Сьогодні, у Хрещенський святвечір та в неділю перед Богоявленням, ми розпочинаємо святкування однієї з найбільш важливих євангельських подій. Також в пам’ять про неї сьогодні ми звершуємо особливий чин Великого освячення води, який відправляється протягом року лише з нагоди нинішнього свята, сказав Предстоятель ПЦУ у своій проповіді.
Але перш ніж звернутися до роздумів над значенням шанованої нами події, маємо нагадати про одну важливу історичну особливість самого нашого святкування Богоявлення.
За устроєм богослужіння у ці дні ми можемо побачити, дорогі брати і сестри, що воно подібне до чину та порядку служіння з нагоди Різдва Христового. Обидва свята розпочинаються постовим Святвечором, під час богослужіння якого є читання старозавітних пророцтв про відповідну шановану подію. Така схожість служб не є випадковою і пов’язана вона з тим, що у давній час Різдво Христове та Богоявлення святкувалися Церквою в один день, а саме – 6-го січня.
До четвертого століття так було в більшості місцевих Церков, але поступово спочатку на християнському Заході, а потім і на християнському Сході поширилася нинішня практика, коли Різдво Христове святкується окремо від спогаду про явлення Спасителя на Йордані та Його Хрещення. І вже у п’ятому столітті ця практика поширилася та закріпилася остаточно, хоча деякі місцеві християнські громади і далі продовжили дотримуватися старого звичаю. А Вірменська Церква, яка приймає лише три Вселенські Собори, святкує і нині за давнім звичаєм одне лише свято, 6 січня прославляючи і Різдво Христове, і Богоявлення.
Святкування спочатку було єдиним тому, що сполучало воно дві події Божого явлення. В Різдві Христовому Син Божий прийшов у світ цей, народившись від Діви Марії як Син Людський. Але Він не був тоді ще явлений народу як Месія, і ми знаємо, що до 30-літнього віку Господь жив у місті Назареті у невідомості для загалу. Однак, коли прийшов визначений час, і коли пророк Іоан, Предтеча Господній, приготував народ проповіддю, тоді на Йордані Ісус з’явився перед людьми як Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу.
Після хрещення ж у водах Йорданських Спаситель починає проповідувати, обирає учнів-апостолів, полишає дім, в якому жив і проводить наступні три роки, аж до хресної смерті на Голгофі, у подорожах, переходячи від місця до місця.
Сполучаючи в одному святі спогад про два явлення Спасителя – одне, яке сталося через втілення і Різдво, а інше на Йордані у Хрещенні – давня Церква цим самим вказувала на істинність приходу Месії. Однак з плином часу з’явилися єретичні лжевчення, послідовники яких, відкидаючи сповіщену Євангелієм істину, стали проповідувати, що нібито у Віфлеємі народилася звичайна людина, а не Син Божий, а Месією та Господом ця людина стала лише коли на Йордані відбулося сходження Духа Святого.
Щоби заперечити таке лжевчення та задля ствердження істини Боговтілення Церква відділила вшанування події Різдва Христового від спогаду про Хрещення Спасителя. Різдво Христове визначено було святкувати раніше, 25 грудня, коли вперше видимо збільшується час світлового дня. Додатковим спонуканням до такого рішення було також і прагнення подолати марновірства язичників, які вшановували видиме сонце як божество. Святкуючи Різдво Христове Церква вказує на Ісуса, народженого від Діви Сина, як на Сонце правдиве, як на істинне невечірнє і несотворене Світло, Якому належить поклонятися, відкинувши марне шанування ложних божків.
І ми, дорогі брати і сестри, належно вшанувавши Різдво Христове та оновивши у своїх душах віру в те, що Він є істинний Месія, Син Божий і Син Людський, Який прийшов у світ задля спасіння людей від панування зла та від смерті, нині прийшли до часу, коли належить нам прославити також Богоявлення і Хрещення Господнє.
