Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в четверту неділю Великого посту та в день пам’яті преподобного Іоана Ліствичника
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
В цю неділю Великого посту ми чуємо з євангельського читання розповідь про вигнання Спасителем нечистого духа з дитини, яка тривалий час страждала одержимістю цим бісом. Відтак почуті нині слова Євангелія, тепер, на середині нашого духовного шляху Святої Чотиридесятниці, підкреслюють для нас особливу силу та вагоме значення двох його складових – посту та молитви. Бо кажучи про звільнення людини від влади злого духа, Господь сповіщає: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9:29).
Отже, молитва і піст є двома захисними знаряддями, нашими духовними щитом і мечем, які існують не просто для захисту від нападів диявола, але які здатні допомогти нам справді подолати духів зла.
Диявол, як начальник злих духів, та всі підлеглі йому біси, тобто ті ангели, які спокусилися і відпали від Бога, однозначно і ясно названі Самим Господом нашим ворогом. Пояснюючи це, апостол Павло каже: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крови i плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:11-12).
Це означає, що хоча лукавий дух діє на людину, використовуючи як її власну природу, так і спокушаючи нас через інших людей, однак саме він, лукавий дух, залишається нашим справжнім, істинним ворогом. Природа людини, як матеріальна, так і духовна, були сотворені Богом, а тому самі в собі є добрими. І хоча спокуси приходять до нас переважно через тіло, через бажання надмірно і без справжньої потреби задовольняти його прагнення, однак тіло наше, наші плоть і кров, не є першоджерелом гріха та зла.
Так помилково думали про тіло давні язичницькі філософи, бо бачили, що через нього людина чинить багато злого. А тому вони хибно вважали, що мета вдосконалення для людини – боротися з тілом, а цінувати лише дух. Божественне Одкровення спростовує цю думку як глибоко помилкову, вказуючи, що корінь зла є не в самій природі людини, як такій, але в тому, що через цю природу людей спокушає до гріхів диявол.
Тому щоби звільнитися від влади зла потрібно боротися не із самим тілом, але слід лише обмежувати його, приборкувати, спонукати його коритися духові, задовольнятися необхідним та уникати надмірного, а тим більше – злого та шкідливого. Власне в цьому і полягає мета посту – він є практикою, способом життя, коли через добровільне самообмеження лише необхідним і тіло наше, і наша душа привчаються до стриманості.
Ми знаємо, що гріх увійшов в людську природу через нестриманість прабатьків наших, які побажали, бувши навчені змієм, з’їсти заборонений плід. Тож аби перемогти цього давнього змія, цього сатану і диявола, ми повинні робити протилежне – відкидати його спокуси, підкоряючи себе не власним нестримним бажанням, але упокорюючись перед волею Божою. І заради цього стримуватися, тобто постити.
Однак сама лише стриманість людини не може допомогти їй досягнути спасіння. Бо практики, ззовні подібні до посту, існують і для цілком мирських цілей, ніяк не пов’язаних зі спасінням душі та із перемогою в боротьбі проти диявола. Наприклад, коли людина хворіє, то заради лікування їй можуть приписати дотримання певного роду дієти, накладаючи обмеження на ту чи іншу їжу. Також люди обмежують себе в їжі заради мирських переконань, наприклад бувши захоплені вченням вегетаріанства, або щоби досягнути зовнішньої краси, позбуваючись зайвої ваги.
Але все це не є справжнім постом, бо хоча ззовні і нагадує його, але в сутності своїй воно не має найголовнішого – не передбачає боротьби з нашим духовним ворогом та не має на меті поглиблення нашого духовного зв’язку із Богом. Натомість Спаситель, кажучи про зброю, якою ми можемо перемагати злих духів, вказує не лише на один піст, але також говорить і про молитву. Під молитвою тут слід розуміти не лише самі молитовні звернення людини до Бога, але всі засоби нашого спілкування із Творцем у найширшому значенні.
Такими засобами є слухання, вивчення та виконання у нашому житті заповідей і настанов Священного Писання та науки Церкви. Спасительними знаряддями у боротьбі з дияволом для нас є також Таїнства Церкви, найперше – Євхаристія, тобто Причастя Тіла і Крові Христових, а також Покаяння і сповідь.
І сама молитва наша є не лише справою особистою, яка звершується в серці нашому, за закритими дверима нашого дому. Але вона є також і справою спільною, яка звершується у церковному зібранні. Тому успіху в боротьбі з підступами диявола ми можемо досягнути лише бувши живими, діяльними членами Церкви Христової, як зібрання вірних, що таємничо, але реально поєднує кожного з нас зі Спасителем так само, як тіло поєднане з головою.
Отже, дорогі брати і сестри, з цих роздумів над словами Священного Писання про піст та молитву як два засоби боротьби проти нашого істинного ворога – диявола, ми, як бачимо, отримуємо багато корисних настанов. А як ці настанови на практиці треба втілювати в життя – про це нам дає поради, зокрема і святий, пам’ять якого ми нині вшановуємо, преподобний Іоан Ліствичник. Його твір, «Ліствиця», тобто сходи, на численних прикладах з духовної практики пустельного чернецтва, показує, як саме піст та молитва в широкому значенні цих слів допомагають нам підійматися від земного до небес, від тимчасового плотського існування – підійматися до вічного блаженного життя в Бозі. Святий Іоан показує ці приклади-сходинки, піднімаючись якими ми справді здатні досягати успіху в духовній боротьбі за звільнення від влади диявола над нами, за звільнення від дії гріха та панування над нами зла. У такий спосіб святий Іоан свідчить, що слова і настанови Писання є не просто якимись благими побажаннями чи теорією, але є духовними законами та мають цілком практичний та життєво необхідний для кожної людини вимір свого застосування.
Тож вивчаючи ці настанови слова Божого та досвід святих отців, ми не лише духовно здатні збагачуватися знаннями, але якщо будемо їх застосовувати до свого власного життя, то справді, як щитом і мечем, будемо успішно перемагати нашого ворога – диявола, відганяючи його від себе постом і молитвою. Амінь.
