На дводенній конференції під назвою «Єдиносущні з Отцем», присвяченій Першому Нікейському Вселенському Собору, Вселенський Патріарх Варфоломій виступив із промовою в рамках урочистостей з нагоди 1700-річчя його скликання.
Про це пише The Ortodox Times.
Як підкреслив він, скликання Собору в Нікеї є кульмінацією «споконвічної соборності» Церкви та її «екуменічної свідомості». Водночас це знаменує появу нової соборної структури та практики, а саме Вселенського Собору.
У своїй промові він також зазначив, що Нікейський Собор був віхою у формуванні доктринальної ідентичності Церкви і залишився моделлю для вирішення доктринальних і канонічних викликів на екуменічному рівні.
Нижче читайте звернення Вселенського Патріарха Варфоломія:
Високопреосвященні Ієрархи,
Ваша Високоповажність, Пане Посол, Генеральний Консул Греції в місті,
Високопочесні Архонти Великої Церкви Христової,
Високоповажні Вчені,
Шановні Гості,
Улюблені діти в Господі,
З почуттям радості ми вітаємо вас в історичній Патріаршій міській школі Мараслі та на цій дводенній конференції під назвою «Єдиносущні з Отцем», присвяченій Першому Вселенському Нікейському Собору, в рамках урочистостей з нагоди завершення сімнадцяти століть від часу його скликання. Ми висловлюємо нашу вдячність шановним доповідачам за їхнє бажання прийняти наше запрошення та всім вам, хто брав участь, будь то з Греції чи інших країн.
Ми висловлюємо нашу Патріаршу вдячність Президенту, членам і Секретарю Організаційного комітету за їхній внесок. Ми впевнені, що презентації та дискусії висвітлять важливі аспекти Нікейського собору та сучасну актуальність його послання.
Скликання Нікейського Собору представляє вершину «споконвічної соборності» та «вселенської свідомості» Церкви, одночасно знаменуючи появу нової соборної структури та практики, а саме — Вселенського Собору.
Місту Костянтина, відкритому через п’ять років після Нікейського Собору, судилося стати центром церковного життя, приймаючи чотири Вселенські Собори, які були вирішальними для ідентичності та курсу Церкви у світі. Саме тут Вселенський Патріархат зберігає свій непохитний престол як пильний охоронець нашої чистої православної віри і священних традицій.
Нікейський символ віри, який починається словами «Ми віруємо…», є проголошенням спільної віри Церкви, сформульованої у відповідь на аріанську єресь, яка намагалася замінити теологію передвічного Слова Божого, яке було «на початку» і втілилося для нашого спасіння, тим, що було названо «космологічним філософуванням».
Примітно, що Нікейські отці реалізували принцип «нововведення імен». Хоча філософія, на думку Арія, була пов’язана з крайньою еллінізацією християнства, вони все ж використовували філософський термін, щоб виразити віру в божественність Слова Божого. Роблячи це, вони досягли християнізації філософської концепції, яка таким чином стала «наріжним каменем усієї доктринальної будівлі Нікейського Собору» (Каллінік Деліканіс, Перший Вселенський Нікейський Собор, Константинополь, 1930, стор. 130).
Як відомо, термін homoousios (єдиносубстанційний) раніше не писався і використовувався такими єретиками, як Савеллій і Павло Самосатський. Однак, оскільки Собор вважав себе автентичним носієм вічно живого досвіду і традиції апостолів у Церкві — і з непохитною вірою в те, що тільки єдиносущне Слово Боже, «істинний Бог від істинного Бога», через Його втілення відкриває людству шлях до обоження, — він не вагався ввести цей термін у свій Символ віри, підтверджуючи досконалу божественність Сина і Слова Отця, який «став людиною, щоб ми обожествилися» (св. Афанасій Великий).
Стосовно дивовижного терміну обоження (theosis), покійний о. Жорж Флоровський зазначав, що «в цьому немає нічого натуралістичного чи пантеїстичного… Обогочення означає не що інше, як внутрішнє спілкування людських осіб із живим Богом. Бути з Богом означає перебувати «в Ньому» і брати участь у Його досконалості» (The Immortality of the Soul, in Creation and Redemption, Pournaras Publications, Thessaloniki 1983, p. 275).
Коли філософ Гегель різко критикував візантійське розуміння та досвід християнської віри, стверджуючи, що там релігія залишалася «абстрактною», що призводило до громадянських конфліктів і насильницьких потрясінь «в ім’я християнських доктрин», як видно зі суперечок щодо термінів homoousios і homoiousios, де опозиція щодо літери «i» (йота) призвела до багатьох насильницьких смертей. (Г. В. Ф. Гегель, Лекції з філософії історії), він не зміг зрозуміти глибокого сотеріологічного значення доктрини в православній свідомості. Догмати – це не просто теоретичні формулювання віри, але заклик до участі в житті у Христі всередині Церкви, кінцевим горизонтом якого є спасіння.
Нікейський собор є віхою у формуванні доктринальної ідентичності Церкви та залишається моделлю для вирішення доктринальних і канонічних викликів на екуменічному рівні.
1700-річчя його скликання служить нагадуванням християнському світу про принципи нероздільної Церкви та цінність спільної боротьби проти хибних тлумачень нашої віри, з непохитною точкою відліку в Богові-Слові, єдиносущному з Отцем, який прийняв нашу форму, визволив нас від поневолення супротивника та дарував нам вічне життя. Через Його втілення «ми пізнали Отця, і Святий Дух зійшов у світ».
Урочистості мають сприяти відродженню віри в єдиносущну і нероздільну Пресвяту Трійцю та рівновічне Слово разом з Отцем і Святим Духом, а також примноженню її благословень у світі.
Шановні учасники цієї конференції,
Робота теології полягає у тому, щоб розкривати сотеріологічний вимір у всьому. Правильне розуміння доктрин Церкви та їх тлумачення в екзистенціальних термінах вимагає, поряд із участю в церковній дійсності, чутливості та справжньої турботи про людство та випробування людської свободи. У цьому сенсі проголошення нашої віри в Триєдиного Бога та у Воплочене Слово — нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа — має супроводжуватися відчутною відповіддю на Його заклик, щоб ми «стали ближніми» тим, хто потрапив до розбійників, і Його «братам найменшим», з якими Господь ототожнив Себе, пов’язуючи наше вічне спасіння з «все, що ви зробили для одного з цих найменших, ви зробили для Мене» (Мт. 25:40).
На завершення ми ще раз висловлюємо всім вам вдячність і бажаємо плідної праці цієї конференції. Призиваємо до вас щедру благодать і безмежне милосердя Триєдиного Бога, Якому ми поклоняємось.
Фото: Нікос Папахрісту