Святкуючи цю подію, про яку сповіщає нам Євангеліє, ми нагадуємо собі, що на Ісуса з Назарету, як на правдивого Месію, вказує людям на Йордані пророк Божий Іоан, а також вказує і Сам Отець Небесний, говорячи: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17). І як на Сина Божого та Месію на Ісуса сходить у видимому образі голуба Дух Святий, так що відбувається не лише явлення Христа людям на Йордані, але і явлення всіх Осіб Пресвятої Тройці – Отця, Сина і Святого Духа.
Предтеча Спасів Іоан названий також Хрестителем тому, що він звершував хрещення людей, які після почутої від нього проповіді каялися у своїх гріхах. Це хрещення було не нашим церковним хрещенням, але старозавітним ритуальним омовінням, яке належало за законом Мойсея звершити людині, що стала нечистою через якесь гріховне порушення, щоби знову бути духовно чистою.
Однак Ісус з Назарету, Який прийшов на Йордан, є безгрішний, тому ніякого омовіння і очищення від гріхів Він не потребує. Це духовно бачить і пророк Іоан, тому спочатку відмовляється хрестити Месію, кажучи: «мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його» (Мф. 3:14-15).
Бо хрещення чи омовіння старозавітне було образом очищення гріхів. Як вода здатна очищати тіло та всякі речі від бруду, так покаяння перед Богом очищає людину від гріхів. Однак хіба може вода очистити Бога, Який сотворив її? Тому саме собою є зрозумілим, що Спаситель сходить у води Йордану не заради того, щоби Самому в них очиститися, але щоби сходженнями Своїм освятити і очистити їх, давши початок оновленню всього творіння та очищенню його від скверни зла.
Згадуючи цю таємничу дію Божу і ми нині з нагоди свята звершуємо чин Великого освячення води. Ми просимо Господа послати Духа Святого і духовно очистити нині воду, освятити її, щоби вона була також і для всіх нас корисною для очищення і оновлення. Приймаючи і споживаючи цю воду, яку названо «великою агіасмою», тобто великою святинею, окроплюючись нею, а також окроплюючи святою водою речі світу цього, серед якого живемо, ми тим самим просимо собі та світу навколо нас від Бога благословення і очищення.
Однак слід добре розуміти, що очищення це стається не саме собою, і не можна стати духовно чистим лише випивши святу воду чи навіть занурившись в неї. Бо умовою прийняття очищення і Божого благословення є усвідомлення нами гріховності та бажання виправити її. Ми потребуємо очищення тому, що є нечистими через дію зла та наші гріхи. Ми потребуємо освячення тому, що віддалилися від святості, яку отримали в таїнстві Хрещення, народившись для вічності від води та Духа. Тому нам, християнам, належить з благоговінням приймати велику агіасму та вживати її за духовним призначенням, але при цьому слід мати сокрушення в серці через свою гріховність та щире бажання очиститися від неї і виправитися.
На завершення, дорогі брати і сестри, слід пояснити також, що Великий чин освячення води з нагоди Богоявлення звершується Церквою сьогодні та завтра, але освячена так вода є однаковою за своїми духовними властивостями. А двічі чин звершується тому, що в давній час благословення водам і молитви над ними подавалися лише один раз, під час служби Навечірʼя, і з цією святою водою тоді ж звершувалося таїнство Хрещення для новонавернених. Але заради прохання людей, які в сам день святкування Богоявлення також після літургії хотіли отримати освячену воду – цей великий чин стали повторювати. І додатковим приводом для цього була традиція, коли в Церкві Єрусалимській саме в день Богоявлення патріарх і народ йшли урочистою процесією на Йордан для благословення там води. Тому і ми нині маємо двічі звершуваний чин Великого освячення, який у Навечірʼя часто відправляється у храмі, а в сам день Богоявлення, де є така нагода – на відкритих водах, біля джерел, ставків чи річок.
Сердечно вітаю вас, дорогі брати і сестри, з Хрещенським Святвечором, та бажаю усім нам прийняти від освячених тепер сходженням Духа Святого вод благодать і благословення йорданське для оновлення душі й тіла та на всяку користь. Амінь
