмеженими ресурсами виконати всі прописані дії закону “про заборону”. Окрім того, немає розуміння, що робити з єпископами, священниками та вірянами УПЦ, які мають зрозумілу проукраїнську позицію. Робити їх ворогами і заганяти у “катакомби” означає налаштувати проти себе велику кількість свідомих громадян України.
Минулої осені Офіс Президента організував відвідування України делегацією від Вселенського патріарха, було проведено низку зустрічей. Зі зрозумілих причин до цієї справи не був долучений В. Єленський та ДЕСС. Певні люди в Офісі пробують вирішити питання з УПЦ через залучення до вирішення проблем в українському православ’ї Вселенського патріарха. Саме тоді питання про створення Екзархату було вперше яскраво озвучено як в грецьких, так і в частині українських релігійних ЗМІ. Одні вбачали в цьому надію, а інші підозрювали змову.
Чи розглядає нині влада можливість створення Екзархату? Про це можна лише здогадуватись. Але точно можна стверджувати, що без запиту влади на Екзархат Вселенський патріарх не піде на створення нової православній структури в Україні. Що для себе оберуть єпископи, священники та віряни УПЦ: катакомби чи вирішення питання канонічного статусу через Вселенського патріарха? Що для себе обере держава: витіснити з суспільного простору всю УПЦ чи спробувати “врятувати” її проукраїнську частину через створення Екзархату? Питання залишаються відкритими. І знайти відповіді на них можна лише через діалог.
