7 січня, у день Різдва Христового за юліанським календарем, в Андріївському храмі Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні, що в Києві, відбулася Божественна літургія. Богослужіння очолив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл у співслужінні священника Володимира Яцульчака, ієромонаха Іова Ольшанського та диякона Андрія Ковальова.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні, передає Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Єпископ Команський Михаїл виголосив проповідь про істинний сенс святкування великого свята Різдва Христового. Архієрей наголосив, що головне – не календарна дата, а духовний зміст події.
“Господу Ісусу Христу, я впевнений, немає різниці, коли ми святкуємо Його Різдво. Для Нього головне, як ми святкуємо. Як це свято змінює наші серця”, – підкреслив владика.
На прикладі волхвів зі Сходу єпископ Михаїл пояснив, що справжнє святкування Різдва починається задовго до самої події: “Вони, по суті, почали святкувати Різдво Христове задовго до Його народження… Весь цей час вони йшли з надією нести свої дари, щоби поклонитися тому обітованому Спасителю”.
Архієрей Вселенського Патріархату застеріг від формального підходу до свята: “Якщо Різдво Христове для нас – це тільки відвідування богослужінь і спів колядок, на цьому все завершується, це не святкування Різдва. Якщо Різдво Христове для нас тільки святкова трапеза, чи на свят-вечір, чи на саме Різдво – це не святкування Різдва”.
На завершення Екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Михаїл закликав святкувати Різдво щодня, змінюючись духовно: “Хай світло Христове у Різдві сповнить наші душі, наші серця, несе нам надію і, головне, надихає нас бути християнами. Жити по-християнськи”.
Повний текст проповіді:
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі друзі, ми бачимо, що за весь період життя Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Він вважався контроверсійною особою, і це ми бачимо навіть з самого першого дня життя Його на землі. Адже коли прийшли волхви зі Сходу і запитали, де народжений цар Юдейський, що відбулось? Ірод збентежився, і весь Єрусалим із ним. Що ж таке сталося? Чому ми не знаємо?
Коли Христос проповідував, також люди бентежилися, не могли сприйняти Його слово. Коли Христос зціляв, творив чудеса в подальшому, також це викликало неоднозначну реакцію. І бачимо з цього, що принаймні навіть сам факт приходу Христа Спасителя в цей світ, не залишив байдужим жодної особи.
Хтось радів, хтось сперечався, хтось злився, хтось намагався його вбити, але Христос народився.
Сьогодні ми з вами святкуємо Різдво Христове за старим стилем. І ми бачимо, що в принципі за дві тисячі років мало що змінилося, адже як тільки наступає період Різдва Христового, починаються суперечки і сварки щодо того, за яким стилем святкувати Різдво Христове.
Давайте подумаємо, що ми з вами святкуємо. Чи ми святкуємо календарну дату, чи ми святкуємо подію, сповнення обітниці Божої, яку Він дав людству ще від вигнання Адама із раю. Ми з вами розуміємо, що головне не те, коли ми святкуємо саме подію, а як ми святкуємо.
Подивімося на Волхвів зі Сходу. Вони, по суті, почали святкувати Різдво Христове задовго до Його народження, адже тоді не було літаків. І коли з’явилася зірка, за якою вони пішли до Єрусалиму, то явно було не за день і не за два. Але весь цей час вони йшли з надією нести свої дари, щоби поклонитися Тому обітованому Спасителю, Якого вони очікували.
Тобто в них вже почалося святкування задовго до народження Христа. І якщо ми святкуючи Різдво Христове, сваримося через календарі, це не святкування Різдва. Якщо ми постимось, перед Різдвом Христовим, але догризаємо один одного, це не святкування Різдва.
Якщо Різдво Христове для нас – це тільки відвідування богослужінь і спів колядок, на цьому все завершується, це не святкування Різдва. Якщо Різдво Христове для нас тільки святкова трапеза, чи на свят-вечір, чи на саме Різдво – це не святкування Різдва.
Господу Ісусу Христу, я впевнений, немає різниці, коли ми святкуємо Його Різдво. Для Нього головне, як ми святкуємо. Як це свято змінює наші серця.
Христос приніс у цей світ світло, спасіння, надію, а не просто якусь урочисту подію, яку ми святкуємо один раз на рік. І Різдво Христове покликане змінити нас зсередини, пам’ятаючи, що Христос повинен народитися і в наших душах.
Прочитання Святого Євангелія про цю подію, відвідування богослужіння, молитва в церкві повинні надихати згідно з тим, що дарував нам Христос. Ось тоді це буде святкування Різдва.
Коли ми, виходячи з храму, намагаємося допомогти ближнім, намагаємося не образити, намагаємося там, де можна, змогти з нашого боку, простити якусь кривду від нашого ближнього в ім’я новонародженого Спасителя. Ось це є святкування Різдва.
Різдво Христове з нами, як і Воскресіння, проходить кожного дня нашого життя. Для того, щоб нагадувати нам, що ми не просто святкуємо якусь давню історичну подію, яка відбулася багато тисяч років тому, про яку ми читаємо в книжках.
Ми живемо цією подією. Живемо сповненням божественної обітниці про спасіння всього людства. І тому, святкуючи Різдво Христове, приходячи вітати рідних, близьких, будь-кого з ким зустрічаємося, пам’ятаймо, що справа не в календарях. Справа в тому, наскільки ця подія нас змінила.
Наскільки ми дійсно живемо згідно того, що виконалася давня Божа обітниця про Бога, Спасителя, Сина Божого у цьому світі. Ось що ми святкуємо. Ось як ми повинні поводитися. Ось як ми повинні жити.
Сьогодні, прийшовши додому, привітаємо всіх. І тих, хто вже святкував 25 числа. Привітаймо. Святкуймо Різдво Христове кожен день.
Хай світло Христового Різдва сповнює наші душі, наші серця, несе нам надію і, головне, надихає нас бути християнами. Жити по-християнськи. Намагатися слідувати тим заповідям, які Господь Ісус Христос дарував нам.
Амінь!
