Ваша Всесвятосте, Архієпископе Константинополя – Нового Риму, Вселенський Патріарше!
Преосвященні архієреї, побожне духовенство та чернецтво, улюблені у Христі брати і сестри!
«Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс. 132: 1) – проголошує цар і пророк Давид, а також проголошуємо і ми разом із ним. Проголошуємо це і словом, і ділом, проголошуємо це своїм життям і служінням.
Бо сам Глава Церкви, Господь наш Ісус Христос, сказав до учнів Своїх, сказав до всіх нас: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13: 34–35). Виконанням цієї найбільшої заповіді – заповіді любові – ми істинно славимо нашого Бога. Ця любов і згода між собою є наша головна ознака як християн.
І сьогодні ця любов покликала нас сюди, в цей священний центр Православ’я, в це місто, де вперше дванадцять століть тому було звершене святкування Торжества Православ’я, де світильник істини не тьмяніє і не гасне молитва, щоби засвідчити її. Засвідчити любов, засвідчити нашу однодумність, засвідчити нашу єдність у Христі. Щоби засвідчити вдячність і незмінну підтримку, яку Православна Церква України, як любляча дочка, має до своєї Матері – Великої Церкви Христової у Константинополі.
Ви наша Мати, бо ви народили нас у Христі понад тисячу років тому. Апостол Андрій Першозванний приніс в нашу землю першу проповідь Євангелія і благословив її. Святий патріарх Фотій благословив перше хрещення наших предків за Київського князя Оскольда. А пізніше посли нашого князя Володимира, побачивши красу служіння Богу в соборі Святої Софії, засвідчили: «Воістину не знаємо, чи були ми на землі, чи на небі», і свідченням своїм сприяли остаточному рішенню про хрещення нашої землі, звершене у Києві понад тисячу років тому.
І нині, в час великих страждань нашого народу, в час війни, яку несправедливо, безбожно та із диявольською злобою здійснює проти нашого народу Росія, щодня продовжуючи вбивати і руйнувати – ми прибули сюди, щоби піднести молитви, щоби оновити свідчення нашої єдності у Христі через служіння Євхаристії. Ми прибули, щоби знову і знову подякувати Вашій Всесвятості за Ваше служіння, за Ваше свідчення істини, за Вашу молитву про народ України, який страждає.
Нині ми прославляємо відновлення шанування святих ікон. Прославляємо не лише тримаючи ці святі ікони в своїх руках. Ми, звершуючи разом служіння, самі являємо ікону єдності, показуємо видимий образ містичної, істинної, реальної єдності Церкви Христової.
Ваша Всесвятосте! Нещодавно з нагоди третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну та одинадцятої річниці російської агресії Ви звернулися до української громади тут, а через неї – до всіх, зі словом правди. Ми вдячні Вам за це свідчення істини, за цей вияв батьківської любові до України. Світу потрібно чути голос правди про диявольську природу російської агресії, правди про нечестиву і шкідливу ідеологію «русского міра», яка виправдовує зло. Ми дякуємо Вам за це незмінне свідчення, за Вашу підтримку у заявах і в численних добрих ділах. І ми віримо, що Ваші молитви і Ваше свідчення також сприяють наближенню миру, якого так прагнуть і бажають українці і всі люди доброї волі.
Цими днями Ви відзначили 85 років від дня народження. Від повноти Православної Церкви України ми в той день привітали Вас, але нині знову хочемо зробити це, перебуваючи тут, у Вашому домі разом із Вами. Нехай Господь примножує роки Вашого життя, подає добре здоров’я, благословляє успіхом всі Ваші численні добрі справи. На многії літа, Всесвятійший Владико!
